54.Стиль модерн в мистецтві.

На початку 20 ст. поглиблення розвитку набуває авангардне мистецтво та модернізм в цілому. На початку 20 ст. мистецтво остаточно пориває з реалізмом, формуючи новий художній метод, який отримує назву «модернізм». Цей термін означає «сучасний», тобто це такий напрямок в мистецтві, якому різко протиставляється традиційна естетика і мистецтво сучасності. Модернізм представляє собою напрямок, для якого характерний пошук нових композиційних художньо-образних, зображально-виражальних форм, також в основу цього напрямку покладено ідея мистецького вираження суб’єктивних, екзестинційних, ірраціональних, інтуїтивних станів свідомості митця. Тобто суб’єкт стає вихідною точною модернізму. Традиційне мистецтво орієнтоване на відображення реальності.Модернізм сповідує концепцію чистого мистецтва, тобто мистецтва як діяльності, що має самодостатній характер, оскільки саме вона, на думку модерністів, і є формою пізнання світу і самопізнання. Результатом пошуків нових засобів стає виникнення багатьох напрямків, кожен з яких по-своєму реалізує основні завдання модернізму. До основних напрямків модернізму відносять: експресіонізм, імпресіонізм, символізм, футуризм, кубізм, фовізм, супрематизм, абстракціонізм. Такі напрямки як футуризм, кубізм, супрематизм спрямовані на мистецьке відображення техногенного розвитку урбанізованого світу, спрямовані на пошук принципово нових композиційних кольорових виражальних форм. Абстракціонізм, фовізм, сюрреалізм більшою мірою спрямовані на обґрунтуванні ідеї примітивізації мистецтва, його реконструкції як символу реконструкції світу. В українській культурі модернізм розвивається в усіх мистецьких напрямках: архітектура (конструктивізм), скульптура (набуває футуристичного спрямування – кубізм, кубофутуризм), живопис (представлене в усіх напрямках), театральне мистецтво («Березіль» Леся Курбаса), література (організації «Плуг», «Гарт», «Ваплліте»), кіномистецтво (Довженко).Найбільш повної реалізації модернізм набуває вже в 20-30 рр. 20 ст. , хоча розпочинається він в 10-х рр.Цей невеликий період став часом активного духовного розвитку, що характеризувався розвитком освіти, науки, мистецтва.

Образотворче мистецтво.

Одним з перших провісників авангарду стає фовізм – напрямок, який спрямований на відображення мистецького образу суб’єктивного переживання художника на основі кольорового впливу. О.Богомазов («Міст»). Виникнення нових кольорів, відхід від стандартних барв.

Кубофутуризм – напрямок, який спрямований на геометричну деконструкцію образів реальності, проникнення в сутність реальності. Спрямований на зображення реальності крізь призму науки. Малевич – започатковує напрям.Архипенко(«Жінка перед люстерком»). О.Екстер («Мости Парижа»). Бурлюй («Зображення голови»).

Сюрреалі́зм ( надреалізм ) — один із найбільш поширених напрямів у сучасному мистецтві й літературі. Надреалізм — літературний і мистецький напрям, що виник після Першої світової війни, на початку 20 століття головним чином у Франції. Засновником сюрреалізму був французький письменник Андре Бретон . Філософськими засадами сюрреалізму є суб'єктивно-ідеалістичні теорії інтуїтивізму, фрейдизму, східні містико-релігійні вчення. Сюрреалісти закликали звільнити людське «Я» від «пут» матеріалізму, логіки. Сюрреалізм заперечує прийняті суспільні форми сучасного життя, технічної цивілізації, культури, моральних засад, під впливом Зігмунда Фройда пропаґує психічний анархізм, автоматизм вислову. В українській поезії риси сюрреалізму мали вірші Василя Хмелюка, частково Богдана-Ігора Антонича, з 1950-их pоках найсильніші в поезії і прозі Емми Андієвської (творення «надреальної» мови), Юрія Тарнавського і письменників молодого покоління. У мистецтві основною прикметою сюрреалізму є відірваність від реальних речей і нелогічні сполучення предметів. З українських митців риси сюрреалізму мають твори Михайла Андрієнка, скульптура пізнього Олександра Архипенка (геометричні форми, що уподібнюють постаті), рухомі скульптури (мобілі) К. Мілонадіса, картини В. Бачинського, С. Лади і кераміка С. Ґеруляк.

Спектральна музика або спектралізм - напрямок академічної музики (переважно інструментальної), що характеризується опорою звуковисотної організації музичного тексту на дані спектрального аналізу звуку. Іншими словами, техніка спектральної композиції полягає в тому, що окремі звуки розподіляються між інструментами оркестру відповідно до законів розміщення обертонів. Пальмівський спектралізм характерний імпульсивністю почуттів, динамікою змісту і форми картин, напругою кольорової насиченості та протиставлень. Його “кольоропис” залишив по собі пам'ять в українському живописі ХХ століття.

Супремати́зм — напрям модерного мистецтва, безпредметність, абстрактний геометризм, що виник на початку ХХ століття. Зачинателем вважається К. Малевич. Напрям вийшов від кубізму і футуризму, він знайшов застосування в урбаністиці, плакаті і графіці.В Україні супрематизм пропагувала «Нова Генерація» (В. Єрмілов й ін.). У Галичині він відбився у деяких творах П. Ковжуна (екслібрис С. Гординського). Супрематизм, за Малевичем, - це остаточний розрив живопису із зображенням реального світу.

Експресіоні́зм (від франц. expression - вираження, виразність) — літературно-мистецька стильова тенденція авангардизму, що сформувалася в Німеччині на початку ХХ століття. Мав своїх прихильників в мистецтві Франції, Австрії, Польщі, німецькомовної Швейцарії.

Основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій.

В творах одних майстрів експресіонізм приводив до надзвичайного загострення трагічного світосприйняття , у інших — до художніх утопій, елітарності, замкненого середовища, котре сприймалося острівцем порятунку духовних та гуманістичних цінностей. Цей конфлікт призводив до радикальності художніх рішень, до бунтівного протиставлення і розриву з академічними традиціями.

Протиріччя самого експресіонізму, надміру агресивні форми його, що відразу впадали у око, викликали несприйняття як консервативної публіки, так і радикальних політичних систем - фашизму в Німеччині, Італії, комунізму в СРСР.

• зацікавленість глибинними психічними процесами;

• заперечення як позитивізму, так і раціоналізму;

• оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образності та виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохоплюючий пафос;

• суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою.

• бунт проти сталих академічних форм в образотворчому мистецтві при збереженні головних жанрів ( портрет, батальний жанр, побутова картина, міфологічний чи релігійний образ, пейзаж, навіть натюрморт )

В літературі України

В літературі український експресіонізм започаткував Василь Стефаник, який від декадентських поезій у прозі перейшов на засади експресіонізму. Класичний експресіонізм утвердив Осип Турянський повістю «Поза межами болю». У стильову течію експресіонізму частково вписується творчість Миколи Куліша («97»), частково — Миколи Бажана (збірка «17-й патруль»), а особливо проза Миколи Хвильового(зокрема твір "Я (Романтика)"), Івана Дніпровського, Юрія Липи, Тодося Осьмачки.