18. Визначте спільні риси і відмінності господарств Месопотамії, Давнього Єгипту, Крито-Мікенської цивілізації.

Месопотамія. Шумерське суспільство виникає в 4 – 3 тис. до н. е. на території сучасного Іраку. Його характерними ознаками були: висока концентрація населення, поява великих поселень, які перетворювались в протоміста, монументальна архітектура, розвиток землеробства та агрокультури, ремесел, торгівлі, поява першої в історії людства писемності, виникнення систематизації знань, законів, деспотичної системи управління суспільством. Добробут шумерського суспільства залежав від головної галузі його господарської сфери – землеробства. Зрошувані землі належали богові, але ними розпоряджалися жерці. У храмовій громаді було створено психологічні стимули для виробництва надлишку продукції на утримання частини населення, що не працювала в с\г. найвищим станом розвитку цивілізації вважається час правління царя Хаммурапі (1792-1750 рр. до н. е.), який видав однойменні закони. Цар вважав всі землі в країні власними та мав право на їх відчуження від общини. Утворилися два господарські сектори: державний і общинний, який поступово підпорядковується державі як верховному власнику землі. Розвинуте ремесло. Землі оброблялись за допомогою рабської праці та орендарів. Також існувало сімейне землеволодіння. Тамкар – торговий агент.

Єгипет. Найдавніші поселення з’являються в долині Нілу в 5 тис. до н. е. Існували номи – райони, які включали в себе декілька поселень, об’єднаних навколо міського центру, де знаходився вождь або храм головного божества. Після об’єднання всіх номів в одну державу зросла могутність держави. В господарській сфері зусилля царської влади були спрямовані на створення ефективної загально єгипетської зрошувальної системи, до складу якої входили місцеві системи. За допомогою державних чиновників забезпечувалась не тільки організація будівництва нових каналів і гребель, а й здійснювався облік та контроль за розподілом виробленим матеріальних цінностей. Цар був не тільки могутнім правителем, а й утіленням бога на землі, тоді, наприклад, як в Месопотамії він вважався надлюдською істотою і відав справами тільки через жерців. Обробка землі була можлива лише за умови її зрошення, а верховним організатором і розпорядником загальноєгипетської іригаційної системи був фараон. На полях господаря працювали численні економічно залежні землероби, які не володіли засобами виробництва. Було рабство. Податки.

Крито-мікенська цивілізація. Крит (3 -2 тис. до н. е.) та місто Мікени (15-13 ст. до н. е.) в басейні Егейського моря. Розвиток землеробства та агрокультури, осілий спосіб життя, виникнення писемності, формування міст як адміністративно-владних центрів суспільства, а також політичних форм управління, високий рівень розвитку матеріальної культури та мистецтва. Провідними галузями були рибальство та землеробство. На основі збільшення виробництва мат благ відбувається зростання кількості населення, виникають нові поселення у вигляді критських палаців. Міст у сучасному розумінні на Криті не було. Палац являв собою велику кількість будівель, в яких проживали володар та члени його сім’ї, жерці, знать, прислуга, ремісники. Решта населення проживала в невеликих селах навколо палаців. Господарські відносини на принципі ре дистрибуції. Найбільший розвиток за правління царя Міноса. Палац виступає верховним землевласником землі усіх категорій населення. Важливу роль відігравали господарські функції владних осіб.

19. Порівняйте особливості формування Сх та Зх цивілізації в осьовий час та дайте їм (осьовому часу, сх та зх цивілізації) загальну характеристику. Формування 2-х сучасних цивілізацій (сх. та зх.) пов’язують з осьовим часом, який, на думку Карла Ясперса, припадає десь між 800-200 рр. до н.е. Саме в цей період відбувається найрізкіший поворот в історії, з’являється людина сучасного типу. На сх. і зх. зароджується філософія, виникають нові релігії та пророки. До сх. цивілізації відносяться Стародавній Єгипет, Індія, Китай та Месопотамія, особливості: досить слабкий розвиток інд. власності та збереження принципу влада-власність. Основу економіки складало зрошувальне землеробство, що вимагало будівництва та обслуговування складних іригаційних споруд. Панівною була держ. власність на землю при збережені общинного землекористування. Патріархальне рабство ― незначна кількість рабів, зайнята у будівництві та обслуговуванні іригаційних споруд. Основа сусп. розвитку ― натуральне гос-во, слабкий розвиток товарного в-ва та ринк. відносин. Пам’яткою історії Індії є ек. трактат «Артхашастра». Вона являє собою звід правил, у якому підіймається питання щодо ек. ролі держави, активізації її втручання у госп. життя, зміцнення державного апарату. Визначальний вплив на ек. думку Китаю справило Конфуціанство. Конфуцій виправдовував становий поділ сус-ва, існування рабства і сувору соц. ієрархію, приділяв увагу держ. управлінню, турботі про народний добробут, головну увагу приділяв морально-етичним нормам та вдосконаленню людини. До зх. цивілізації відносяться Стародавня Греція та Стародавній Рим. Основа економіки ― землеробство, тваринництво, ремесло, торгівля. Поєднувались різні політичні і госп. моделі: демократія, деспотія, аристократія, олігархія, республіка, монархія. Основа сусп.. розвитку ― натуральне гос-во, водночас значного розвитку досягло просте товарне в-во і ринкові відносини, особливо зовнішня торгівля. Головною продуктивною силою були раби, зберігалась селянська община. Панувало античне рабство: висока частка рабів у загальній чисельності населення, раби зайняті у усіх сферах економіки. Зх цивілізація вийшла зі сх. Представники ек. думки Античної Греції: Платон, Аристотель, Ксенофон, Античного Риму: брати Гай і Тіберій Гракхи, Варрон, Катон Старший, Колумелла.

