102.Основні тенденції економічного розвитку сша на етапі інформаційно-технологічної революції

До початку 90-их рр. у США здійснюється перехід до консервативної моделі ек зростання. Економічна політика у цей період здійснювалася у вигляді «рейганоміки.». Відхід від консерват моделі соц.-ек держ регулювання відбувся з приходом до влади Дж. Буша. Завдання:розвиток економіки і соц. Сфети,переорієнтація бюджету на забезпечення довгострокового ек зрост,зрушення пріоритетів від військових до цивільних програм. Завдяки такій політиці відбувся поворот від практики «рейганоміки» до більш соц. Відповідальності держави

Наступним президентом США був Білл Клінтон. Програма мала такі цілі: розширення держ капіталовкладень і забезпечення довгострокового ек зрост, подолання бюджетного дефіциту,створ справедливої податкової системи. У цей період було найтриваліше економічне піднесення.

Дж. Буш(молодший) Основна увага приділялась освіті,якісному мед обслуговуванню,пенсійному забезпеченню,захисту навколишнього середовища.

Характеризуючи економіку США слід зазначити,що вона є однією з найбільш зрілих та ефективних. Якісно новим зрушенням став випереджальной розвиток інформаційної економіки. Вважається,що масштаби держ втручання в америк ек є оптимальними.

107.Зміна галузевої структури виробництва та становлення і розвиток теорії і практики постіндустріального та інформаційного суспільства. Розвиток системи ідей постіндустріального суспільства приві до становлення теорії постіндустріального суспільства. Сформувалися два основні варіанти розвитку капіталізму: ліберальний та радикальний.В основі концепції постіндустріального суспільства лежить теорія 3 хвиль Тоффлера – поділ усього суспільного розвитку на 3 етапи:до індустріальний, індустріальний, постіндустріальний.Теорію постіндустріального суспільства розробив вчений Д.Белл. Вона була представлена як теорія соціальних змін, що можуть відбутися у суспільстві у найближчі десятиліття.Він розглядає становлення постіндустріального суспільства як переважно еволюційний процес, у результаті якого світ збагачується додатковими рисами та властивостями, важливу роль відіграють не лише технологічний та господарський прогрес,а й якісні зміни в пол. Та культурній галузях.Перехід від індустріального до постіндустріального зумовлюють такі чинники:1.зміна економіки від такої,що виробляє до обслуговуючої;2.зміна соц структури суспільства (класовий поділ поступається професійному);3.центральне місце у визначенні політики посідає теоретичне знання;4. створення нової інтелектуальної технології, запровадження планування та контролю над технологічними змінами;

103. Основні тенденції економічного розвитку Великої Британії на етапі інформаційно-технологічної революції та її відображення в сучасній економічній думці.

Наприкінці 1970-х років критики економічної політики Вел Британії на­зивали її «хворою людиною Європи». Політика виходу британської економіки з кризи за допомогою впровадження неоконсервативної моделі державного регулюван­ня, реалізована урядом консерваторів на чолі із М. Теттчер, увійшла в історію під назвою «тєтчєргізм». М. Тетчер відкинула жорстке державне регулювання економіки й запропонувала нову економ програму— монетаризм.

У сфері грошового обігу, фінансів та банківської справи уряд М Тетчер керувався монетаристського концепцією, яка пропону­вала жорстке обмеження грошової маси в обігу. Уряд консерваторів здійснював політику переважного стиму­лювання приватного бізнесу та одночасного обмеження держ підприємництва.

Важливого значення уряд М. Тетчер приділяв приватизації житла. Уряд через парламент провів закон, що зобов'язував про­давати будинки за пільговими цінами мешканцям-орендаторам. Значно зросла частка громадян країни, які стали власниками свого житла.

Уряд Великої Британії ужив цілу низку заходів, що стимулю­вали розвиток приватного бізнесу — збільшення подат­кових пільг...

Одним із найважливіших напрямів діяльності уряду М. Тетчер була боротьба з інфляцією. Суворо контролювалися темпи зростан­ня грошової маси в обігу, були скорочені позики, що надавалися державою приватному сектору, відмінено контроль над цінами та заробітною платою...

