36. Синтаксичні норми мови професійного спілкування.

Синтаксис (від грец. - побудова, устрій, зв'язок) - це роз­діл граматики, що вивчає будову і значення словосполучень та речень, способи зв'язку слів у словосполученні й реченні. Завдяки дотриманню синтаксичних норм досягається стрункості викладу, чіткості і логічності тексту. Основні синтаксичні норми - це прямий порядок слів, правильна побудова однорідних членів речення, точність у поєднанні словосполучень зв'язком керування, правильна координація присудка з підметом, нормативне вживання дієприслів­никових зворотів, непрямої мови.

37. Координація присудка з простим і складеним підметом.

Особливості координації присудка з підметом:

1. Якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на одиницю (21,71,161 тощо), то присудок ставиться у формі однини..Якщо перед підметом стоять займенники-означення у формі мно­жини (усі, ці, ті, ваші), дієслово узгоджується із займенником у мно­жині.

2. Якщо числівник у складі підмета закінчується на два, три, чо­тири, присудок ставиться у формі множини. Однина можлива тоді, коли повідомлення фіксує певний факт як підсумок або коли повідом­ленню надається безособового характеру.

3. При підметах із числівниками від п'яти і більше присудок може стояти і в однині, і в множині:

а) однина свідчить про цілісність, внутрішню не розчленованість предмета, наголошує на кількості виконавців, а не дії; присудок в однині стосується підмета-назви неістоти; форму однини зумовлює присудок у препозиції; присудок в однині буде тоді, коли складений підмет означає часовий відрізок - вік людини, кількість років, годин;

б) множина свідчить про активність дії; самостійність дії; присудок стоїть у постпозиції. Якщо до складу підмета входять збірні числівники (двоє, троє, четверо, п 'ятеро та ін.), то можливі обидві форми присудка

4. Підмети зі словами низка, частина, більшість, меншість, ба­гато, чимало, кілька, декілька, трохи (кількісними іменниками та неозначено-кількісними числівниками) вимагають від присудка фор­ми однини. Мно­жина вживається тоді, коли підмет чи присудок - однорідні члени або коли підмет і прису­док відділені підрядним реченням.

5. При складеному підметі, вираженому прийменниковим сполучен­ням іменника у називному

відмінку з іменником в орудному відмінку, присудок ставиться у множині, якщо вказує на рівність двох осіб. Однак, якщо іменник в орудному відмінку супроводить називний, є додатком, тоді присудок узгоджується лише з простим підметом в однині.

6. При підметі, вираженому займенником хто, присудок ставиться в однині.

7. Коли підметом є словосполучення із займенниками дехто, дещо, ніхто та ін., присудок вживається в однині.

8. Якщо до складу підмета входить прикладка, виражена іменни­ком іншого, ніж підмет, роду, присудок у цих випадках узгоджується в роді з підметом, а не прикладкою (означенням, яке дає предметові іншу назву). Прикладкою є поняття вужче, видове, а підметом - ширше, родове.

9. Коли підмет виражений родовою та власною (умовною) назвою, присудок узгоджують із загальною, родовою назвою. У разі відсутності родового поняття, якщо умовна назва відмі­нювана, присудок узгоджується з нею граматично - за родом, чис­лом, якщо вона невідмінювана, то прису­док узгоджується з відсутнім родовим поняттям.

10. Якщо підмет виражений абревіатурою, присудок орієнтується на граматичний рід ключового слова. Якщо абревіатури морфологізувалися як іменники, присудок узгоджу­ється з їхніми граматичними ознаками роду, числа.