Тема 4. Кредитно-розрахункове обслуговування комерційних банків

Консолідований кореспондентський рахунок — кореспондентський рахунок, відкритий в територіальному управлінні НБУ, на якому об’єднуються кошти комерційного банку та його філій з метою роботи банку (філії) в СЕП за відповідною моделлю.

Кореспондентський рахунок — рахунок одного банку, відкритий в іншому банку, для проведення розрахунків, які виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного договору.

Кредит овернайт — кредит, що надається центральним банком комерційному банку за визначеною процентною ставкою на один робочий день через постійно діючу лінію рефінансування.

Кредитор останньої надії (інстанції) — постачальник резервів банкам, коли ніхто інший не може забезпечити їх, щоб запобігти банкрутству.

Ліміт початкових оборотів — сума, що визначає максимальний обсяг початкових платежів, які установа комерційного банку може виконати за певний період.

Ліміт технічного рахунку — сума, що визначає мінімальний залишок коштів на технічному рахунку комерційного банку.

Модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП — сукупність механізмів і правил роботи СЕП, комерційного банку та його філій, згідно з якими здійснюються міжбанківські розрахунки за консолідованим кореспондентським рахунком через СЕП.

Облікове (дисконтне) віконце — образний вислів, що означає надання ФРС США кредитів комерційним банкам. Вислів з’явився у перші роки функціонування ФРС, коли представники банків-позичальників приходили за кредитами у федеральні резервні банки до віконця операціоніста.

Постійно діюча лінія рефінансування — оперативне надання НБУ комерційним банкам кредитів з метою короткострокової (миттєвої) підтримки ліквідності банку.

Стабілізаційний кредит — кредит, що може надаватися НБУ комерційному банку на підтримку здійснення заходів фінансового оздоровлення на умовах, визначених Правлінням НБУ.

Ставка овернайт (ломбардна ставка) — процентна ставка, що встановлюється НБУ щоденно для надання банкам кредиту овернайт.

Ставка рефінансування — процентна ставка, що встановлюється НБУ під час проведення кредитних тендерів залежно від попиту банків на кредити.

Тендер кількісний — тендер, на якому центральний банк наперед оголошує процентну ставку, за якою банки можуть одержати кредит.

Тендер процентний (ціновий) — тендер, на якому комерційні банки пропонують центральному банку процентну ставку, за якою вони погоджуються одержати кредит.

Тендер центрального банку — форма задоволення центральним банком попиту на кредит з боку комерційних банків через їх відбір за встановленими критеріями.

Тема 5. Регулювання діяльності комерційних банків

Активи високоліквідні — активи в готівковій та безготівковій формі. У банку це — готівка в касі, кошти на кореспондентських рахунках у НБУ та інших банках-кореспондентах.

Активи, зважені на ризик — підсумок вартості активів банку, кожна позиція яких за балансом та позабалансовими статтями відкоригована (помножена) на притаманний їй коефіцієнт ризику (коефіцієнт зважування) за шкалою НБУ.

Активи з негативною класифікацією включають сумнівну та безнадійну щодо повернення заборгованість за кредитними операціями та дебіторську заборгованість; прострочені понад 30 днів та сумнівні щодо отримання нараховані доходи; кошти, розміщені на кореспондентських рахунках банків, що визнані банкрутами, ліквідуються або зареєстровані в офшорних зонах.

Активи короткострокові — ліквідні активи банку з кінцевим строком повернення до одного року.

Активи ліквідні — будь-які активи, які можуть бути конвертовані в готівкову чи безготівкову форму. При підрахунку нормативу короткострокової ліквідності банку враховуються такі ліквідні активи: високоліквідні активи; короткострокові депозити в НБУ та інших банках; короткострокові кредити, надані банкам.

Активи первинної та вторинної ліквідності — це грошові кошти та вимоги банку, що здатні з мінімальною втратою часу та вартості бути конвертовані у готівкові чи безготівкові гроші та використовуватись банком для виконання своїх зобов’язань. Для визначення нормативу поточної ліквідності банку враховуються такі активи первинної та вторинної ліквідності: високоліквідні активи; строкові депозити в НБУ та інших банках; надані кредити, боргові цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції (в тому числі ті, що рефінансуються та емітовані НБУ).

Активи поточні — активи первинної та вторинної ліквідності з кінцевим строком повернення до 30 днів.

Банки міжрегіональні — банки, які здійснюють свою діяльність на території всієї України.

Банки місцеві кооперативні — банки, що є кооперативами за організаційно-правовою формою діяльності з мінімальною кількістю учасників не менше 50 осіб, причому кожен учасник незалежно від участі в капіталі банку має право лише одного голосу.

Банки регіональні — банки, які здійснюють свою діяльність у межах одного регіону (області).

Бюджетні кредити — бюджетні кошти, які розміщені банком у вигляді кредитів на підставі договорів з розпорядниками цих коштів, за якими банк не несе кредитного ризику.

Валовий кредитний ризик (ВКР) — загальна заборгованість за кредитними операціями перед банком-кредитором.

Валютна позиція — співвідношення між сумою балансових і позабалансових вимог банку та сумою його балансових і позабалансових зобов’язань у певній іноземній валюті.

Валютна позиція відкрита — сума балансових і позабалансових вимог банку не збігається із сумою його балансових і позабалансових зобов’язань у певній іноземній валюті.

Валютна позиція відкрита довга — сума балансових і позабалансових вимог банку у певній іноземній валюті перевищує суму його балансових і позабалансових зобов’язань у тій самій валюті. У розрахунку відкрита довга валютна позиція позначається знаком «+».

