Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ist_shpori_povnistyu.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
24.04.2019
Размер:
673.79 Кб
Скачать

24. Порівняльна характеристика суспільства Сх і Зх цивілізацій та їх підсистем в осьовий час.

До Сх. цивілізації відносять: Стародавній Єгипет, Індія, Китай і Месопотамія. Існувала держава родового типу. Політична організація життя суспільств сх. цивілізацій дістала назву сх. деспотій, найбільш характерною ознакою яких було абсолютне переважання держави над суспільством. При цьому страх перед владою поєднувався з безмежною вірою в її носіїв. За умов сх. деспотизму жодна особа не мала господарської свободи, над господарством встановлювався адміністративно-бюрократичний контроль. Верхівка зосереджує у своїх руках не лише владу, а й власність на основний виробничий ресурс – землю. Основою економіки було землеробство. Східне суспільство мало складну ієрархічну соціальну структуру. Основним виробником (і найбільшою верствою населення) були землероби. Вони перебували у цілковитій залежності від держави, сплачували податки й регулярно залучалися до громадських робіт. Над виробниками здіймалася піраміда державної бюрократії – збирачі податків, наглядачі, писарі, жерці тощо. Завершувала цю піраміду постать царя-деспота. Східне суспільство було суспільством суцільного рабства. Господарська система суспільств Сх. цивілізації характеризувалася певною формою фінансово-економічних взаємин між власником основних засобів в-ва (державою) та її користувачами: всі виплати, що здійснював землекористувач зосереджувалися у царській скарбниці. Ще однією рисою господарства суспільств Сх. цивілізації було існування на низовому рівні автономних і переважно самоврядних колективів. Такими виступали не лише сільські громади (общини), а й ремісничі об’єднання, а також секти,варни,касти та ін. об’єднання переважно релігійно-ремісничого характеру.

До Зх. цивілізації відносять: Стародавню Грецію і Рим. Існував тоталітарний тип держави. Основою економіки було землеробство. Поряд з цим розвивалось тваринництво, ремесло, торгівля (в містах). Економічні зв’язки за умов панування натурального господарства було досить вузьким, господарське життя в основному зосереджувалося в окремих родинах, в їх домашньому господарстві. Право на землеволодіння визначало участь у державному управлінні поліса. Право власності охоронялося законами. Встановлювалася юридична рівність громадян. Головною продуктивною силою були раби; водночас зберегалась селянська община, ремесло розвивалось у містах. Основу суспільного розвитку становило натуральне господарство, водночас значного розвитку досягло просте товарне виробництво і ринкові відносини, особливо зовнішня торгівля.

25. Загальна характеристика підсистем суспільств Західної цивілізації доби середньовіччя та їх зв’язок з господарською системою.

Землевласники-феодали мали на землю монопольне право, яке й визначало в умовах аграрної економіки їх панівне становище. Зростання великої земельної власності, джерелом якої були не лише «пожалування», а й прямі захоплення общинних земель, відбувається швидкими темпами. При цьому форми землеволо­діння та соціальну структуру, що існували у Франкській державі, можна уявити за «Салічною правдою» (Lex Salica), одним з най­давніших зведень звичаєвого права та пам'яткою не лише право­вої, а й економічної думки середньовіччя.

У «Салічній правді» знайшли відображення майнові відноси­ни та захист прав власності через систему штрафів за різні злочи­ни, зокрема за крадіжку худоби. У ній також розглядаються питання майнової нерівності, розкладу громади, формування землеволодіння, зокрема такої його форми як аллод. За «Салічною правдою» основною масою франкського населення є вільні общинники, а основною формою землеволодіння також є общинна (або громад­ська). Особиста ж власність поширюється на будинок, садибу, город, проте не на ріллю, яка залишається громадською, але в особистому користуванні. Вже з другої половини VI ст. у Франк­ській державі аллод фіксується як особиста земельна власність: його можна купити, продати, закласти, подарувати, успадкувати. Одночасно вся суспільно-економічна структура спиралася на особисті домогосподарства, що забезпечувало активну участь общинників у громадському житті.

Водночас аллод міг бути і великим земельним пожалувашіям, яке отримували за службу від королів франків, але це вже було велике землеволодіння, яке займало території, що дорівнюють деяким сучасним державам Європи. Так, католицькі церковні установи, найчастіше монастирі, пе­редавали землю на умовах прекарію, тобто зобов'язання за кори­стування землею виконувати певні повинності. Прекарії могли бути кількох видів, як-от: прекарій пожалуваний, коли селянин, що втратив свій аллод, звертається до землевласника (світського чи духовного) з проханням надати йому у користування земель­ний наділ; прекарій повернений, коли селянин, який втрапив у злид­ні, віддає свій аллод великому землевласникові та отримує його назад у вигляді вже умовного користувача та прекарій з винагородою, коли прекаріст не лише отримував назад свій наділ, а й додаткові землі у користування.

Головною формою землеволодіння в цей період стає бенефі­цій, адже надання землі у повну власність (у вигляді аллоду) значно послаблювали королівську владу і створювали прошарок землевласників, які вже відмовлялися служити. Бенефіції, тобто передача землі в умовну не спадкову власність, що перед­бачала несення певної служби, найчастіше військової. З часом (ЇХ—X ст.) виникає спадкова форма умовного феодального зем­леволодіння — феод (або лєн), що також передбачала несен­ня служби, але й земля, й посада передавалися у спадок. Протя­гом цього часу панівною формою стає теза «немає землі без сень­йора».

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]