
- •Питання для самоконтролю 64
- •1 Основні визначення курсу
- •1.1 Машини і механізми
- •1.2 Ланки механізмів
- •1.3 Кінематичні пари
- •1.4 Кінематичні ланцюги
- •1.5 Кінематичні характеристики механізмів
- •1.6 Передачі
- •1.7 Агрегати
- •1.8 Зубчасті колеса
- •1.9 Види зачеплень
- •1.10 Геометричні елементи
- •1.11 Параметри зачеплення
- •1.12 Якісні показники зачеплення
- •2 Зміст курсової роботи
- •Кінематичний аналіз важельного механізму (аркуш 1)
- •Синтез кінематичної схеми планетарного редуктора і побудова картини евольвентного зачеплення (аркуш 2)
- •3 Оформлення курсової роботи
- •Захист курсової роботи
- •Буквені позначення
- •6.2 Проектування механізмів кривошипних коромисел за крайніми положеннями коромисла і коефіцієнту зміни середньої швидкості робочого та холостого ходу
- •6.3 Проектування кривошипно-повзунних механізмів за ходом повзуна і відношенням довжини шатуна до довжини кривошипа
- •6.4 Проектування кривошипно-повзунних механізмів за величиною ходу повзуна, коефіцієнтом зміни середньої швидкості і куту тиску
- •Кінематичний аналіз механізму [1,2]
- •7.1 Побудова плану механізму (рис. 5а) на прикладі схеми довбального верстата
- •7.2 Визначення швидкостей точок і ланок механізму
- •7.3 Побудова плану швидкостей (рис.6б)
- •7.4 Визначення прискорень точок і ланок механізму
- •7.5 Побудова плану прискорень
- •7.6 Побудова графіка переміщень вихіднї ланки [4]
- •7.7 Побудова графіка швидкостей і прискорень методом графічної інтеграції [ 2 ]
- •7.8 Питання для самоконтролю
- •8 Синтез механізмів передач [1,2]
- •8.1 Елементи зовнішнього евольвентного прямозубого зачеплення
- •8.2 Вибір коефіцієнтів зсуву [3]
- •8.3 Розрахунок параметрів зачеплення [1]
- •8.4 Побудова картини зовнішнього евольвентного прямозубого зачеплення [4]
- •8.5 Визначення числа пар зубів у зачепленні
- •8.6 Визначення коефіцієнтів відносних ковзань
- •9 ПроектувАнНя планетарних передач
- •9.1 Передаточне відношення планетарних передач
- •9.2 Визначення числа зубів коліс планетарних передач
- •9.3 Приклади визначення числа зубів коліс для деяких відомих схем планетарних передач
- •10 ПитАнНя для самоконтролю
8.5 Визначення числа пар зубів у зачепленні
Коефіцієнт перекриття визначає ділянки активної лінії зачеплення, на якій відбувається зачеплення однієї пари профілів зубів, і ті ділянки, на яких відбувається одночасне зачеплення двох пар зубів для зовнішнього зачеплення. Графічне уявлення сказаний наведено на рисунку 8.
Рисунок 8
Для
цього відкладаємо від крайніх точок а
і b активної лінії зачеплення ab
відрізки ab,
bc,
які дорівнюють довжині основного кроку
( p0=
pw*
cos
),
і отримуємо ділянки aC,
Cb,
Bb.
Оскільки ab=
P
,
то матимемо aC=Bb=
(
-1)
p і CB=
(2-
)
Р.
Коли точка зачеплення однієї пари зубів переміщається на ділянці aC, точка зачеплення другої пари переміщається на ділянці Bb. Тоді можна сказати, що на ділянці aC і Bb відбувається одночасне зачеплення двох пар зубів. На ділянці cB відбувається зачеплення однієї пари зубів.
8.6 Визначення коефіцієнтів відносних ковзань
Робочі ділянки профілів зубів перекочуються один по одному з ковзанням. На цих ділянках діє сила тертя, і відбувається зношування зубів.
Оцінити
шкідливий вплив зношування можна
коефіцієнтами відносного ковзання
і
.
Для
цього теоретичну лінію зачеплення
ділимо
на рівні відрізки .
.
За формулами (51) визначаємо величини
коефіцієнтів і зводимо в таблицю. За
набутими значеннми коефіцієнтів питомих
ковзань будуємо графіки (рисунок 9)
,
.
(51)
Таблиця 3 - Значення коефіцієнтів і
X |
0 |
|
|
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
1 |
|
|
|
|
|
Графік коефіцієнтів питомих ковзань обмежується точками а і b (практичною лінією зачеплення). У точці р і дорівнюють нулю.
На
картині зачеплення наголошується
радіальний зазор, який є відстанню між
колом виступів колеса 1 і колом западин
колеса 2 по лінії центрів
.
9 ПроектувАнНя планетарних передач
Планетарною
зубчатою передачею називають механізм
для передачі і перетворення обертального
руху. Такі багатоланкові зубчаті
механізми мають колеса з рухомими осями,
які
називаються сателітами. Рухома ланка, в якій закріплена вісь сателіта, називається водилом.
Рисунок 9 - Графік коефіцієнтів відносних ковзань
Рисунок
10 - Схеми планетарних передач
Колеса, геометричні осі яких нерухомі, називаються центральними. Нерухоме центральне колесо називається опорным. Планетарні механізми, зображені на рис.10, отримали широке застосування в силових передачах середньої і великої потужності при високому ККД (0.96 – 0.98). Наявність декількох сателітів дозволяє значно понизити габарити, поліпшити урівноваження, розвантажити опори центральних коліс і зменшити масу порівнянно з іншими видами передач при під час тих самих передавальних відносинах.
9.1 Передаточне відношення планетарних передач
Передавальним відношенням планетарної передачі є відношення кутових швидкостей на вхідному і вихідному валах, як, право виражають через числа зубів коліс:
U
=
=
1-
U
=
1+
- для схеми рис. 10а;
(52)
U
=
= 1-
U
=
1+
- для схеми рис. 10б;
(53)
U = = 1- U = 1- - для схеми рис.10в. (54)
Позначення U відповідає передавальному відношенню планетарної передачі вхідного колеса 1 до вихідної ланки (водилу) при нерухомому опорному колесі 3.
Позначення U відповідає передавальному відношенню зубчатої передачі від вхідної ланки 1 до вихідному 4 при зупиненому водиле H.