3. Закон вартості

Товарне виробництво є певним організаційно-економічним устроєм, якому характерна власна система економічних законів. Серед цих законів слід виокремити насамперед такий, який виражає спосіб руху і характеризує функціонування товарного виробництва. Таким є закон вартості, сутність якого полягає в тому, що товари реалізуються у відповідності з суспільно-необхідними витратами на їх виробництво. Він діє через відхилення цін від вартості.

Виникає питання, що являє собою суспільно-необхідний робочий час?

Так, робочий час, який витрачається окремим виробником на виготовлення товару, є індивідуальним робочим часом (ІРЧ).

Суспільно-необхідним, за марксистською теорією, називають робочий час (СНРЧ), який витрачає на виробництво одиниці товару найбільша група товаровиробників, що працюють при середніх, нормальних умовах виробництва (середня технічна оснащеність і кваліфікація працівників, середній рівень продуктивності й інтенсивності праці тощо).

Теоретично суспільно-необхідний робочий час визначається як відношення сумарного індивідуального часу, витраченого на випуск усієї продукції, до загального обсягу випуску товарів.

Припустимо, що в економіці певний продукт випускають три групи підприємств, які розрізняються умовами виробництва. Визначимо СНРЧ і проаналізуємо соціально-економічне положення кожної групи.

Таблиця 3 – Ілюстрація процесу утворення величини вартості товару

Групи товаро- виробників	Обсяг випуску млн. од.	ІРЧ		СНРЧ		СНРЧ – ІРЧ
		на 1 од., год.	усього, млн. год.	на 1 од., год.	усього, млн. год.
1 2 3	10 160 30	1 2 3	10 320 90	2,1 “-“ “-“	21 336 63	+11 +16 -27
Всього	200	-	420	“-“	420	0

Та група товаровиробників, у якої ІРЧ перевищує СНРЧ – несе збитки. Якщо ІРЧ є меншими за СНРЧ – товаровиробники отримають прибуток. В разі якщо ІРЧ=СНРЧ – товаровиробники виробляють продукцію тієї самої якості і в тій самій кількості.

Перша і друга групи виробників знаходяться в кращих економічних умовах, тому що в них індивідуальний час на випуск одиниці продукції менше суспільно-необхідного; вони будуть одержувати додатковий доход. Третя група понесе збитки, тому що її індивідуальний час більше суспільно-необхідного.

У ринковій економіці закон вартості виконує наступні функції:

а) виступає стихійним регулятором пропорцій суспільного виробництва;

б) стимулює розвиток продуктивних сил;

в) є основою диференціації товаровиробників.

В класичному вигляді цей закон діяв в умовах лише капіталістичної ринкової економіки вільної конкуренції. Однак основні його риси притаманні і сучасній регульованій ринковій економіці, в якій ринок як форма організації суспільного виробництва, контролюється і регулюється державою за допомогою адміністративних заходів, через які держава забезпечує ефективність, справедливість і стабільність.

Поряд з законом вартості діють і інші економічні закони, а саме: конкуренції, попиту і пропозиції, грошового обігу, максимізації прибутку та ін.