Автогенетичні процеси й статевий відбір

Ізоляція й метисація можуть приводити не тільки до збереження або змішування антропологічних ознак. Велике значення мають також так звані автогенетичні процеси. Немає необхідності докладно розбирати їх у межах курсу, однак не згадати про них було б також невірним.

Як зміна, так і збереження расових ознак може здійснюватися шляхом статевого відбору. Перевага й вибір шлюбного партнера здійснюється на основі двох суперечливих тенденцій. З одного боку, перевага віддається шлюбному партнеру, що найбільш наближений до усередненого варіанта групи, найбільш стандартний, оскільки саме такий біологічний тип пройшов випробування часом і довів свою високу пристосованість. З іншого боку, завжди хочеться кращого, незвичайного й не такого, як в інших. Тому переважніше виявляється шлюбний партнер, у чомусь відмінний від інших. Вірогідно оцінити вплив, що зробив статевий відбір на процес расоутворення поки важко, адже не вистачає необхідних даних, однак скидати його з рахунків теж не можна.

3. Концепції расознавства Типологічна концепція

Ряд антропологів визначали расу як комплекс морфофізіологічних ознак (класичні приклади цього напрямку - школи К. Пірсона, Я. Чекановського, роботи А. Івановського та ін.).

Відповідно до такого підходу, описавши риси конкретної людини, можна чітко віднести її до тієї або іншої раси - такий підхід називається типологічним. Його прихильники виділяють типи, своєрідні зразки рас. Кожний індивід оцінюється по ступеню наближення до того або іншого "чистого" типу.

Складність типологічної концепції полягає у виділенні "чистих" типів, що чітко відрізняються один від іншого. Залежно від кількості таких типів і ознак, визначених як расові, буде змінюватися й расове визначення людини. Більше того, послідовне строге застосування типологічного принципу приводить до того, що рідні брати можуть бути віднесені до різних рас.

В рамках типологічної концепції змішується реальна расова мінливість і мінливість індивідуальна. Застосування типологічної концепції веде до ігнорування географічної складової мінливості й, залежно від обраних ознак, до більшої або меншої курйозності одержуваних висновків. Тоді як родичі можуть бути описані як приналежні до різних рас (наприклад, на підставі різної форми або кольору волосся), досить далекі географічно й родинно люди опиняються віднесеними до однієї групи (особливо при використанні молекулярних і біохімічних методів).

Популяційна концепція

Значно більше визнання в расознавстві отримала популяційна концепція. Відповідно до неї, раса - це сукупність популяцій. Віднесення конкретної людини до тієї або іншої раси визначається не стільки її індивідуальними рисами, скільки фактом приналежності до тієї або іншої популяції.

Расові ознаки не успадковуються єдиним комплексом, а в конкретної людини вони зовсім не обов'язково відповідають якомусь характерному типу. Однак, оцінюючи мінливість усередині популяції й навіть групи популяцій, можна визначити якийсь образ, що і називається расою. Значна індивідуальна й популяційна мінливість приводить до того, що межі рас досить розпливчасті, між різними расами існують численні переходи.

Зрозуміло, що в умовах безперервної мінливості провести межі важко, однак популяційна концепція раси й не має на увазі наявності чітких меж. А сильно віддалені групи відрізняються настільки, що й індивідуальна мінливість уже не може перекрити цієї різниці. Саме ця діалектика й дозволяє виділяти раси серед континуума людства.