МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Кафедра економіки, обліку і аудиту

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з навчальної дисципліни: «Фінанси підприємств»

Варіант -7

Виконала студентка групи ЗЕТ-10

Гуторова Анастасія Олександрівна

Номер залікової книжки 111877

Керівник :доц. Любенко Н.М

Київ 2013

Зміст

Теоретична частина

1.Фінансові аспекти формування і відтворення необоротних активів

2. Оподаткування підприємства та основні види податків і зборів

1.Фінансові аспекти формування і відтворення необоротних активів

7.1. Класифікація і вартісні оцінки необоротних активів.

В оцінках балансової вартості активів можуть використовуватись:

• принцип історичної вартості – виходячи з фактично здійснених витрат на їх придбання чи створення;

• принцип справедливої вартості – виходячи з середньоринкових цін. Застосовується лише в окремих випадках (при отриманні активів на безоплатній основі, при оцінках негрошових активів як внеску до статутного капіталу, при операціях між пов’язаними особами).

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою власного використання чи передання в оренду іншим особам, термін корисного використання яких більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він більше року).

На підприємстві ведеться пооб’єктний аналітичний облік основних засобів з групуванням наступним чином:

Основні засоби	Інші необоротні матеріальні активи
Земельні ділянки Капітальні витрати на поліпшення земель Будинки, споруди, передавальні пристрої Машини та обладнання Транспортні засоби Інструменти, прилади та інвентар Інші основні засоби	- Бібліотечні фонди Малоцінні необоротні матеріальні активи */ Тимчасові (не титульні) споруди Природні ресурси Інвентарна тара Предмети прокату Інші необоротні матеріальні активи

*/ Вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних активів встановлюється підприємством самостійно і є елементом його облікової політики.

Оренда основних засобів. Оренду поділяють на операційну та фінансову.

Оренда визнається як фінансова при наявності хоча б однієї з таких ознак:

• право власності на актив по закінченні строку оренди передається орендарю;

• орендар має право і намір придбати актив за ціною, що може бути значно нижчою за справедливу вартість активу на дату, коли таке право може бути реалізоване;

• строк оренди становить більшу частину строку економічної експлуатації активу;

• теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об`єкту оренди.

Оренда землі вважається операційною у всіх випадках.

Операційна оренда

Фінансова оренда

При переданні в операційну оренду майно залишається на балансі орендодавця, і ним же нараховується амортизація. Вартість орендованого майна та зобов`язання з оренди не відображуються в балансі орендаря (але відображуються на його позабалансових рахунках). Витрати орендаря на поліпшення об`єкту оренди відображуються орендарем як капітальні інвестиції в створення інших необоротних матеріальних активів. Орендні платежі визнаються іншими операційними доходами (у орендодавця) та іншими операційними витратами (у орендаря).

При переданні майна у фінансову оренду його вартість відображують в балансі орендаря одночасно як активи і як зобов’язання з оренди. Амортизація нараховується орендарем з дотриманням тієї самої облікової політики, що застосовується ним при нарахуванні амортизації аналогічних активів. Орендні платежі включають: суму, яка відшкодовує частину вартості об`єкта оренди компенсацію інших витрат орендодавця, пов’язаних з виконанням угоди платежі в якості винагороди орендодавцю (кваліфікуються в обліку як фінансові доходи орендодавця і фінансові витрати орендаря) Орендодавець відображує переданий в оренду об`єкт як дебіторську заборгованість у сумі, яка включає лише відшкодування вартості об`єкту, які повинен сплатити орендар (без фінансових відсотків).

Особливості фінансової оренди полягають в тому, що юридично майно залишається власністю орендодавця, хоча всі вигоди та ризики від його використання передані орендареві.

Лізинг. На відміну від фінансової оренди, лізинг кваліфікується як різновид кредитної угоди, за якою лізингодавець - фінансова установа.

Правила обліку активів, зобов’язань, доходів і витрат, що виникають за угодою лізингу є ідентичними до фінансової оренди.

Нематеріальні активи - це довгострокові вкладення коштів в придбання об’єктів прав інтелектуальної і промислової власності та прав на їх використання, а також інших прав власності і користування, в тому числі:

• права користування природними ресурсами (надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною інформацією тощо)

• права користування майном (земельною ділянкою, будівлею, тощо)

• права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, тощо)

• права на об’єкти промислової власності (на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, “ноу-хау” тощо)

• гудвіл

• інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, тощо)

Гудвіл (ділова репутація) – нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між купівельною вартістю підприємства як цілісного майнового комплексу та його балансовою вартістю (гудвіл виникає тільки у випадку фактичного придбання).

Довгострокові фінансові інвестиції – це вкладення коштів в цінні папери інших підприємств (акції, облігації) з метою отримання економічних вигод в майбутньому з терміном більше одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізованими в будь-який момент.

У складі довгострокових фінансових інвестицій розрізняють боргові (облігації) і пайові (акції) цінні папери.

Вартісні оцінки основних засобів і нематеріальних активів.

В грошових оцінках об`єктів основних засобів і нематеріальних активів виділяють їх первісну вартість і залишкову вартість.

Первісна вартість – це грошова оцінка об`єктів основних засобів і нематеріальних активів на момент їх придбання чи створення (історична, справедлива). Вона складається з усіх витрат, пов’язаних з придбанням чи створенням та доведенням до стану, придатного до використання (в т.ч. будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, витрат зі страхування ризику доставки тощо.

Залишкова вартість – визначається як первісна вартість, зменшена на суму амортизації, накопиченої за період експлуатації. У підсумку балансу основні засоби і нематеріальні активи враховуються за залишковою вартістю.

Переоцінка основних засобів. Підприємство має право переоцінювати основні засоби і нематеріальні активи, якщо їх балансова вартість значно (більше, ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості (сума дооцінки включається до складу іншого додаткового капіталу, а сума уцінки – до складу витрат).

Збільшення балансової вартості основних засобів і нематеріальних активів може здійснюватись на суму витрат, пов’язаних із удосконаленням цих активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція, тощо

Вартісні оцінки фінансових інвестицій на дату балансу.

• Фінансові інвестиції (крім тих, що утримуються підприємством до їх погашення або враховуються за методом участі в капіталі) – відображують в балансі за справедливою вартістю. Якщо справедливу вартість визначити неможливо – за собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестицій.

• Фінансові інвестиції що враховуються за методом участі в капіталі (в асоційовані і дочірні підприємства) – відображують в балансі за вартістю, що враховує всі зміни у власному капіталі об`єкту інвестування (крім тих, що є результатом операцій між інвестором і об`єктом інвестування).

• Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення (облігації) відображуються в балансі за амортизованою собівартістю.

Собівартість фінансової інвестиції включає: ціну її придбання, комісійні винагороди, податки, та інші витрати, безпосередньо пов`язані з її придбанням.

Метод участі в капіталі інших підприємств застосовується в обліку інвестицій в дочірні, спільні і асоційовані підприємства. Дочірнім є підприємство, в статутному капіталі якого частка інвестора перевищує 50%. Асоційованим є підприємство, в статутному капіталі якого частка інвестора перевищує 25%.

Облік вартості фінансових інвестицій за методом участі в капіталі має ряд особливостей, зокрема облікова (балансова) вартість таких активів враховує зміни у власному капіталі об’єкта інвестування. При цьому збільшення (зменшення) балансової вартості такої інвестиції відповідає добутку відсоткового значення частки інвестора у статутному капіталі на суму збільшення (зменшення) власного капіталу об’єкта інвестування за рахунок його прибутку.