21. «Гуань-дзи» як пам’ятка економічної думки Давнього Китаю та її зв’язок з реформами Цинь Шихуана. Економічну думку Стародавнього Китаю яскраво відображено у трактаті невідомих авторів «Гуань-цзи» (IV ст. до н.е.). Трактат визнає закономірність змін у природі й суспільстві. Зміни в громадському житті пояснюються чергуванням урожайних і неврожайних років. Автори трактату, щоб «держава була багатою, а народ задоволеним», приділяють значну увагу економічній політиці держави, висловлюються за регулярний її вплив на господарське життя. Через це в трактаті досить глибоко розроблено систему державного регулювання економіки. Автори «Гуань-цзи» виходять з того, що могутність держави зростає завдяки наполегливій праці. Тому вони пропонують провести регламентацію праці землеробів, ремісників, торговців та служилих людей, аби ці соціальні групи населення не міняли своїх занять, маючи в такий спосіб можливість постійно передавати свої знання та навички молодшим. Зміцнення землеробства вважалося найважливішою умовою забезпечення стійкості економіки. Для досягнення цього автори трактату радили здійснити ряд заходів: визначити родючість ділянок ріллі, розподілити їх більш рівномірно, установити рівень оподаткування відповідно до якості землі, не залучати селян до інших робіт протягом сільськогосподарського року, давати їм дешеві кредити й організувати для зубожілих у неврожайні роки громадські роботи. Великого значення автори «Гуань-цзи» надавали товарно-грошовим відносинам з погляду їх використання державою для регулювання економіки. Виходячи з цього автори «Гуань-цзи» запропонували «принцип урівноважування господарства». Згідно з ним рекомендувалося створити державні фонди, що в них правитель мусить накопичувати до половини всього врожаю зерна для вирівнювання і стабілізації цін на хліб. Треба продавати продовольство з державних фондів, коли його бракує в країні, та поповнювати фонди, коли харчів є вдосталь. У трактаті також розглядалися питання податків і грошового обігу. Багато ідей «Гуань-цзи» було використано в господарській практиці Стародавнього Китаю. Імператор Цинь Шихуанді провів низку реформ, зокрема відмовився від передачі землі в умовну власність і ліквідував привілеї аристократії. Такі дії забезпечили досягнення торжества в Китаї державної форми власності на землю. Адміністративна реформа дала імператору можливість стати повновладним володарем країни. Всю імперію було поділено на 36 округів, які поділялися на повіти, а вони-на волості, кожна з яких склад. з десятків громад. Соціальною реформою стало запровадження «Табеля про ранги», за яким перші 7 рангів могли мати простолюдини, а з 8-го рангу їх надавали чиновникам за службу. Найвищими були 19-20 ранги. Законодавча реформа впровадила єдине досить жорстке законодавство, особливо кримінальне. В імперії було запроваджено кругову поруку. тотальне стеження, заохочувались доноси. Імператор провів уніфікацію мір і ваги, запровадив єдину монетну систему, що суттєво зміцнило екон. зв’язки всередині країни. За земельною реформою селяни отримали від держави у користування земельні наділи, за що мали платити податки. Реформи Цинь Шихуана запроваджувались у життя надзвичайно жорсткими методами, що викликало незадоволення населення і призвело до зміни династії. Ідеї реформ в основі мали погляди авторів трактату «Гуань-Цзи».