Валютна позиція відкрита коротка — сума балансових і позабалансових зобов’язань у певній іноземній валюті перевищує суму його балансових і позабалансових вимог у тій самій валюті. У розрахунку відкрита довга валютна позиція позначається знаком «–».

Валютна позиція закрита — тотожність між сумою балансових і позабалансових вимог банку та сумою його балансових і позабалансових зобов’язань у певній іноземній валюті.

Великий кредитний ризик — сума всіх вимог банку стосовно одного контрагента (з урахуванням позабалансових зобов’язань банку щодо цього контрагента), що становить 10 % регулятивного капіталу банку і більше.

Депозит довгостроковий — кошти інших банків, суб’єктів господарювання, фізичних осіб, які внесені на депозитний рахунок у даний банк на строк понад один рік.

Депозит короткостроковий — кошти інших банків, суб’єктів господарювання, фізичних осіб, які внесені на депозитний рахунок у даний банк на строк до одного року.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) — це частина фінансового капіталу комерційного банку, яка не є постійною за обсягом, а піддається змінам.

Емісійний дохід — сума перевищення доходів, отриманих від первинної емісії власних акцій та інших корпоративних прав над їх номіналом.

Залишкові претензії — це претензії до банку, за якими банк не зобов’язаний сплачувати визначений дохід, але має право проводити виплати, проте тільки після повного задоволення контрактних претензій.

Зобов’язання короткострокові — зобов’язання банку з кінцевим строком повернення до одного року.

Зобов’язання поточні — зобов’язання банку з кінцевим строком повернення до 30-ти днів.

Істотна участь — пряме або опосередковане, самостійно або з іншими особами володіння 10 % статутного капіталу і більше або права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи, або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи.

Коефіцієнт зважування (коефіцієнт ризику) — виражений у числовому значенні відсоток імовірності несвоєчасного повернення активів банку. Наприклад, коефіцієнт ризику 0,5 означає, що із 100 % вартості активів, яким він притаманний, 50 % мають імовірність несвоєчасного повернення.

Контрактні претензії — це зобов’язання банку перед кредиторами, вкладниками, інвесторами, за якими банк повинен сплатити певну суму у визначений час за рахунок доходів від активних операцій.

Ліквідність банку — здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань, яка визначається збалансованістю між строками та сумами погашення розміщених активів і строками та сумами виконання банком своїх зобов’язань.

Недоступність вкладів — неможливість одержання вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора банку — учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Норматив обов’язкового резервування — встановлена уповноваженим органом норма (у відсотках) резервування від обсягу залучених банком коштів, у розмірі якого банки 2-го рівня зобов’язані тримати обов’язкові резерви у центральному банку.

Обов’язкові резерви — мінімальний розмір вкладу банку 2-го рівня у центральному банку (на окремому депозитному чи на кореспондентському рахунку), установлений відповідно до норми (нормативу) обов’язкового резервування та фактичного обсягу залучених банком коштів.

Основний капітал (капітал 1-го рівня) — відносно стійка частина фінансового капіталу комерційного банку, яка не підлягає передаванню, перерозподілу та повинна повністю покривати поточні збитки.

Платоспроможність банку — здатність банку своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру.

Регулювання банківської діяльності — це створення правового поля для банківської діяльності, тобто системи норм та правил, які визначають принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду та відповідальність за порушення банківського законодавства.

Регулятивний капітал — найбільш стійка частина фінансового капіталу комерційного банку, визначена нормативно-правовими актами НБУ, яка використовується ним для регулювання банківської діяльності через економічні нормативи.

Резервний фонд — створений за рахунок відрахувань від чистого прибутку фонд, кошти якого використовуються банками для покриття збитків від банківської діяльності та виплати дивідендів за привілейованими акціями в разі недостатності прибутку.

Резерв під стандартну заборгованість — резерв на покриття можливих втрат за кредитними операціями, класифікованими як стандартні (позичальники класу «А» з добрим станом погашення кредитної заборгованості).

Резерв під нестандартну заборгованість — резерв на покриття можливих втрат за кредитними операціями, класифікованими як «під контролем», «субстандартні», «сумнівні», «безнадійні».

Реінвестовані дивіденди — не виплачені дивіденди, що використовуються для збільшення статутного капіталу.

Субординований борг банку — зобов’язання банку перед юридичними особами — резидентами та нерезидентами, як у національній, так і в іноземній валюті, які виникли на таких умовах: залучені на підставі угоди на строк не менше п’яти років; не можуть бути вилучені з банку раніше п’яти років;

у разі банкрутства чи ліквідації банку повертаються інвестору після задоволення претензій усіх інших кредиторів.

Субординований капітал — це кошти, залучені банком на умовах субординованого боргу, які включаються до складу додаткового капіталу банку.

Сумнівні щодо їх отримання вважаються нараховані доходи за активними операціями, якщо платіж за основним боргом прострочений понад 90 днів або проценти за ним прострочені понад 60 днів.

Фінансовий капітал банку — це залишкова вартість активів банку після вирахування його зобов’язань. Пасив банківського балансу включає капітал банку (К) та його зобов’язання (З). Оскільки пасив балансу повинен відповідати за обсягом його активам (А), то фінансовий капітал розраховується як різниця:

К = А – З.

Чистий кредитний ризик — це валовий кредитний ризик, зменшений на вартість визначеного договором забезпечення за кредитом з урахуванням коефіцієнта коригування за шкалою НБУ.