Тема 10. Інструменти грошово-кредитної політики

Депозитний сертифікат НБУ — борговий цінний папір НБУ у бездокументарній формі. Використовується як один з інструментів грошово-кредитної політики.

Динамічні операції на відкритому ринку — купівля-продаж цінних паперів спрямована на зміну обсягів грошової бази, а отже, і пропозиції грошей.

Захисні операції на відкритому ринку — купівля-продаж цінних паперів з метою нейтралізувати вплив інших чинників, що можуть змінити грошову базу, а отже, і пропозицію грошей у національній економіці у небажаному напрямку.

Зворотне РЕПО (обернена угода про зворотний викуп) — угода, за якою центральний банк продає цінні папери і покупець погоджується продати їх назад центральному банку на заздалегідь установлених умовах.

Надлишкові (вільні) резерви банків — надлишок коштів над обов’язковими резервами, різниця між фактичними та обов’язковими резервами банків

Непрямі (опосередковані) інструменти грошово-кредитної політики — передбачають створення таких умов, за яких посилюються чи послаблюються стимули суб’єктів економіки, зокрема комерційних бан­ків, до певної поведінки.

Нестерелізована інтервенція на валютному ринку — інтервенція на валютному ринку з метою впливу на валютний курс, за якої центральний банк купує і продає національну валюту незалежно від впливу на грошову масу.

Норма (норматив) обов’язкових резервних вимог — процентне співвідношення обов’язкових резервів і депозитів, залучених комерційними банками, яке встановлюється центральним банком.

Облікова (дисконтна) процентна ставка — процентна ставка, яку центральний банк призначає за позички, які він надає комерційним банкам.

Обов’язкові резерви банків — частка депозитів банків, яка має зберігатися зазвичай на рахунку в центральному банку як резерви.

Політика обов’язкового резервування — високопотужний інструмент впливу на пропозицію грошей, використовується центральними банками в країнах з розвинутою економікою порівняно рідко. Зміни норми обов’язкових резервних вимог впливають на пропозицію грошей, викликають зміну грошового мультиплікатора.

Політика операцій на відкритому ринку — найважливіший інструмент грошово-кредитної політики в країнах з розвинутою економікою. Змінюючи обсяг купівлі чи продажу цінних паперів, центральний банк впливає на грошову базу, що спричиняє зменшення чи відповідно зростання пропозиції грошей в національній економіці.

Політика рефінансування комерційних банків — застосовується в тісному поєднанні з процентною політикою. Передбачає зміну умов кредитування центральним банком комерційних банків, впливає на пропозицію грошей через обсяг позичок, отриманих комерційними банками.

Процентна (дисконтна, облікова) політика центрального банку — передбачає зміни в обліковій (дисконтній) ставці центрального банку, впливає на пропозицію грошей через обсяг позичок, отриманих комерційними банками від центрального банку.

Пряме РЕПО (угода про зворотний викуп) — угода, за якою центральний банк купує цінні папери з домовленістю, що продавець викупить їх через певний проміжок часу на заздалегідь установлених умовах.

Прямі інструменти грошово-кредитної політики — передбачають установлення прямих обмежень на здійснення банками операцій. Наприклад, уведення для банків «кредитних стель», які обмежують обсяг банківських позичок, установлення верхньої межі для процентних ставок комерційних банків.

Регулювання Q, правило Q — правило, за яким ФРС має повноваження встановлювати верхню межу — тобто максимальні процентні ставки, які банки можуть платити за ощадними і строковими депозитами.

Резерви банків (обов’язкові та надлишкові) — частина депозитів, яку банки зберігають на рахунках у центральному банку. Частину резервів банки можуть зберігати у вигляді готівки («готівка в касі»).

Стерилізована інтервенція на валютному ринку — інтервенція на валютному ринку з метою впливу на валютний курс, за якої центральний банк проводить нейтралізуючі операції на відкритому ринку, що залишає грошову масу незмінною.