Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
безопасность жизнедеятельности и охрана труда.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
23.04.2019
Размер:
195.58 Кб
Скачать

Основи гігієни праці та виробничої санітарії

  1. Оцінка умов праці та її категоріювання

  2. Заходи нормалізації та нормування параметрів мікроклімату робочої зони

  3. Вентиляція виробничих приміщень

  4. Виробниче освітлення, його основні параметри

Оцінка умов праці здійснюється на основі «Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу».

Класифікація виробничих приміщень

І. За показниками шкідливості:

  1. Оптимальні умови праці

  2. Допустимі умови праці – небезпечні фактори не перевищують гранично допустимі норми

  3. Шкідливі умови – перевищення нормативів, небезпека професійних захворювань

  4. Небезпечні, екстремальні умови – небезпека гострих отруєнь, захворювань.

ІІ. За показниками напруженості (16 показників) і важкості праці (категорюється за енерговитратами людини). Важкість праці:

Категорія

Характеристика

Енерговитрати Дж/с (Вт)

Легка Іа

Іб

Сидячі виконуються роботи, без систематичного фізичного напруження

140 Вт

Сидячи, стоячи, ходячи з певним фізичним напруженням

141-175 Вт

Середня ІІа

ІІб

Ходіння, переміщення дрібних вантажів (1 кг)

176-232 Вт

Стоячи, ходячи, вантажі до 10 кг

233-290 Вт

Важка

Постійне переміщення, вантажі понад 10 кг. Значні фізичні зусилля.

291-349 Вт

Фактори виробничого середовища робочої зони:

  1. Показники мікроклімату (температура, відносна вологість, швидкість руху повітря)

  2. Вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони

  3. Рівень шуму, вібрацій, випромінювань і освітленість.

  4. Інтенсивність теплового опромінення, температура поверхонь устаткування.

Робоча зона – простір, на якому знаходяться робочі місця постійного або тимчасового перебування (обмежується висотою 2 м над рівнем підлоги). Постійне – понад 50% робочого часу, або без перерви понад 2 години.

Оптимальні параметри мікроклімату для різних категорій робіт

Період року

Категорія

Температура (градуси С)

Відносна вологість (%)

Швидкість руху повітря (м/с)

Холодний

Іа

Іб

ІІа

ІІб

ІІІ

22-24

21-23

19-23

17-19

16-18

40-60 для всіх категорій

0,1

0,1

0,2

0,2

0,3

Теплий

Іа

Іб

ІІа

ІІб

ІІІ

23-25

22-24

21-23

20-22

18-20

40-60 для всіх категорій

0,1

0,2

0,3

0,3

0,4

Допустима інтенсивність теплового опромінення:

  1. 35 Вт/м2 якщо опромінення 50% поверхні тіла

  2. 70 Вт/м2 - 25 – 50%

  3. 100 Вт/м2 – до 25%

  4. 140 Вт/м2 – до 25%

Правила вимірювання параметрів мікроклімату:

  1. Прилад на висоті 1,3 – 1,5 м від підлоги. Якщо температура повітря помітно відрізняється біля підлоги – то на висоті 0,2-0,3 м від підлоги.

  2. Відносна вологість вимірюється психометрами, гігрографами.

  3. Швидкість вітру – анемометрами, які можуть бути крильчаті, або чашкові.

Нормування шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

Введено поняття гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин: ГДК робочої зони, ГДК середньодобова, ГДК максимальна разова.

ГДК робочої зони – максимальна концентрація шкідливої речовини, яка, діючи щоденно (крім вихідних) або 40 годин на тиждень, протягом робочої зміни за весь трудовий стаж не призведе до появи у людини або її нащадків біологічних змін, професійних захворювань, або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами.

За ступенем небезпеки шкідливі речовини поділяють на:

1. ГДК рз менше 0,1 мг/м3

2. ГДК рз 0,1 -1 мг/м3

3. ГДК рз 1-10 мг/м3

4. ГДК рз більше 10 мг/м3

5 класів небезпеуки підприємтсв

Санітарно-захисна зона – відстань від джерела забруднення до житлової забудови.

Для 1 класа шкідливості – 1000 м

Для 2 – 500 м

Для 3 – 300 м

Для 4 – 100 м

Для 5 – 50 м.

СЗЗ мають бути озеленені та на межі ЗСС рівень забруднення не мають перевищувати ГДК рз.

Нормування інших показників здійснюється відповідно «Держстандартам України ДСТУ» (рівень шуму, звуку, вібрації). Припустимий рівень шуму на робочих місцях – 80 Дц, більш – потрібні захисні засоби.

Нормування іонізуючих випромінювань: 1 мЗв за рік – граничнодопустимий рівень опромінювання.

Електромагнітні поля і випромінювання: 10 Вт/м2 – граничнодопустимий рівень потужності випромінювання на одиницю площі.

Засоби і заходи нормалізації параметрів мікроклімату:

  1. Удосконалення технологічних процесів.

  2. Раціональне розміщення устаткування

  3. Автоматизація і дистанційне керування

  4. Вентиляція, опалення, кондиціювання приміщень.

  5. Раціональний режим труда і відпочинку.

  6. Застосування захисних екранів, теплоізоляції.

  7. Засоби індивідуального захисту.

Методи контролю концентрації шкідливих речовин у повітрі:

  1. Експрес-метод – одразу дає результат.

  2. Лабораторний метод.

  3. Метод неперервної автоматичної реєстрації.

Запиленість повітря з’ясовується ваговим методом.

Класифікація систем вентиляції виробничих приміщень:

  1. За способом переміщення повітря:

    1. Природна

      1. Неорганізована

      2. Організована (аерація)

    2. Штучна

    3. Суміщена

  1. За напрямком потоку повітря:

    1. Припливна

    2. Витяжна

    3. Припливно-витяжна

  1. За місцем дії:

    1. Загальнообмінна

    2. Місцева, локальна

    3. Комбінована

  1. За призначенням:

    1. Робоча

    2. Аварійна

Методика розрахунку штучної вентиляції:

  1. Визначається кількість повітря, що надається в залежності від видів вир-ва:

    1. Шкідливе: L –кількість повітря, що необхідно надавати (км/год)

U – Швидкість надходження шкідливих речовин у повітря

K1 - ГДК

K2 – робоча концентрація

L = U/K1-K2

b. L = Кількість тепла, яке надходить в приміщення / Теплоємкість*густина(температура вихідного з цеху – температура припливного)

  1. За кратністю повітрообміну:

L/Vп = К = 15-30 (1/год)

  1. За кількістю працюючих: L = l*m, l = кількість повітря на 1 людину (20-30 м3/люд), m = кількість працюючих.

Кондиціювання повітря: центральний або місцевий кондиціонер.

Системи опалення можуть бути:

  1. Центральними або місцевими

  2. Водяними, паровими, повітряними

Виробниче освітлення.

Основні показники:

  1. Кількісні:

    1. Світловий потік, вимірюється в люменах.

    2. Сила світла, вимірюється в канделах.

    3. Освітленість, в люксах.

    4. Яскравість, в нітах.

  2. Якісні:

    1. Коефіцієнт відбиття, світлий фон, темний, середній

    2. Контраст

    3. Видимість

2.11.11