Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ist_shpori_povnistyu.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
24.04.2019
Размер:
673.79 Кб
Скачать

125. Структурна перебудова укр..Ек :теорія та практика (1990-ті роки)

В Україні і в теорії і на практиці на перший план виходить проблема обґрунтування та здійснення комплексу інституційних реформ: приватизація та законодавче закріплення прав інституту приватної власності, формування конкурентного середовища, удосконалення інституту права, становлення правового поля господарювання, розвиток фін.інститутів, ліквідація тіньової економіки. Наприкінці 90-х років такий комплексний підхід до аналізу суті та спрямованості структурної політики стає основою багатьох ек.досліджень. П.Єщенко, розглядаючи особливості формування структурної політики в умовах трансформації економіки, зосереджується не лише на макроекономічних показниках та аналізі структури промислового виробництва, але й на особливостях формування нової структури власності, соціальної структури суспільства. Інституціональні складові трансформаційних процесів стали предметом обговорення ряду наукових конференцій та цілого ряду теоретичних досліджень.Отже, наприкінці XX-поч. XXI ст.. істотно розширюється сфера наукових досліджень проблем структурної перебудови укр..ек., в центрі уваги укр..учених опиняються проблеми створення інституційної структури ринку. Деякі вчені, зокрема С.Єрохін, вважають головними складовими процесу ек.розвитку та структурної трансформації ек. Інституціональну модернізацію. Все це дозволяє зробити висновок, що на думку багатьох укр..економістів саме інституціональний підхід створює можливість комплексно охопити проблематику структурних реформ та суспільної трансформації.

60. Криза кріпосної системи та її відображення у працях українських економістів

У Російській імперії перша половина XIX ст. хара­ктеризується подальшим розкладом феодально-кріпосницького ладу і розвитком капіталістичних відносин. Розширення внутрішнього і зовнішнього ринків дедалі більше втя­гує поміщиків у товарно-грошові відносини, що змушує їх збільшувати то­варне виробництво сільськогосподарської продукції.

найбільш успішно в ринкові відносини втягувалася Степова Україна. Нестача робочих рук в умовах зростання товарного виробництва змушувала власни­ків маєтків широко застосовувати найману працю, використовувати більш досконалий с\г реманент.

Проте збереження кріпацтва та примусової праці в умовах зростання то­варного виробництва змушує поміщиків для збільшення виробництва товар­ної продукції розширювати власну ріллю, в основному за рахунок селян­ських земель, збільшувати кількість днів панщини. Дедалі більшого поши­рення набирає місячина, коли селян зовсім позбавляли земельних наділів, а їхні потреби забезпечувалися наданням їм продовольства. Це робить селя­нина абсолютно незацікавленим у результатах своєї праці. Водночас збіль­шення днів панщини, зростання грошового оброку (чиншу) залишає у селя­нина все менше часу для власного господарства, а це, у свою чергу, так само негативно впливає на його стан. Усе це призводить до того, що панські має­тки стають все частіше збитковими, і поміщики починають віддавати їх у за­ставу, іноді і не один раз. Уряд намагався допомогти поміщикам, та ці захо­ди не поліпшили їхнього становища

З 30-х років XIX ст. кріпосне сільське господарство опинилося у кризово­му стані, про що свідчить зниження його натурального характеру. Госпо­дарство дедалі більше підпорядковується ринковим вимогам. Криза кріпосної системи господарства потребували наукового обґрунтування економічних процесів в економічній думці.

В. Н. Каразін. його найбільше тур­бувало селянське питання висував певні ідеї обмеження помі­щицького свавілля щодо селян. Водночас залишався прихильником збереження залежності се­лян, землевласник повинен дбати про селянНе заперечуючи кріпосне право як таке, він закликав до викорінення зловживань цим правом, серед найголовніших з яких він вважав панщину, яку і пропонував замінити гро­шовим чиншем. Погляди В. Каразіна базувалися на ідеях фізіократів.

М. Балудянський. Свою систему визначає як вчення про державне госпо­дарство і економічну політику. Він визначає державне господарство як по­єднання трьох систем:

меркантилізму (виражає багатство народів у грошах); ізіократів (виражає багатство у не перероблених продуктах землі);теорії Адама Сміта, заснованої на праці та обміні.

З позицій класичної школи процеси генезису ринкового господарства ви­вчав І. В. Вернадський намагався використати основні постулати А. Сміта і Д. Рікардо для дослідження російської дійсності та критики фео­дально-кріпосницької системи. Він був упевнений, що феодальні відносини треба усувати як неефективні, як такі, що заважають становленню нових рин­кових відносин. Зокрема, він відстоював вимогу про ліквідацію осо­бистої залежності селян від поміщиків; повну приватну власність, у тому числі й селянську, в аграрному секторі економіки.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]