65. Економічне піднесення Німеччинив кін 19ст. Та виникнення соц напряму

Утворення єдиної Німецької держави після франко-прусської війни 1870—1871 рр. стало початком швидкого економічного розвитку Німеччини.Промисловому розвитку Німеччини сприяло швидке зростання населення, яке давало велику кіль­кість робочих рук.

У зв'язку з цим виникає масовий попит на різні товари та послуги, особ­ливо на їжу, житло, одяг, електрику, воду.

Одним з важливих факторів прискорення розвитку промисловості, особ­ливо важкої, було виготовлення зброї для армії.

На швидкі темпи промислового виробництва в Німеччині також впливало форсоване будівництво залізних доріг.

У промисловості Німеччини в останній третині XIX ст. створювалися акціо­нерні товариства на базі колективної власності з поділом праці та використан­ням новітніх досягнень техніки та технологій, її промисловість не мала такого застарілого устаткування, як англійська і французька

Швидкими темпами розвивалося машинобудування, особливо верстатобу­дування.

Що стосується текстильної та харчової промисловості, то во­ни відставали від обсягів виробництва провідних країн світу, що було пов'язано із залишками феодалізму в сільському господарстві, низькою ку­півельною спроможністю переважної частини населення та вузькістю внут­рішнього ринку.

У 70—80-х роках XIX ст. процес економічного розвитку країни приско­рюється. Відбувається перетворення Німеччини з аграрно-індустріальної в індустріально-аграрну державу, завершується промисловий переворот. Швидкий розвиток промисловості Німеччини, передусім важкої, вимагав великих коштів, які мали банки, особливо це стосувалося довгострокового кредитування. У ряді випадків банки ставали співвласниками підприємств, а представники підприємств входили до складу правлінь банків. Таким чином, інтереси банків і підприємців тісно перепліталися, що давало їм можливість впливати на розвиток промисловості. Утворювалася фінансова олігархія. Швидкий економічний розвиток Німеччини, зокрема промисловості, значною мірою був забезпечений розвитком духовно-культурного рівня нації. Уряд цієї країни багато зробив для розвитку початкової, середньої та вищої освіти, зокрема технічної, мере­жа якої швидко зростала.

У нової історичної школи входили також і ті вчені, котрі намага­лися узгодити висновки, зроблені класичною школою, із висновками історич­ного методу, доводячи, що економічні категорії, сформульовані класиками, не суперечать поглядам історичної школи і є частиною вчення про суспіль­ство. Цей напрям дістав назву соціального.

Започаткування соціального напряму в економічних дослідженнях було зумовлене подальшим розвитком капіталізму, підвищенням ролі держави, монополізацією економіки та поширенням акціонерної форми власності, зростанням добробуту широких мас населення європей­ських країн, розширенням економічних і політичних свобод, посиленням впливу профспілок і вдосконаленням системи соціального захисту. Водночас проблеми соціальної нерівності, соціального захисту не втра­тили своєї актуальності і потребували вирішення за допомогою дер­жавного регулювання суспільного життя.