Було не лише зупинено спад виробництва у промисловості, але вже у 1982 році було очевидне його зростання, а на середину 1980-х років Велика Британія мала середні темпи екон зростання. Різко скорочено рі­вень інфляції, зміцнено позиції Лондона як одного з фінансових центрів світу...

У середині 1970 р відбулося перегрупування основних напрямів економ думки, яке полягло у втраті кенсіанством ролі теорит лідера й актуалізації неокласики у вигляді економ. Неоконсерватизму, який перетворився на провідний напрям ек науки.

Від 80-х років XX ст. у розвинених капіталістичних країнах нєоконсереатизм охоплює три основні напрями нової неокласики:

1)монетаризм, або чиказька школа неолібералізму (М. Фрідмен) — центральна теорія неоконсерватизму. Монетаризм пов'я­заний з регулюванням економіки через сферу грошово-кредит­ного обігу.;

2)теорія економіки пропозиції (А. Лаффер, Дж. Гілдер, і. Робертс, Р. Манделла), згідно з якою надмірне підвищення податків позбавляє підприємців стимулів до інвестування та призводить до падіння виробництва й підриву фінансової бази оподаткування;

3)нова класична м акр о економіка — теорія раціональних очі­кувань (Дж. Мут, Р. Лукас, Т. Сарджепт, Н. Воллес), згідно з якою економічні агенти в будь-якому разі не виправдовують надії владних структур.

Важливою складовою неоконсерватизму також є теорія еконо­міки пропозиції, або септш-сайд економіка (економісти Артур Лаффер, П. Робертс, Р. Манделла, журналісти Дж. Гілдер, Дж. Ван-ніскі, конгресмен Дж. Кемп), яка доповнювала монетарні форми та методи регулювання економіки й була створена після кризи 1974—1975 рр.; вона, по суті, стала теоретико-методологічним підґрунтям «рейганоміки».

104.Інтеграція Європи та особливості сучасного розвіткуПоряд з інтернаціоналізацією світогосподарських процесів у повоєнний період набуває поширення інтеграція національних економік. У Західній Європі економічна інтеграція доповнюється політичною. Питання специфіки світової торгівлі вирішувалися на Бреттон-Вудській конференції. Було створено Міжнародну торгову організацію, метою діяльності якої є розроблення й контроль над дотриманням правил справедливої міжнародної торгівлі. Наслідком ініціативи у Бреттон-вудсі стає створення Світової організації торгівлі(СОТ).Найхарактернішими ознаками міжнародної економічної інтеграції у другій пол..ХХ ст. є :

- координація співпраці окремих країн

- спільне й узгоджене формування і використання науково-дослідного потенціалу на основі міжнародного поділу праці;

- Поглиблення міжнародної спеціалізації

- пріоритет наднаціональних стандартів економічної поведінки.

Інтеграційні процеси другої пол..ХХ ст.. повною мірою розгорталися у Західній Європі. Причини та передумови європейської інтеграції:

• Наявність значних втрат матеріальних та людських ресурсів;

• Потреба у розв’язанні проблеми колективної безпеки;

• Уповільнені темпи НТР;

• Наявність спільних історико-цивілізаційних,регіональних риста особливостей;

Вагомим кроком в інтеграційному процесі була Римська угода 1957 р., згідно якої країни засновували Європейське економічне співтовариство та Європейське співтовариство з атомної енергії.

105.Зміна ролі факторів економічного розвитку та еволюція інституціоналізму наприкінці ХХ-на поч..ХІХ. Основною причиною виникнення є перехід капіталізму в монополістичну стадію, що супроводжувався значною централізацією виробництва і капіталу, це породило соціальні протиріччя у суспільстві. Інституціоналізм(з лат звичай) напрям еК. Думки, який сформувався в 20-30 роки 20 віку для дослідження сукупності соц-ек. Чинників у часі, а також виявлення можливостей соц. Контролю суспільства над економікою. Інституціоналізм вивчає вплив і позаекономічних чинників( релігії,культури) на економіку. Інституціоналізм виник у 3 напрямах:соц-псих,соц-правовий,конюктурно-статистичний.Представником соц-псих Торстейн Верлен. Він виводив економічні явищі з суспільної психології.соц-правовий-Коммонс,який на перший план виводив аналіз правових інститутів. Конюктурно-статис. Очолював Мітчел,який вивчав проблеми циклічності та їх соціальні наслідки, роль грошового обігу. Згодом інституціоналізм поповнив своїми працями В. Ростоу, що найгрунтовніше пояснив вплив НТП на економіку. Він зазначав, що держава має стимулювати НТП, усе це активізувало проблему забезпечення швидкого, підконтрольного державі соц-зорієнтованого зростання ек. Най значущі надбання соц-інституціонального напряму є роботи Гелбнрейта.Обєктами його дослідження є держава, корпорації,банки, фін інституції, профспілки. У рамках повоєнного інституціоналізму об’єктами дослідження стають:фірми, структури,управління права власності,тобто ключові елементи економічної системи.

