49.Марксистська економічна теорія та сучасність.

У 40-х роках19 ст. виник марксизм як напрям економічної думки, що претендував на глибокий аналіз капіталістичної системи господарства та його суперечностей. Засновниками його стали Маркс та Енгельс. Виступи робітничого класу поставили питання про необхідність ідеології, яка б обґрунтувала б і сформулювала інтереси робітничого класу. У своєму аналізі економічного суспільства вони обґрунтували принцип матеріалістичного розуміння історії і дали його економічну інтерпретацію з урахуванням діалектичного взаємозв’язку продуктивних сил та виробничих відносин, розробили вчення про базис і надбудову та створили лінійну модель розвитку суспільства, аналізуючи його еволюцію як закономірну зміну соціально-економічних формацій.

Однак їх ідеї потребували подальшого розвитку.Маркс розпочинає працю над своєю фундаментальною роботою у 4 томах «Капітал».

Наріжним каменем економічної теорії Маркса є вчення про вартість і додаткову вартість. Свою концепцію вартості він створює на основі трудової концепції вартості. Проаналізувавши властивості товару він виділив споживну і мінову вартості. Існування додаткової вартості Маркс обґрунтовує відмінністю між працею і робочою силою. Предметом продажу є не праця, а робоча сила. У кількісному виразі додаткова вартість – це різниця між вартістю виробленого товару і вартістю спожитих засобів виробництва і робочої сили. На цій основі він розкрив експлуатаційний характер буржуазії щодо робітника. Він вивів основне протиріччя капіталістичного способу виробництва – між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення його результатів. В цілому ця теорія була підпорядкована ідеї обґрунтування неминучої загибелі капіталізму в силу притаманних йому внутрішніх суперечностей.

Та капіталізм не загинув. Майбутнє виявилося за ринковою системою економіки, яка виявила здатність до внутрішньої трансформації . Але теорії Маркса і Енгельса мали істотний вплив на подальший розвиток економічної думки в цілому.

47) Проаналізуйте процес становлення теорії вартості в економічному спадку Петті. Сміта. Рікардо та Маркса.

Теорія вартості за Петті . До проблеми визначення вартості він підходить з позиції пропорційного обміну, що визначається витратами праці на виробництво товарів і залежить від її продуктивності в різних галузях. Але у Петті немає розуміння вартості як об’єктивної реальності, як внутрішньої властивості товару. Він визначає не вартість товару, а його відносну вартість у грошовому вираженні, не відокремлюючи вартість від ціни, її грошового визначення.Вартість, на думку Петті, створює не будь-яка праця, а лише та, що витрачається на видобуток золота і срібла. Решта продуктів праці — це споживні вартості, які лише в обміні стають міновими вартостями. У Петті немає чіткого розмежування вартості й споживної вартості. А оскільки у виробництві споживної вартості бере участь не лише праця, а й природа, то Петті поширює її дію на створення вартості. Петті вводить іще одне визначення вартості — вартість, створена землею і працею , або природна ціна. Її Петті визначає як «середній щоденний прожиток дорослої людини». Крім «природної ціни», під якою Петті фактично розуміє вартість, він виділяє ще й «політичну», тобто ринкову ціну. Її величина визначається не лише витратами праці, а й іншими факторами, зокрема попитом і пропозицією.

Теорія вартості за Смітом. Сміт користується терміном «цінність», а не «вартість». Цінність у нього має два значення: корисність і можливість придбання інших предметів. Перше він називає «цінністю у споживанні», друге — «цінністю в обміні». Для з’ясування основних правил, що визначають мінову цінність товарів, Сміт ставить три завдання: 1) визначити справжнє мірило мінової цінності, тобто визначити справжню ціну всіх товарів;

2) показати, з яких частин вона складається; 3) з’ясувати, через які обставини відбувається відхилення ринкової ціни від природної. Мінову, або природну, цінність товару Сміт, як і Петті, визначає через працю.Сміт стверджує, що праця є основою цінності в усіх сферах виробництва. Він говорить про рівноцінність усіх видів праці. Сміт розрізняє кваліфіковану й просту працю і зазначає, що кваліфікована праця в одиницю часу створює більше цінності, ніж праця проста, некваліфікована.

Теорія вартості за Рікардо. Рікардо, як і Сміт, розрізняє споживну й мінову цінність. Товари свою мінову цінність черпають з двох джерел — рідкісності і кількості праці. Існують товари, цінність яких визначається виключно їхньою унікальністю (статуї, картини, раритетні книги, монети). Цінність цих товарів не обмежується кількістю праці. Мінова цінність переважної більшості товарів визначається тільки працею.

Оскільки мінова цінність — категорія відносна, яка визначається через певну кількість іншого товару, Рікардо запроваджує поняття ще й абсолютної цінності, субстанцію якої становить праця. Рікардо підтримує Сміта в його поясненні цінності працею. На цінність товарів, підкреслював Рікардо, впливає не лише праця, безпосередньо витрачена на їх виробництво, а й капітал, тобто праця, витрачена на знаряддя, інструменти, будівлі, що беруть участь у виробництві. У Рікардо теорія цінності переплітається з теорією розподілу. Він вважає, що зміни в заробітній платі не спричиняють відповідних змін цінності товару. Рікардо не погоджується із твердженням Сміта, що зростання ціни праці призводить до зростання цін товарів.

Рікардо також розрізняє «природну» й «ринкову» ціну. Під природною він фактично розуміє цінність, під ринковою — ціну.

48.Ісорична школа: причини виникнення, сутність, етапи розвитку та вплив на розвиток господарства Німеччини. Ідеї класичної школи політичної економії, спрямовані на свободу підприємництва і фритредерство, що потужно розвивалося в Англії, Франції майже зовсім не були сприйнятими у Німеччині. На підґрунті певних особливостей (популярність романтизму, а не просвітництва, зростання національної самосвідомості) формуються умови для виникнення нової течії економічної думки - німецької історичної школи.

В центр наукового аналізу ставились дослідження народного господарства окремо взятої країни,наголошувалось на важливості діяльності держави в інтересах нації,на відносності економічних законів, а також значущості історичних, національних, культурних та інших чинників у вивченні явищ і процесів господарського розвитку.

На шляху становлення історична школа пройшла три етапи, які об’єднували так звану «стару», «нову», і «новітню» школи.

Представниками старої школи були Рошер, Кніс, Гільдебранд; нової – Шмоллер, Бюхер, Брентано; новітньої – Зомбарт, Вебер, Штаммлер, Штольцман. Головними заслугами старої школи є обґрунтування принципів історизму, який розглядає економічний процес у динаміці і дозволяв знайти такі його риси і особливості ,які не помітні у статичному стані.

Новій школі, котра існувала у період утворення німецької імперії належать дослідження і обґрунтування ролі держави в економіці.

Теорії історичної школи активно вплинули на розвиток господарства Німеччини. Згідно однієї з них, засновником якої є Ліст, Німеччина дотримувалася політики втручання держави в економічний процес.

Шмоллер пояснював існування соціальних градацій і класових відмінностей у тогочасному суспільстві на підставі етичного принципу. На його думку, економічного успіху досягають ті люди, вчинки,доброчесність і порядність яких відповідають високим моральним нормам.

Рошер особливу увагу приділяв вивченню форм організації банківської справи, грошового обігу, міжнародної торгівлі. Ці вчення відбилися у створенні в Німеччині потужної кредитно-банківської системи, однією з особливостей якої була спеціалізація банків за галузями економіки й окремими територіями.