Тема 9. Аналіз ризику фінансових інвестицій

Мета:

засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань з аналізу ризику фінансових інвестицій.

План вивчення теми

1. Методи технічного аналізу кон’юктури інвестиційного ринку.

2. Методи фундаментального аналізу інвестиційного ринку.

Методичні рекомендації

При засвоєнні теми слід враховувати основні тези з наведених питань.

Відповідно до Міжнародних стандартів оцінки інвестиційних проектів використовують три основні підходи – витратний, ринковий та прибутковий, кожен з яких передбачає застосування ряду методів.

Витратний підхід ґрунтується на вивченні можливостей інвестора купити той чи інший об’єкт. Найчастіше для розрахунку поточної вартості використовуються методи, що пов’язані з технічним аналізом і метод визначення первісних витрат, метод вартості заміщення та метод вартості відтворення. При ринковому підході застосовується метод прямого порівняльного аналізу продаж. Прибутковий підхід включає методи дисконтування, капіталізації та звільнення від роялті

Технічний аналіз має дати обґрунтування обораної технології за основними факторами: наявність сировини та її доступність, можливість застосування існуючого устаткування і досягнення заданих параметрів якості кінцевої продукції, визначення масштабу проекту, його технологічної структури, ступеня автоматизації проектного виробництва, існуючі екологічні умови до виробничого процесу, наявність необхідної інфраструктури. Отже методи, що використовуються при оцінці інвестиційних проектів та їх ризиків різноманітні.

Аналіз ризику фінансових інвестицій пов'язаний з ринковою кон’юнктурою та її зміною. Систематичний ризик достатньо точно прогнозується фундаментальними методами вивчення ринкової кон’юнктури. Аналіз кон’юнктури передбачає відстежування як поточного стану ринку так і прогноз його розвитку. Спостереження, оцінка й виявлення тенденції розвитку ринку об’єднанні поняттям «моніторинг». Фундаментальні методи використовуються при довгостроковому прогнозуванні і базуються на аналізі сукупності макроекономічних показників.

Їх розробляють і використовують служби кон’юнктурного передбачення, що створюються при науково-дослідних установах і університетах, товарних і фондових біржах.

Зарубіжний досвід показує, що в більшості держав ведуться дослідження і проводять значну теоретичну роботу з вимірювання ризику при інвестуванні в різні фінансові інструменти та проводиться його використання в оцінці дохідності інвестицій.

Загальновідомо, що дві основні складові цієї теорії такі:

1. Фактор «бета», який вимірює ризик вкладень інвестицій.

2. Модель оцінки капітальних активів (САРМ), яка показує ризик, який вимірюється за допомогою фактора «бета», з рівнем очікуваної дохідності фінансових інструментів.

Фактор «бета» - показник недиверсифікованого ризику, який демонструє, як реагує курс цінного папера на ринкові сили (чим більше, тим вищий фактор «бета» для цього цінного папера).