Особливості командної економіки:
виробники і споживачі, цілком залежні від рішень центральних плануючих органів;
відносини виробників обмежуються зв’язками з державою на натуральній основі: ресурси – продукти. Це гарантує стабільність їхньої діяльності і виключає банкрутства;
кругообіг гарантує рівність розподілу доходів і продуктів у межах, визначених державою, але позбавлений механізмів об’єктивної оцінки. Виробники, які, одержуючи від держави ресурси, сповна реалізують свої можливості, опиняються у гіршому становищі, ніж ті, хто їх приховує;
відносини споживачів з державою ґрунтуються на обміні: праця – зарплата та безоплатні послуги.
Принципи командної економіки:
централізм (привласнення державою та розподіл нею виробничих ресурсів, у визначенні цін і доходів завдяки плануванню);
ієрархія (субординація, підпорядкування інтересів нижчих ланок інтересам вищих);
зрівняльність (люди не отримують доходів як власники землі або капіталу, підприємництво реалізується тільки через «чорний» ринок, позбавлення заінтересованості у досягненні вищих результатів праці).
Переваги командної економіки:
швидке нагромадження виробничих ресурсів і перерозподілу їх у деякі пріоритетні сфери чи галузі;
уникнення явного безробіття і очевидних злиднів;
забезпечення всім певного рівня освіти і медичного обслуговування.
Недоліки планової (командної) економіки:
нездатність забезпечити технічний прогрес і раціональне використання ресурсів;
несвобода у виробництві та споживанні;
низький рівень задоволення потреб;
хронічний дефіцит ресурсів і предметів споживання.
Змішана економіка – поєднання ринкових засад, традиційних форм господарювання і державних важелів управління для забезпечення найбільш ефективної комбінації ресурсів суспільства.
Особливості змішаної економічної системи зображено на рис. 5.
Рис. 5. Кругообіг ресурсів, продуктів, доходів у змішаній економіці
Термін «змішана економіка» широко вживається у сучасній соціально-економічній літературі
Ним користуються тоді, коли хочуть підкреслити, що у сучасному світі не існує чистих (капіталістичних або соціалістичних) відносин. Зокрема, мається на увазі, що навіть у країні з найширшою свободою приватного підприємництва – США – існують державне регулювання, а також об’єднання виробників, профспілкові об’єднання, які обмежують конкуренцію і на ринку товарів, і на ринку ресурсів.
Він відбиває той безперечний факт, що не завжди форма власності, на якій переважно ґрунтується економічна система, і спосіб координації дій суб’єктів економіки збігаються абсолютно. Зокрема, економічна історія знає випадки поєднання державної власності як основи системи і ринкового способу координації (колишня соціалістична Югославія) або приватної власності як основи і централізованого планування як форми координації (фашистська Німеччина).
У розумінні прихильників соціал-демократичних поглядів, є економіка, в якій ринкові принципи організації виробництва поєднуються з постійним втручанням держави у розподіл. І це втручання спрямовується на вирівнювання доходів і зміну структури власності.
Коли акцентують увагу на співіснуванні різних за організаційними формами та формами власності підприємств одноосібних володінь, партнерств, акціонерних підприємств, приватних, колективних та державних підприємств.
Економічними функціями держави в змішаній економічній системі є:
підтримка функціонування ринкової системи шляхом забезпечення правової бази і створення конкурентного середовища, захист конкуренції через антимонопольне законодавство;
перерозподіл доходу і багатства;
коректування розподілу ресурсів з метою зміни структури національного продукту;
стабілізації економіки за допомогою контролю за рівнем зайнятості й інфляції;
обмеження дії деяких елементів ринкового механізму й ін.
Традиційні економічні системи ґрунтуються на звичаях, обрядах тощо, як завжди передавались із покоління у покоління. Саме ці обставини визначали, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти. Зазвичай такі економічні системи недостатньо сприймали технічний прогрес і все нове, що породжує динамізм розвитку суспільства.