87. Порівняйте економічну політику виходу з кризи 1929-1933 рр., запропоновану д.Ф.Рузвельтом, та економічну політику нацистської Німеччини.

1930-ті роки позначилися активнм розвитком системи держ регулювання економіки, яка охопила фін ринки, трудові відносини, вир-цтво, ціни зарплату. Посилення державного регулювання впливу в США (Новий курс Рузвельта) і в Німеччині («новий порядок») мало принципово різне походження. Для США державне регулювання економіки було реакцією на зміну економічних процесів: зміна характеру ринку; зростання ролі корпорацій; нездатність традиційної фінансової системи забезпечити саморегуляції економіки. У Німеччині державне регулювання та структурна перебудова економіки використовувалися для її мілітаризації. Фактично була зроблена спроба не з економічних, а з військово-політичних пріоритетів імплантувати бюрократично централізовану модель національній економіці. І якщо американській індивідуалізм істотно обмежив розміри і форми централізованого регулювання, слугуючи противагою адміністративним методам управління економікою; то в Німеччині традиційний авторитет держави разом з імперськими амбіціями еліти і колективіськими цінностями нації створили підґрунтя для політизації та ідеологізації німецького суспільства. Слід зазначити, що успіхи Німеччини в подоланні кризи були дуже примарними, тому що не усували народногосподарської диспропорції. Економ політика фашистів була відкрито спрямована на війну.

89. Загальна характеристика основних факторів розвитку суспільства Західної цивілізації у 1950-80-ті роки

Серед найвагоміших факторів розвитку та впливу їх на трансформацію економічної та політичної підсистем суспільств провідних країн світу у другий половині XX ст. слід виокремити: фінансово-торгівельний, інтернаціонально-інтеграційний, науково-технічний та технологічний, соціально-оптимізаційний. Фін-торгівельний(трансформація фін інститутів) – утворення нової валютної системи регульовано-фіксованих валютних курсів та перехід до плаваючих. Стагфляція 1970-х років. Передання правомочностей нац урядів нац структурам. інтернаціонально-інтеграційний(інтернаціоналізація вироб-цтва та інтеграція госп систем) – поглиблення зовнішньоекономічних зв’язків та оптимізація регулювання міжнародних економ відносин. Вихід на забезпечення високих загальноприйнятих соц стандартів. , науково-технічний та технологічний (розгортання сучасної науково-технічної революції) – оптимізація структури промисловості. Сприяння економічному зростанню. Сприяння НТР забезпечення якісного споживання, безпечних умов праці тощо. Підвищення освітнього рівня населення. соціально-оптимізаційний (соціалізація як реалізація ідеї людино центризму) – перехід до принципів солідарності у розв’язанні економ проблем. Перехід урядів до здійснення соц зорієнтованої політики. Підвищення рівня добробуту.

90. Після воєнна стабілізація світової фін-грошової сфери. План Маршалла та Бретонсько-Вудська угода.

У повоєнний період перед урядами провідних країн постало подвійне завдання: по-перше, стабілізувати фін-грошову сферу та посилити її інвестиційну складову, що означало наповнити економіку стійкими грошовими ресурсами, по-друге, вибудувати нову світову фін систему за новими принципами системи валютних курсів, що впорядкувао б зовнішньоекономічні відносини. План Маршалла названо на честь державного секретаря США Джорджа Кетлета Маршалла (1880-—1959). План передбачав виділення позик і кредитів 16 країнам: Англія, Франція, Італія, Бельгія, Люксембург, Швеція, Норвегія, Данія, Ірландія, Ісландія, Португалія, Австрія, Швейцарія, Греція, Туреччина). У липні 1942 року ці країни уклали конвенцію про створення організації європейської економічної співпраці (ОЄЕС), яка мала розробляти спільну програму відбудови Європи. Загалом до початку 1952 р США виділили близько 13 млрд дол. Економ допомоги у формі позик та безкоштовних трансфертів. Реалізація плану Маршалла мала низку наслідків. 1) відновлення економік країн Зах Європи 2) погашення боргів 3) оптимізація внутрішньо європейських розрахунків 4) відкриття європейського ринку збуту для США 5) зміцнення середнього класу 6) усунення загрози соціал-комунізму для Зах Європи. Бретон-вудська валютна система підписана у червні 1944 року представниками 44 країн під час валютно-фінансової конференції. Було вирішено створити Міжнародний валютний фонд (МВФ), вироблено основні правила міжнародних валютних відносин. Крім МВФ, був створений Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), що мали виконувати роль міжнародних кредитних центрів.

Метою діяльності МВФ проголошувалося сприяння розвитку міжнародної торгівлі й валютної співпраці шляхом управління структурою обмінних курсів різних світових валют, а також фінансування короткотермінових дисбалансів у міжнародних платіжних відносинах