71.Особливості становлення та розвитку ринкового господарства в Україні (друга половина XIX - початок XX ст.).

модель економіки, Її характерними ознаками є: по-перше, утілення в життя прогресивних явищ та процесів завдяки силовій модернізації — «революції згори»; по-друге, вибіркове запозичення та використання світових досягнень у галузі техніки, технології та організації виробництва; по-третє, пріоритетність окремих галузей, яка в перспективі веде до деформації структури економіки; по-четверте, збереження протягом тривалого часу багатоукладності, паралельного існу­вання нового та попередніх устроїв.

Поступово втягувалися у ринкові відносини й поміщицькі господарства, запроваджуючи більш досконалу техніку та досяг­нення агрономії. Крім цього, у поміщицьких господарствах ширше використовувалася вільнонаймана праця як більш продуктивна.

3 розгатком ринкових відносин сільське господарство все більше набувало товарного характеру. Питома вага зернових культур в українському експорті сягала 73 %.

Капіталістична модернізація пром-сті порівняно з аграр­ним сектором економіки розвивалася набагато інтенсивніше. Протягом 60—80-х pp. XIX ст. промисловий переворот в основ­ному завершився. Високими темпами розвивалась в Україні важка індуст­рія, передусім металургійна, вугільна, залізорудна, та залізнич транспорт

Необхідність для розвитку промисловості великих капітало­вкладень викликала появу акціонерних товариств — організацій­-правової форми господарювання, найбільш властивої ринко­вій економіці.

Основна увага представників різних шкіл української еконо­мічної науки пореформеного періоду була зосереджена на питан­нях ринкового розвитку, зокрема перспектив народногосподар-ської еволюції, долі капіталізму в країні, подолання відставання соціально-екон розвиткові від зах держав, індустріалізації виробництва тощо.

72. Основні течії економічної думки в Україні (кінець XIX - початок XX ст.).

Більшість українських учених цього періоду були певні, що національна модель ринку повинна передбачати відведення ролі держави в регулюванні господарських процесів.

Аналіз основних принципів функціонування економіки ринкового типу був викладений ще класичною школою, зокрема у працях А. Сміта й Д. Рікардо. До кінця XIX ст. проблеми гене­зису та розвитку ринкових відносин у світовій екон думці були доповнені розробками маржиналістів, оригінальними теоріями німецької історичної школи. Дослідження українських учених свідчать про переважне використання ними теоретичних надбань німецької істор школи. Ідея державного регулювання екон процесів, яка мала на меті послаблення соціальної напруженості в суспільстві, підтримку національної промисловості також плідно використо­вувалася в працях українських учених. Значно меншою мірою позначився на їхніх розробках вплив марксистської економічної теорії, за винятком хіба що М. Зібера. Проте це неозначало, що вітчизняні економісти не були знайомі з марксистською екон теорією.

Для представників україн екон думки з питань становлення підприємницьких відносин був спільним системний підхід до аналізу та висвітлення означе­них проблем. Тобто в кінці XIX ст. у вітчизня­ній екон теорії поступово формувалася інституційна на­укова традиція, котра була перервана на націон терені періодом розвитку командно-адміністративної системи, а на 3aході вилилася в потужний напрям економічної думки — інсти­туціоналізм.

У працях відомого економіста П.Струве проблемам ге­незису ринкових відносин надавалося надзвичайно важливе зна­чення. Вчений стверджував, що тільки ринкове господарство спроможне забезпечити країні потрібну екон динаміку.Учений дійшов висновку, що екон та культ прогрес суспільства можливий лише за умов «вторинного», конкурентно-ринкового господарства.

За умов розвитку мінових відносин актуальність вивчення рин­кових проблем зростала. Про це писав, зокрема, В. Желєзнов, наголошуючи, що питання про ринки для цієї епохи господарсько­го розвитку набуває надзвичайно важливого значення.

Характеризуючи еволюцію поглядів М. Тугана-Барановського на проблему ринку, слід зазначити, що у своєму дослідженні він піднявся від мікрорівневого аналізу ринку як пункту продажу товару до макроекономічних узагальнень щодо функціонування ринкової системи.

О.Білимович, зокрема, не поділяючи взглядів К. Маркса ствер­джував, що затрати праці — це не єдина умова товарного обмі­ну. Ha думку вченого, якщо товар позбавлений корисності, він не може бути предметом купівлі-продажу на ринку, а отже і не має мінової цінності.

Ринок як комплексне, системне утворення був також пред­метом дослідження В.Желєзнова. Він зокрема, зазначав, що під ринком розуміє одну із сторін сучасної екон організації на основі функ­ціонування якого не тільки реально визначається сукупність суспільних потреб, але й забезпечується еквівалентність процесів обміну та рівноважний розвиток економічної системи в ці­лому.