51.Особливості розвитку ринкового господарства у Франції та виникнення нових форм господарювання. Висвітлення цих процесів у теоріях Сея та Бастіа.

Як відомо, промисловим революціям передували освітні та буржуазно-демократичні революції. Французьке Просвітництво відрізнялось найбільш радикальними поглядами з усіх питань соціального та політичного х-ру. Головною причиною буржуазно-демократичної революції стала криза монархії та феодальної організації суспільства через свою несправедливість, що полягала у непомірному оподаткуванні селян, регламентації в промисловості та торгівлі, що суперечать інтересам буржуазії. Безпосереднім поштовхом до революції 1789р. стало фінансове банкрутство держави. Внаслідок перемоги революції було прийнято Декларацію прав людини та громадянина, що створило передумови для ринкового підприємницького господарювання.

Для с/г цього періоду був характерним процес парцеляризації, що загальмовувало її розвиток.

Промисловий переворот у країні розпочався у 1810-1820рр, а найбільшого розвитку набув у 1850-1860. Процес переростання мануфактури у фабрику просувався повільно і значно відставав від Англії. Тому економіці необхідна була підтримка з боку держави, яка проявилася у протекціоністській політиці, кульмінаційним пунктом якої стала Континентальна блокада (1806),що була направлена на знищення англійської економічної могутності.

Для промисловості важливе значення належало будівництву залізниць, прискореному зростанню металургійної та паливної промисл., а також текстильної. Але незважаючи на успіхи великої промисловості в країні переважали середні й малі підприємства,що пояснювалося орієнтацією промисловості в ті роки на аристократію, а не на масового споживача. Промисловий переворот було завершено в кінці 1860-х р. Франція стала аграрно-індустріальною державою.

Жаи Батист Сей (1767—1832)— родоначальник і головний представник французької економічної думки цього періоду. Відповідно до теорії Ж. Б. Сея, виробництво створює не певну матерію, а корисність, яка надає речам цінність. Саму корисність він розглядає як послугу. За Ж. Б. Сеєм, вартість визначається не працею, як у класиків, а корисністю речі, її споживчою вартістю, у створенні якої бе­руть участь три фактори виробництва: праця, капітал і земля. Ця теорія отримала назву — «Теорія трьох факторів». Важливу роль відводить Ж. Б. Сей підприємцю. Саме вони комбінують виробничі послуги заради задоволення споживчого попиту. Вони створюють попит на виробничі блага й пропозицію споживчих благ. Через них відбувається розподіл багатства в су­спільстві.

Одне з центральних місць у вченні Ж. Б. Сея займає теорія ринку («закон Сея»). Ринок — це обмін товарів на товари, а гроші виконують тільки роль посередника в цьому обміні. Розвиваючи цю думку, Ж. Б. Сей формулює чотири закони ринку;

1.Чим більше виробників та екстенсивніший ринок, тим більш споживачів і тим прибутковіший цей ринок для виробників, оскільки ціна зростає зі збільшенням попиту.

2.Кожен виробник зацікавлений в успішній діяльності інших, оскільки вона формує ринок попиту. Успіх однієї галузі сприяє успіхові інших, стимулює загальний розвиток. Розквіт промисло­вості супроводжується процвітанням сільського господарства і т. д.

3.Імпорт сприятливо впливає на розвиток обміну, адже інозем­ні товари можна отримати, лише продавши свої.

4.Ті прошарки суспільства, які тільки споживають і нічого не виробляють, не примножують багатство країни, а розорюють її.

Другим представником французької політичної економії цього часу був ФредерікБастіа (1801—1850). Він як і А. Сміт, пов'язував прогрес суспільства з реалізацією вільної ініціативи кожної людини. Ф. Бастіа, наслідуючи Ж. Б. Сея, трактував цінність як відношення послуг. Джерело економічних гармоній Ф. Бастіа вбачав у вільній конкуренції та обміні. Згідно з його теорією економічних гармоній , інтереси праці та капіталу солідарні. Він вважав, що «в міру того, як при­множуються капітали, безумовна частка, що належить їм у загаль­ному результаті виробництва, зростає, а частка відносна знижу­ється; відносна ж частка праці постійно зростає, а тим паче зро­стає і його частка безумовна» Саме з цього закону, на думку Ф. Бастіа, «випливає гармонія інтересів робітників і тих, хто їх наймає» .