106.Структура інституціоналізму та його методологічні особливості наприкінці ХХ-на поч..ХІХ ст. Як альтернатива неокласичному напряму виникає інституціональний напрям досліджень. Ранній інституціоналізм виник у 3 напрямах:соц-псих,соц-правовий,конюктурно-статистичний. Засновником соц-псих інституціоналізму є Торстейн Верлен,наголошував на величезному значенні теорії Дарвіна для обґрунтування еволюційних змін у житті суспільства. Він виводив економічні явищі з суспільної психології..Соц-правовий-Коммонс,який на перший план виводив аналіз правових інститутів. Ідея правового регулювання соціальних відносин пронизує його теорію угод. Конюктурно-статис. Очолював Мітчел,який вивчав проблеми циклічності та їх соціальні наслідки, роль грошового обігу. Отже, інституціоналізм не був цілісною економічною теорією. Проте всі три напрями були єдині у критиці основних положень неокласичної теорії, такоє їх об’єднує намагання інтегрувати економічну науку з соціальними науками. Після Другої світової війни відбулось відродження інституціоналізму на дещо інших засадах. Якщо неокласики і кейнсіанці сперечались щодо межі втручання держави в економіку, то інсти-туціоналісти знайшли нові об’єкти дослідження: місце і роль в економічному житті НТР, інформації, влади, політики та ін. Соціальний (індустріально-технологічний) інституціоналізм пов’язують з ім’ям Дж. Гелбрейта (н. 1909). Його наукові інтереси досить багатогранні. У своїх перших працях він розробив концепцію «врівноважувальної сили», пропагував «суспільство добробуту».

108.Трансакційний сектор економіки, теорія прав власності та трансакційних витрат. Теорема Коуза. Найбільшої уваги у механізмі координації ринкової системи заслуговує погляди Р. Коуза. Фірму він розглядає як організаційну структуру. По суті кожен індивід може вести господарство відособлено, але укладання ринкових угод повязується з витратами на збирання й опрацювання інформації, проведення переговорів і прийняття рішень, контролю і юридичного захисту виконання контрактів. Коуз назвав їх витратами ринкових трансакцій(трансакційні витрати).Кожен економічний суб’єкт, що організовує або розширює виробництво, опиняється перед вибором: купувати чи виготовляти самому, ускладнюючи при цьому організаційну структуру свого господарства. З теорією трансакційних витрат безпосередньо повязується інша гілка нового інституціоналізму-економічна теорія прав власності. Започаткували її Р.Коуз та А.Алчіан.Основою є визнання чіткого визначення прав власності необхідною умовою нормальної роботи ринкового механізму, оскільки будь-який обмін –обмін власності.Наріжним каменем економічної теорії прав власності є так звана теорема Коуза, яка має таке визначення:якщо права власності чітко визначені, а трансакційні витрати дорівнюють нулю, то розміщення ресурсів залишатиметься незмінним і ефективним незалежно від змін у розподілі прав власності. Таким чином, із ринкового господарства, що супроводжується зростанням трансакційних витрат, значення розподілу прав власності набуває дедалі більшої ваги. Із теореми Коуза випливає кілька важливих висновків:вона розкриває економічний зміст прав власності,відводить від ринку звинувачення у провалах і свідчить про те, що до деградації зовнішнього середовища веде не надлишковий, а недостатній розвиток приватної власності,виявляє ключове значення трансакційних витрат, доводить посилання на зовнішні ефекти – недостатня підстава для державного втручання. Отже, ринкова економіка харакиктеризується співіснуванням двох різних механізмів координації (фірми) і ринку.

