120. Становлення національної господарської системи України в першій половині 90-х років XX ст.

Розпад СРСР був зафіксований 1 грудня 1991 р. Але першим кроком до незалежної (як політично, так й економічно) держави – України було проголошення «Декларації про державний суверенітет України» (16 липня 1990 р.) та прийняття «Акту проголошення незалежності України» (24 серпня 1991 р.). Проголошення незалежності України означало створення цілком іншої політичної та соціально-економічної ситуації. Перед суспільством постало завдання докорінної перебудови існуючої системи, реалізація якого визначалася радикальними змінами в основних його підсистемах – політичній(відбувається перехід від тоталітаризму до демократії), економічній(від ком-адмін. сис-ми до ринкової, а власності на основні ресурси – від державної до приватної), духовно-культурній(від класових до загальнокультурних цінностей) сферах. Усі ці зміни відбуваються в процесі становлення національної держави та формування її інститутів, зокрема: - запровадження атрибутів державності(фіксація державних кордонів, визначення громадянства, запровадження державної символіки, власної грошової одиниці), -створення власних збройних сил, - формування основних гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової), - прийняття Конституції України. Господарська сис-ма, як відомо, є складовою сус-ва, яка вирішальною мірою впливає на стан і розвиток останнього. Перед укр.сус-вом постало неймовірно складне завдання трансформації успадкованої від Радянського Союзу командно-адміністративної сис-ми у сис-му ринкову. Серед українського загалу переважала думка, що трансформація економіки не буде складною, що хоча й не без втрат, але ринкова сис-ма досить швидко зможе замінити радянську планово-розподільчу сис-му.

121. Формування теоретичних засад обгрунтування шляхів переходу до ринкової системи в українській економічній літературі 90-х рр. XX ст.

Важливим етапом у вирішенні головних завдань перехідного періоду були «Основні напрями економічної політики в умовах незалежності», розглянуті наприкінці жовтня 1991 р. Верховною Радою України, і які передбачали структурну перебудову господарства України, конверсію оборонної промисловості, перерозподіл матеріальних та трудових ресурсів на користь вир-ва, що виробляють споживчі товари для населення, здійснення яких повинно було відбуватися в процесі переходу від командно-адміністративної сис-ми до ринкової.Проблема трансформації директивної економіки на ринкову викликала досить активну полеміку щодо її шляхів, основних напрямів ек.політики перехідного етапу. Цим проблемам присвячено наукові дослідження відомих укр..вчених: А.Гальчинського, В.Геєця, І.Лукінова, В.Черняка. Найважливішим аспектом цих досліджень була спроба знайти та обґрунтувати ефективні шляхи переходу від централізованого планово-директивного господарства до ринкової ек. Погляди вітчизняних вчених формувалися під впливом альтернативних концептуальних теорій, що існували у світовій економічній науці, на основі яких сформувалися два напрями такого переходу: перший напрям виник під впливом ліберальної концепції, яка сформувалася на основі відкидання або суттєвого обмеження державного регулювання економіки, у тому числі й структурної політики. Другий напрям заснований на кейнсіанській та неокейнсіанській методології з її теорією державного регулювання економіки. Але, хоча й з’являються перші наукові праці, присвячені перехідному процесу, чіткої програми цих перетворень скласти можливостей не було.

Ще у 1990-1991 рр. було затверджено Верховною Радою Концепцію переходу Укр. До ринкової ек.(грудень 1990 р.), в якій визначалася етапність переходу, підготовка законодавчого поля, для чого було прийнято низку законів: «Про власність», «Про бюджетну систему», «Про підприємництво» та ряд інших, які певною мірою створювали передумови ринкової трансформації укр..ек.

У березні 1992 р. ВРУ ухвалила «Основи нац.ек.політики Укр», що було наступним кроком на шляху розбудови нац..ек. «Основи» включали цілий ряд заходів, наприклад, роздержавлення, приватизація, структурна перебудова та модернізація промисловості, перехід до взаєморахунків з країнами Співдружності на основі світових цін, переорієнтація зовнішньої торгівлі на західні ринки. Певною мірою прийняття цієї програми стало умовою вступу України до МВФ у квітні 1992 р.