2. Креаціонізм.

Найпершою концепцією треба вважати релігійно-міфологічне вчення про походження людини, що підрозділяється на язичеську й християнську традиції. У багатьох міфах говориться, що людина виділилася з різних людиноподібних істот, поступово перетворюючись у людину з волі вищих істот - богів, деміургів, героїв.

Ще в далекій давнині різні народи створювали легенди про чудесне походження перших людей, про їхнє створення божеством.

Релігійно-міфологічні концепції, що називаються креаціоністськими, знаходять все нові докази, а її супротивники - все нові спростування божественному походженню людини. Про ренесанс креаціонізму свідчать численні факти: 1) величезна література (монографії, статті, науково-популярні есе), видавані як у нас у країні, так і за кордоном; 2) існування особливої галузі знання - Creation Science - і численних веб-сайтів в Інтернеті; 3) функціонування численних дослідницьких організацій, кафедр, семінарів, навчальних курсів у вузах.

3. Еволюціонізм.

Другою за часом уважається концепція природного походження. Її розробляли філософи й учені, які висунули два джерела походження людини — з живої й неживої природи.

Еволюційна теорія Ламарка. Ламарк першим розділив проблему на дві частини: походження фізичного тіла в результаті еволюції й поява богоподібного розуму. Тіло людини свідчить про її походження від тварин, а розум і душа - про божественне походження, богоподібність людини не виводиться із природних законів природи й не може бути придбана в процесі еволюції.

У XVIII ст. знаменитий шведський натураліст Карл Лінней став першим ученим, що відніс людину й мавпу до однієї групи тварин - приматів. Лінней належав до числа вчених, що вірили в божественний акт створення світу й у незмінність усього живого.

Теорія Дарвіна. Дарвінівська наукова теорія стверджує, що людина пішла від мавпи шляхом дуже тривалої еволюції, боротьби за існування, виживання найсильніших особин і видів, спадкування кращих рис від своїх батьків, успішної адаптації до умов, що змінюються, зародження трудових, розумових і мовних навичок. За гіпотезою Ч. Дарвіна, у процесі внутрішньовидового розмноження в окремих особин з'являються нові якості, у результаті чого деякі із представників виду отримують перевагу перед іншими й мають більше шансів вижити в даному середовищі перебування. Тому придбані ними якості закріплюються й передаються їхнім нащадкам. Згодом зміни в організмах стають настільки значними, що з'являється новий вид.

Контраргументи А. Уоллеса. Уоллес писав, що людина наділена набагато більшими потенціями, ніж їй це потрібно взагалі як біологічній істоті. Він дійшов висновку, що мозок людини не може розглядатися як результат природного добору. Уоллес проголосив, що цей «розумовий інструмент» виник у результаті потреб його власника, і припускав «втручання вищої розумної істоти».На відміну від Дарвіна Уоллес стверджував, що між людиною й тваринами існує непрохідна прірва: по крові вони брати, але по психіці - антагоністи. Йому вдалося довести, що моральні почуття, як і почуття прекрасного і містичного, зовсім не є пізніми продуктами цивілізації, а, навпроти, властиві «дикунам» на самих нижчих щаблях культури. Уоллес першим або одним з перших рішуче відкинув уявлення про розумову неповноцінність так званих дикунів. І в цьому він отримав повну підтримку сучасної антропології, що зовсім не вважає відсталі племена перехідною формою між людиною й мавпою.