- •1.Поняття світогляду, його природа та структура. Історичні та сучасні типи світогляду
- •2. Філософія як форма теоретичного усвідомлення світу. Умови її виникнення
- •3. Предмет філософії та її основні функції
- •4. Співвідношення понять “філософія” і “світогляд
- •5. Взаємозв’язок міфології, релігії, філософії
- •7. Проблема методу в філософії. Діалектика і метафізика. Сучасні філософські методи
- •8. Взаємозв’язок філософії з іншими формами суспільної свідомості.
- •9. Філософія стародавньої Світу.
- •11) Філософія Середньовіччя. Загальна характеристика і основні положення. Особливості філософії Середньовіччя.
- •12) Патристика. Схоластика (дискусія між номіналістами та реалістами).
- •13) Філософія епохи Відродження. Історичні умови її формуванні і основні її риси.
- •14) Філософія Нового часу. Емпіризм і раціоналізм. Індуктивний і дедуктивний методи (ф. Бекон і р. Декарт).
- •15) Проблема субстанції у філософській думці Нового часу (р. Декарт, г. Ляйбніц, б. Спіноза).
- •16) Французьке просвітництво і французький матеріалізм хvііі століття
- •17) Класична німецька філософія, її значення в історії філософської науки
- •18) Система і метод філософії Гегеля.
- •22) Вчення Про Комунізм.
- •24. Феофан Прокопович
- •25. Учення Сковороди про дві натури і три світи.
- •26. Т.Г.Шевченко
- •27. Філософія серця п.Юркевича.
- •31. Філософія 20 ст. Фрейдизм
- •32. Екзистенціальна філософія
- •38. Види матерії
- •40. Простір і час як форми існування матерії
- •43.Основні категорії онтології
- •44.Проблема категорій в історії філософії.
- •45. Одиничне і загальне, їх діалектика. Категорія “особливе”.
- •46. Категорія “буття” і “небуття”. Соціальне буття людини
- •47. Вчення про світ. Підстави існування світу. Сфери буття світу.
- •48.Сутність і явище. Поняття “видимість”.
- •49.Категорія “реальність”. Об’єктивна і суб’єктивна реальність
- •50.Причина і наслідок. Поняття “привід”. Дати приклад
- •51. Категорії “можливість” і “дійсність”. Роль суб’єктивного фактора в перетворенні можливості і дійсність.
- •52. Поняття “свідомість”. Проблема свідомості в історії філософії.
- •53. Свідомість. Походження свідомості. Ознаки свідомості та її структура.
- •54. Свідомість. Суспільна і індивідуальна свідомість.
- •55. Свідоме і несвідоме, їх взаємовідношення і взаємозв’язок.
- •56. Самосвідомість та її функції.
- •57. Проблема людини, її сутності та походження в філософській антропології.
- •58. Проблема походження людини. Основні наукові концепції походження людини.
- •60. Співвідношення біологічного і соціального в життєдіяльності людини
- •61. Проблема походження людини. Біологізаторський підхід (ч.Дарвін, з.Фрейд).
- •63. Проблема сутності людини в філософії, людина як цілісність.
- •64. Сучасні наукові уявлення про походження і сутність людини
- •71. Поняття «людина», «особистість», «індивід», «індивідуальність» та співвідношення між ними
- •76. Поняття “свобода”, його конкретно-історичний зміст і суб’єктивні вияви
- •77. Необходимость и случайность
- •79. Понятие истины.
- •80. Поняття “сенс життя”. Його конкретно-історичний зміст.
- •81. Репродуктивна і продуктивна діяльність людини. Поняття “творчість”.
- •82. Поняття культури та її сутнісні начала
- •83. Культура і цивілізація
- •84. Цінності і їх основні різновиди. Основні сфери цінносно-орієнтаційної діяльності.
- •85. Понятие исторического прогресса
79. Понятие истины.
Для того, чтобы знания, полученные в процессе познания, были полезны, помогали ориентироваться в окружающей действительности и преобразовываться в соответствии с намеченными ценностями, они должны находится с ней в определенном соответствии. Проблема соответствия знаний объективной реальности известна в философии как проблема истины. Вопрос о том, что такое истина, истина есть, по существу, вопрос о том в каком отношении находится знание к внешнему миру, как устанавливается и проверяется соответствие, знания объективной реальности известна в философии как проблема истины. Вопрос о том, что такое истина есть по существу, вопрос о том, в каком отношении находится знание к внешнему миру, как устанавливается и проверяется соответствие, знаний объективной реальности известна в философии как проблема истины. Вопрос о том, в каком отношении находится знание к внешнему миру, как устанавливается и проверяется соответствие знаний и объективной реальности. В структуре знания мы можем определить два слоя. Один из них зависит от специфики биологической и социальной организации человека, особенностей его нервной системы, органов восприятия, мозга, способе переработки информации, своеобразия данной культуры, исторической эпохи и языка. Другой зависит от объективной реальности, от специфики явлений и процессов, отражаемых познанием. Содержание наших представлений и знаний, не зависящее ни от человека ни от человечества - объективная истина.
80. Поняття “сенс життя”. Його конкретно-історичний зміст.
Сенс життя можна визначити як стійку, домінуючу спрямованість моральної свідомості, що безпосередньо виявляється у соціальній діяльності особистості чи суспільної групи і має соціальну цінність. Сенс життя зумовлює провідні ціннісні орієнтації і стратегічні цілі як граничні підвалини вибору способу життя. Базою індивідуального вибору сенсу життя є відображення у свідомості людини об'єктивних основ людського буття, подолання суперечностей між вимогами суспільного ідеалу і змістом власної діяльності, суб'єктивними задумами і об'єктивними результатами і, нарешті, рівень розуміння і обгрунтування свого призначення і покликання, покладання цілей і перспективи власної життєдіяльності у контексті життя суспільства, соціальної групи, референтного оточення.
Сенс не має початку і кінця, тут немає фінішу. Сенс може розкриватися в цілях, які ставить перед собою людина, сенс визначає її поведінку, її цілі, але він не тотожний цілям. Поняття «сенс» ширше. Воно існує апріорно, ще до народження індивіда, на відміну від цілей, які формулюються і реалізуються вже безпосередньо особою, «пророслою» з індивіда.
Людина осмислює (наділяє сенсами) все, що її оточує, а також власні дії, вчинки, моральне значення своєї діяльності — для самоствердження. На певному рівні ооціально-психо-логічної зрілості особистості в структурі самосвідомості виникає потреба, задовільнення якої являє собою складне і необхідне завдання: осмислення буття людини і визначення сенсу власного життя, свого призначення, покликання.
Якщо звернутися до історії філософсько-етичного обгрунтування сенсу людського життя, то виявляється, що багато сучасних уявлень, теоретичних досліджень з цього питання в своїх обгрунтуваннях сходить до ідей минулого, наповнюючись конкретним змістом даного історичного часу, його культури.