Порівняльна характеристика основних типів товарного виробництва

Просте товарне виробництво	Розвинуте товарне виробництво
Спільні риси: приватна власність на засоби виробництва, ринкова форма зв’язку між виробниками, конкуренція між товаровиробниками
Відмінності:
- засноване на праці власника засобів виробництва	- засноване на найманій праці робітників, власник товару – роботодавець, власник засобів виробництва
- експлуатація, як правило, відсутня	- експлуатація існує
- виробництво здійснюється в незначних масштабах	- виробництво масштабне
- виробництво здійснюється на базі індивідуальної, відособленої, як правило ручної праці	- виробництво ведеться на базі спільної, об’єднаної праці найманих робітників
- засноване на використанні простої, навіть кустарної техніки та нескладних знарядь праці	- засноване на використанні складних та досконалих знарядь праці, механізованої і машинної техніки
- мета виробництва – створення споживчих благ і на цій основі задоволення власних потреб в результаті обміну	- мета виробництва – одержання прибутку або нажива

Товарне виробництво є основою виникнення і розвитку ринкової економіки.

2. Товар і його властивості

Товар – це продукт праці, який виробляється для продажу або обміну на ринку. Для нього притаманні дві основні властивості: споживча вартість (здатність товару задовольняти будь-яку суспільну потребу) і вартість.

Споживна вартість – здатність товару задовольняти потреби людей. Однак задовольняються потреби не самих товаровиробників, а інших людей – споживачів. Це означає, що споживна вартість має суспільний характер.

Отже, товари продаються. Основою їх обміну є те, що всі товари є згустками людської праці. Вартість товару – це уречевлена в товарі праця, що робить усі товари порівнюваними в процесі обміну. Формою прояву вартості є мінова вартість – кількісні пропорці, у якій обмінюються товари.

Усі товари як споживчі вартості відмінні один від одного, а як вартості – якісно однорідні. Це протиріччя – між споживчою вартістю і вартістю – К. Маркс назвав внутрішнім протиріччям, втіленим у товарі.

Подвійність властивостей товару обумовлена двоїстим характером праці, втіленої в товарі. Праця є одночасно конкретною та абстрактною. Причина двоїстого характеру праці – приватна власність на засоби виробництва.

Конкретна праця – певна форма праці, що характеризується своєю метою, характером операцій, предметом, засобами і результатами праці. Це праця людини певної професії (праця вчителя, лікаря, психолога, будівельника). Конкретною працею товаровиробника створюється споживча вартість.

Разом з тим, усім видам праці притаманні витрати фізіологічної енергії людини. І це саме те, що робить усі види конкретної праці однаковими. У товарному господарстві для забезпечення еквівалентного обміну виникає необхідність порівнювати різні види конкретної праці шляхом прирівнювання різних товарів.

Абстрактна праця – є працею взагалі, що розуміється як затрати людської енергії або робочої сили людини для виробництва продукту на продаж, затрати нервів, м’язів, мозку тощо. Абстрактна праця створює вартість товару.

Такий підхід називається трудовою теорією вартості і є здобутком марксистської економічної науки.

Крім теорії трудової вартості до «витратних» концепцій належать теорія витрат виробництва і теорія трьох факторів виробництва. Прихильники теорії витрат виробництва (Р. Торренс, Н. Сеніор, Дж. Мілль та ін.) розглядають витрати виробництва як основу мінової вартості і цін, вважаючи, що нова вартість створюється не лише живою, але й минулою, уречевленою працею. Вони виходять з того, що оскільки величина витрат виробництва залежить від цін на окремі їх елементи (предмети і засоби праці, робочу силу), то використання витрат як основи ціноутворення означає пояснення цін на товари цінами на елементи витрат.

Багато західних економістів намагаються пояснювати зміни мінової вартості товарі та їх вартості в цілому співвідношенням попиту і пропозиції. Вони вважають, що коли попит на даний вид товару підвищується, а пропозиція залишається без змін, то мінова вартість зростає. Якщо ж пропозиція перевищує попит, то мінова вартість зменшується. Проте постає необхідність знайти ту об’єктивну основу, що регулює не випадково пропорції під впливом співвідношень попиту і пропозиції, а й закономірні пропозиції обміну товарами. Дана теорія була спробою пов’язати теорію трудової вартості з реальною дійсністю, з ціною і грошима, з ринковими відносинами (Дж.Стюарт, Г.Маклеод).

Родоначальники теорії трьох факторів виробництва французькі економісти першої половини ХІХ ст. Ж. Б.Сей і Ф. Баста трактували формування вартості в процесі виробництва як результат витрат трьох основних факторів: праці, капіталу, землі. Всі вони приймають рівноправну участь, яка визначається ринком, у створенні вартості. Кожний з цих факторів «створює» відповідну частину вартості: праця – заробітну плату, капітал – відсоток, земля – ренту.

У 70-х роках ХІХ ст. австрійська школа політичної економії на чолі з відомим австрійським економістом К. Менгером розробила суб’єктивно-психологічну теорію вартості. Засновники цієї теорії (К. Менгер, Л. Вальрас, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, Г. Гессен) вважали, що цінність товару визначається його граничною корисністю. Гранична корисність – додаткова корисність, яку отримує споживач від додаткової одиниці товару чи послуги.

Більшість сучасних економістів не поділяє суб'єктивно-психологічної теорії вартості, оскільки вона ігнорує виробництво товарів, значення витрат виробництва. Пошуки видатних економістів А. Маршалла, Дж. Хікса, М. Фрідмена прийнятної теорії вартості завершились у кінці XIX ст. розробкою неокласичної теорії вартості. Сутність цієї концепції зводиться до того, що в умовах ринку ціни встановлюються на такому рівні, коли з однієї сторони вони виражають існуючі переваги споживачів і відносну корисність товарів, з іншого боку є відображенням мінімальних витрат на виробництво продукції. Ця теорія вважає, що потреби і витрати доповнюють один одного, і аналізує фактори, що впливають на формування ціни. У короткочасний період ціна (читай – вартість) залежить від попиту, в основі якого лежить корисність, що знижується по мірі насичення потреб, тоді як при подовженні періоду зростає вплив витрат виробництва, а ціна знижується до деякого мінімального рівня.

Сьогодні пошук шляхів синтезу цих теорій є одним із пріоритетних наукових напрямів подальшого розвитку теорії вартості.