Расове різноманіття людства

1. Поняття про раси людини

2. Расові ознаки

3. Концепції расознавства

4. Раси людини і їхньої класифікації

1. Поняття про раси людини

Один з аспектів біологічної мінливості географічних груп сучасної людини вивчає расознавство. Відповідно, географічні групи людей, виділювані по біологічних ознаках, називаються расами. Під терміном "раса" розуміється система людських популяцій, що характеризуються подібністю з комплексу певних спадкоємних біологічних ознак (расових ознак). Раса принципово відрізняється від етносу біологічними критеріями виділення, хоча в силу історичних причин іноді спостерігається частковий збіг расових груп і конкретних етносів.

Історично расознавство виникло чи не раніше всіх інших галузей антропології, становлячи своєрідну основу для багатьох подальших успіхів (і невдач) цієї науки. Розбіжності в зовнішності людей різних географічних областей відзначалися завжди.

Однією із задач расознавства є пошук єдиної системи опису цієї розмаїтості.

Предтечами сучасних наукових расових класифікацій можна вважати роботи XVII і XVIII ст.

Перша відома класифікація людських рас опублікована в 1684 р. Ф. Берньє. Він виділяв чотири раси, перша з яких поширена в Європі, Північній Африці, Передній Азії й Індії й до якої близькі також корінні жителі Америки, друга раса поширена в інших частинах Африки, третя - у Східній Азії, четверта - у Лапландії.

К. Лінней описав чотири географічних варіанти усередині введеного ним же виду Homo sapiens: американський, європейський, азіатський, африканський, а також запропонував окремий варіант для лопарів. Принципи виділення рас були тоді ще невизначені.

У схожих класифікаціях Ж. Бюффона і Й. Блюменбаха додатково виділялися південноазійська (або малайська) раса і ефіопська раса. Уперше було висловлене припущення про виникнення рас від єдиного варіанта внаслідок розселення в кліматично різних областях Землі. Й. Блюменбах уважав центром расоутворення Кавказ. Він же вперше застосував метод антропологічної краніології для побудови своєї системи.

Надалі расові класифікації ускладнювалися й доповнювалися. У межах великих рас стали виділятися малі, але ознаками такого виділення в системах XIX в. найчастіше слугували відзнаки культури й мова.

Моно- і полігенізм. Моно- і поліцентризм

Розходженням рас надавалося досить різне тлумачення. У ході нагромадження даних про розмаїтість людства з'явилися й розвилися дві тенденції, два підходи до цього різноманіття - моногенізм і полігенізм.

Відповідно до моногенізму, всі люди належать до одного виду, а відмінності дозволяють виділити лише різновиди, що виникли через різницю зовнішніх умов і історії.

З початку XIX ст. у країнах Західної Європи починає переважати полігенізм. Його виникнення пов'язане із двома різними причинами: боротьбою наукової думки з релігійною традицією й політико-економічними тенденціями у світі. Відповідно до полігенізму, різні раси людей відбулися від різних видів мавп.

У цей час суперечки моно- і полігеністів перейшли в площину моно- і поліцентризму. Уже давно ніхто із серйозних учених не сумнівається, що людство являє собою один вид. Але коли і як виникли раси, за якими законами вони існують і змінюються, чи реальні вони взагалі - ці питання залишаються досить актуальними й понині.