15. Західні культурні впливи на Галицько-Волинське князівство

Галицько-Волинське князівство мало тісні культурні взаємозв'язки з країнами Західної Європи, що виявлялися в активній торгівлі, дипломатичних стосунках, різних політичних переговорах та взаємних візитах. Західні князі неодноразово відвідували Володимир, Холм, Галич, а галицькі та волинські князі в свою чергу не раз бували в столицях західних держав. Літопис розповідає про візит Данила до угорського князівства. Данило "їхав поруч з королем за звичаєм руським: кінь під ним був напрочуд гарний, сідло з паленого золота, стріли і шабля прикрашені золотом та іншими оздобами, аж дивно було, кожух із оловира грецького, обшитий золотим плоским мереживом, і чоботи з зеленого сап'яну". Воїни, які супроводили князя теж були пишно одягнуті: "Від полків його йшла велика світлість, від блискучої зброї". Дружина князя справила велике враження на місцевих людей, а король Бела в захопленні казав: "Менш варта мені й тисяча срібла, ніж те, що ти приїхав руським звичаєм своїх батьків".

Між державами відбувався обмін мистецькими цінностями. Для церкви Богородиці в Холмі Данило привіз із угорської землі "чашу з багряного мармуру, вирізьблену чудовим мистецтвом...". Мстислав Данилович подарував Конраду Мазовецькому дорогий одяг та гарних коней з майстерно виготовленою збруєю.

Події культурного і політичного життя у Галицько-Волинському князівстві знаходили широкий відгук у хроніках західних держав. У той же час в Галицько-Волинському літописі розповідається про події в країнах Західної Європи. Взаємовпливи культур формували атмосферу міжнародної довіри та мирних взаємовідносин у жорстоку феодальну епоху воєн і розбою.

На заході Галицько-Волинська Русь була форпостом східнослов'янської духовності. Різні сфери її культури, зокрема такі як освіта, мистецтво, філософія, література, розвивалися під впливом західної та східної культур. Через такі культурні центри, як Володимир, Холм, Галич і Львів, культурні впливи давньоруських земель надходили до східних слов'ян в Угорщину і держави Центральної Європи. У той же час Галицько-Волинські землі зазнавали істотних культурних впливів своїх західних сусідів; засвоєні духовні і матеріальні цінності передавались іншим землям Стародавньої Русі. Але основа культури Галицько-Волинського князівства була українська, спільна з іншими князівствами Стародавньої Русі.

16.Розвиток гуманістичних та реформаційних ідей в українській культурі хv-XVI ст.

В кінці 14 на поч. 15 ст. внаслідок занепаду давньоруської культури на території тогочасної України проникають ідеї європейського Відродження. Спочатку це проникнення має поодинокий характер і дослідники починають цей вплив саме з Києва. Першими явищами цього періоду в Україні стають: 1. Єретичні гуртки. Вони отримали назви: Ожидовілі, Стрихольники. Результатом діяльності єретичних гуртків стало проникнення наукових ідей античного світу та середньовічної арабо-мусульманської культури. Результатом стало переклад давноруською мовою основних текстових джерел європейської культури. Ці гуртки називали київськими книжниками. І в українську культуру Відродження приходить через арабську культуру. В кінці 15, поч. 16 ст. в українську культуру потрапляють такі ідеї як реформація та гуманізм. Гуманізм – така нова система цінностей духовної культури, в основу якої покладена цінність людської творчості. Ці елементи потрапляють в українську культуру саме з західноєвропейського регіону. Внаслідок того, що представники руської еліти, здобуваючи освіту в передових західноєвропейських навчальних закладах повертаються в українську культуру і стають продовжувачами ідей реформації та гуманізму. Представниками реформаційно-гуманістичних ідей в Україні в 15-16 ст. вважаються Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський, Лукаш з нового міста та ін.

Юрій Дрогобич: «Прогностична оцінка року Божого». Завдяки цій праці західноєвропейська культура дізнається про відомості географії, клімату словянських земель.

Павло Русин: вважається засновником україно-польсткої ренесансної поезії. Тут є 2 аспекти: поезія змістовно відображує принципи відродження., перший поет на території України і Польщі вводить ідею створення поезії рідною мовою .

Станіслав Оріховський: відомий оратор, публіцист, правник, філософ , громадський діяч свого часу. Предметом зацікавленості Оріховського є соціально-правові проблеми суспільства. Найбільш відомими творами стали «Про природнє право народів», «Наставляння польському королеві Сигізмунду Августу», « Про турецьку загрозу» , «Про целібат». Він стає критиком теологічної теорії походження права, яка було домінуючою в той час, обґрунтовує концепцію природного права. Він виступає критиком соціальної критики церковних інституцій.

Лукаш з нового міста: відомий як педагог, що робить багато для створення елементів виикнення вищої освіту в Україні. Він вперше формує нову теорію літературних жанрів. Створює нову концепцію педагогіки.

Ренесансно-гуманістичні ідеї, наявні в поетичній творчості острозьких книжників, сформувались на ґрунті православної традиції під впливом ренесансно-гуманістичних і реформаційних віянь, що зумовило їх особливості. Такою особливістю, зокрема, було їхнє опертя на середньовічний неоплатонізм, який вони використовували для обґрунтування індивідуальної людини в її стихійному самоствердженні, творчій могутності. Це неоплатонізм Ареопагітик в його українській рецепції вказував на різні шляхи влаштування земного життя, варіанти можливості спасіння: або за допомогою занурення в «океан» божественного світла, як у Івана Вишенського, або через активну діяльність у суспільстві, яка свідчила про набуття цим неоплатонізмом ознак ренесансного антропоцентризму. У зв´язку з цим острозькі поети у своїх уявленнях про істинний спосіб життя надавали перевагу не подвижницьким діянням ченця, а добрим справам, які здійснює у земному житті талановита, діяльна творча особистість — державний діяч, книжник, поет, воєначальник. Не надаючи особливого значення красі людського тіла, вони вивищували духовну красу людини. У дусі барокової культури наголошували на її прагненні до духовної досконалості, наполягали на тому, що самоутвердження здійснюється людиною не через досягнення егоїстичних цілей, а шляхом здобуття високого рівня духовності, служіння суспільному благові (зокрема, шляхом боротьби за права свого народу, обстоювання національних традицій, розвиток української культури, захисту святинь і віри від зовнішніх зазіхань).

Домінантою гуманістичного світогляду була ідея людини, чия цінність визначалася не шляхетним походженням чи багатством, а особистою доброчесністю, фізичною і моральною довершеністю, реалізацією творчих можливостей. Піднесення ролі індивідуальних якостей людини, притаманних ранньогуманістичному періодові розвитку духовної культури в Україні, продовжилось і у творчості острозьких літераторів. Вони славили окремих осіб та їхні вчинки, зокрема магнатів і громадських діячів, які прагнули об´єднатися з міським населенням і дрібною шляхтою для обстоювання «збройною й оружною рукою» народного буття, його мови та вірувань, національної культури тощо