110. Політика Воєнного комунізму та її відображення в дискусіях 20 років Революційний уряд здійснив низку радикальних заходів ,спрямованих на посилення державного управління економікою. Пректично це означало відмову від ринкових відносин і перехід до воєнного комунізму.

Економічна політика воєнного комунізму означала воєнну диктатуру із широким застосуванням примусових заходів у господарстві й мала такі складові:

1. націоналізація всіх підприємств

2. запровадження продовольчої диктатури

3. заборона свободи торгівлі

4. запровадження карткової системи розподілу продуктів

5. запровадження загальної трудової повинності

6. мілітаризація н/г, встановлення державного контролю за виробництвом

7. запровадження продовольчої розкладки на хліб ,а потім й на інші сільськогосподарські продукти

8. згортання продовольчого обігу

У промисловості воєнний комунізм означав суцільну націоналізацію із жорсткою централізацією управління через Вищу раду народного госродарства.

Запроваджувалась також позаекономічні методи господарювання , зокрема загальна трудова повинність , а також трудові армії , мобілізація праці.

Гроші поступово вилучалися з обігу (вони практично втратили свою купівельну спроможність)

Більшовики проголосили перехід від одноосібного господарства до товариського,конфісковували землі нетрудового використання ,не квапилися розподіляти між селянами , резервуючи їх для створення радгоспів.

Заборона приватної власності практично у всіх сферах народного господарства. І намагання зробити всіх людей рівними призвело до втрати зацікавленості людей для розвитку,а з цього вже почалось гальмування розвитку економіки..

111 Перехід до НЕП як об’єктивна необхідність господарського розвитку. почуття самозбереження, намагання не допустити втрати своєї влади продиктували більшовикам удатися до інших методів подолання кризи. Йдеться про запровадження нової економічної політики (НЕП). Це рішення, прийняте під тиском тодішніх скрутних обставин, можливо, було чи не єдиним більш-менш серйозним кроком більшовицької влади за весь період її існування. Але більшовицька влада не була б такою, коли б вона дала змогу реалізувати цю політику в усіх її вимірах.

Введена відповідно до рішень Х з'їзду РКП(б) у березні 1921 р., НЕП передбачала систему заходів, спрямованих на обмеження методів директивного управління, на використання елементів ринкового розвитку та ринкових відносин. Мова велася, зокрема, про заміну продрозкладки продподатком, денаціоналізацію частини промислових підприємств, насамперед дрібних і середніх, про допуск приватного капіталу, заохочення іноземних інвестицій в різних формах, упровадження вільної торгівлі, нормалізацію фінансової системи, розвиток кредитно-банкової системи, вдосконалення податкової системи, про подолання інфляційних процесів тощо. Тепер замість реквізиції зерна, як це було за «воєнного комунізму», селянство обкладалося помірним податком. Сплативши його, селянин міг продавати надлишки зерна на свій розсуд і за власними цінами. Бідні селяни взагалі звільнялися від податку. Уряд тимчасово відмовився від створення колективних господарств. Було скасовано державний контроль за внутрішньою торгівлею. Дрібні промислові підприємства передавались у приватні руки на правах оренди. Важка промисловість, банки, транспорт і зовнішня торгівля залишалися державними. Відроджувалася кооперація.

Отже, були створені, хоча й дуже обмежені, умови для організації народного господарства на принципах ринкової системи. І це почало давати результати. Швидкими темпами розвивалося сільське господарство, зростала його продуктивність. У 1927 р. оброблялося на 10% землі більше, ніж у 1913 р. Виробництво предметів споживання сягнуло довоєнного рівня. Відставала лише важка промисловість, яка перебувала в руках держави.

Однак у 1928 р., як і можна було передбачити, НЕП закінчила свою недовгу історію. Радянсько-більшовицька влада поверталася до традиційно тоталітарних методів керівництва й управління. Почався період соціалістичної індустріалізації, колективізації сільського господарства, сталінських п'ятирічок, масових репресій та жахливих голодоморів.