Раси, расизм і соціал-дарвінізм

У своєму крайньому прояві полігенізм приводив до расизму - визнанню нерівноцінності різних рас. Расисти стверджували, що між фізичною будовою людини і її інтелектуальними, психічними, соціальними якостями є безпосередній прямий зв'язок. Расисти довільно ділили раси на "вищі" і "нижчі", відносячи себе, природно, до самої "вищої". В XIX ст. "вищою" расою звичайно вважалася "арійська" - білява довгоголова північноєвропейська. "Нижчими" расами вважалися всі інші, але особливо негроїдна раса, оскільки основний потік рабів ішов із Західної Африки, та й зовні екваторіали здавалися найбільш відмінними від європейців. Трохи пізніше, наприкінці XIX ст., расизм переродився в соціал-дарвінізм - псевдонауку, що переносить біологічні закони еволюції на соціальні взаємини людей. Відповідно до соціал-дарвіністів, представники вищих правлячих класів - переможці в боротьбі за існування, спадково особливо обдаровані особини. Люди, що належать до інших класів, є біологічно неповноцінними, їм судилося бути внизу соціальних сходів.

Варто знати й пам'ятати, що расознавство й расизм - не синоніми, знання мінливості і її причин не та ж саме, що констатація нерівності.

2. Расові ознаки

Раса - поняття біологічне й виділяється сугубо й тільки по біологічних ознаках. Класичні расові ознаки включають риси зовнішності - кольори й форму очей, губ, носа, волосся, кольори шкіри, форму голови. Люди розпізнають один одного в основному по рисах обличчя, які є й найважливішими расовими ознаками. Як допоміжні, застосовуються ознаки будови тіла - ріст, вага, статура, пропорції. Крім ознак, помітних на живій людині, для расознавчих цілей часто використовуються ознаки, помітні на черепах.

Расові ознаки здебільшого не пов'язані один з одним якою-небудь біологічною залежністю, а тому можуть утворювати численні, навіть практично незліченні, комбінації. Однак усередині кожної групи, пов'язаної походженням і спорідненням, комплекси расових ознак стійкі, що й дозволяє виділяти характерні комбінації - расові типи. Одні ознаки більш стійкі, ніж інші, мінливі усього за кілька поколінь внаслідок різних причин. Більш стабільні риси дозволяють виділити кілька рас великого порядку (великі раси), що включають у себе раси малого порядку (малі раси), що виділяються на основі більш мінливих ознак. Стабільні, давно сформовані ознаки поширені на величезних територіях майже безупинно. По них можна визначити первинні центри утворення рас.

Мінливі ознаки поширені дискретно, окремими ареалами, їхні значення можуть помітно змінюватися на порівняно невеликих територіях або, навпроти, випадково збігатися в дуже віддалених регіонах. Так форма голови, довжина тіла, форма носа. По їхньому поширенню можна простежувати історичні події щодо недавнього минулого.

Раса, релігія, мова й тип господарства

Такі соціальні характеристики груп людей, як мова, віросповідання, тип господарства та інші не можуть використовуватися в расознавстві. Немає ніякого причинного зв'язку між ними й спадкоємними біологічними ознаками. Щодо віросповідання незалежність біологічних ознак блискуче й повсюдно доведена поширенням християнства, ісламу й буддизму на територіях, де ще зовсім недавно існували вкрай численні й різноманітні місцеві релігії.

Набагато частіше зустрічається омана про зв'язок антропологічного типу з мовою. Особливо вона поширена серед людей, що виросли у відносно моноетнічному і лінгвістично однорідному середовищі. Однак буквально вся історія насичена змінами народами своїх мов.