2.2. Митна територія Європейського Союзу.

Митний союз як економічне об’єднання держав, заснований на відповідних принципах. Одним із таких принципів є наявність єдиної митної території держав — учасниць Митного союзу. Його здійснення досягається скасуванням у торгівлі між державами товарами, які походять з їх території, митного обкладання податків і зборів, що мають еквівалентну дію, а також кількісних обмежень. Крім того, передбачається встановлення і застосування у відносинах з третіми країнами однако­вого торговельного режиму, загальних митних тарифів і заходів нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі. І, нарешті, передбачається формування механізму взаємовідносин Митного союзу з третіми державами та міжнародними організаціями на основі положень Угоди між урядами держав-членів про єдиний порядок регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Територіальні межі дії норм і правил митного союзу ЄС обмежені митною територією ЄС. Для визначення поняття «митна територія» необхідно звернутися до Генеральної угоди по тарифами і торгівлі, ст. XXIV якої приводить наступну дефініцію: це будь-яка територія, на якій діють свої тарифи та інші торгові правила для основної частини торгового обороту даної території з іншими територіями. Як визначення для поняття митна територія ЄС можна запропонувати наступне: обумовлена нормативно-правовими актами ЄС сукупність територій (регіонів) держав-членів, на якій діють норми і правила митного союзу. Зовнішній периметр митної території ЄС іменується митним кордоном.

Митна територія ЄС включає:

1) сухопутну територію, склад якої визначений в ст. 3 Митного кодексу ЄС.;

2) територіальні води і повітряний простір — відповідно до міжнародних конвенцій (Конвенція ООН про морське право) і національного права держав-членів.

Необхідно відмітити, що митна територія ЄС не співпадає з територією, на яку розповсюджуються єдині правила ЄС відносно ПДВ і акцизів (так звана фіскальна територія).

2.3.Система митних режимів і митних процедур.

Згідно Митного кодексу ЄС всі товари, незалежно від їх природи, кількості, країни походження, країни відправлення і місця призначення, при дотриманні певних умов у будь-який час можуть бути поміщені під один з митних режимів.

Кодекс передбачає п'ять митних режимів, причому, що є особливістю Кодексу, один з режимів об'єднує вісім митних процедур. Митні процедури реалізуються при подачі декларантом митної декларації, тоді як інші митні режими вимагають лише певних дій над товаром. Кодекс містить наступні митні режими:

1) приміщення товару під одну з митних процедур:

а) випуск товару у вільний обіг;

б) транзит товару;

в) переміщення товару на митний склад;

г) переробка товару всередині митної території;

д) переробка під митним контролем;

е) тимчасове ввезення; ^!

ж) переробка товару за межами митної території;

з) експорт товару;

2) приміщення товарів у вільну зону або на вільний склад;

3) реекспорт товарів з митної території ЄС;

4) знищення товарів;

5) відмова від товарів.

Переміщення товарів під митні процедури. Митні процедури, що існують в праві ЄС, прийнято класифікувати таким чином:

— відкладальні процедури: зовнішній транзит, митний склад, внутрішня переробка по відкладальній системі, переробка під митним контролем, тимчасове ввезення; дані процедури припускають можливість «відкласти» сплату митних зборів до дотримання певних умов;

— економічні процедури: три процедури переробки, тимчасове ввезення, митний склад; їх реалізація зачіпає економічні інтереси ЄС і, крім волевиявлення декларанта, вимагає дозволу митних органів.

Митний кодекс свідчить, що для всіх товарів, що поміщаються під яку-небудь митну процедуру, повинні бути представлені митна декларація — акт, за допомогою якого особа у встановленій формі виражає намір помістити товар під певну митну процедуру (але не митний режим). Декларантом вважається особа, що пред'являє товари для митного контролю разом зі всіма необхідними супровідними документами. Випуском товарів називається зобов'язання митних органів допустити товар для його використання (обороту) відповідно до вибраної митної процедури після належного прийняття митної декларації.

Випуск товарів у вільний обіг. Договір про ЄЕС проголошує свободу обігу товарів по всій території ЄС. Цей принцип розповсюджується не тільки на товари, вироблені в ЄС, але і на імпортні товари, випущені в ЄС у вільний обіг із сплатою відповідних імпортних мит. Випуск у вільний обіг додає іноземним товарам статус товарів ЄС.

Транзит товарів. При ввезенні іноземних товарів на територію ЄС з метою їх транспортування до місця митного оформлення усередині митної території або для подальшого вивозу з території ЄС процедура транзиту дозволяє відкласти сплату імпортних мит і застосування інших заходів торгової політики, поки товар не досягне пункту призначення або не покине митну територію ЄС. Транзитні товари не обкладаються ПДВ і акцизами. Переміщення таких товарів по території ЄС відбувається під митним контролем.

При вивозі товарів з ЄС процедура транзиту дозволяє уникнути сплати експортних мит, а також імпортних мит у разі подальшого зворотного ввезення товарів ЄС на митну територію ЄС. У той же час вивіз транзитних товарів не дає права на отримання експортних відшкодувань.

Метою процедури митного складування є забезпечення зберігання товарів, що не підлягають вільному переміщенню на території ЄС. Дана процедура передбачає зберігання:

1) іноземних товарів — без стягування з них імпортних мит і застосування заходів торгової політики;

2) товарів ЄС, для яких законодавство ЄС встановлює подібну процедуру при їх експорті.

Переваги, що надаються процедурою митного складування, очевидні: товари можна тримати на складі до моменту їх випуску у вільний обіг без сплати імпортних мит і непрямих податків.

Переробкою усередині митної території (внутрішньою переробкою) називається процедура переробки іноземних товарів на митній території ЄС без стягування митних зборів і застосування інших заходів торгової політики, якщо продукти переробки цих товарів підлягають зворотному вивозу за межі ЄС. Мета даної процедури полягає в наданні європейським компаніям можливості ввозити товари з третіх країн для їх промислової переробки без сплати ввізних митних зборів.

Процедура переробки за межами митної території (зовнішньої переробки) передбачає тимчасовий вивіз товарів ЄС для переробки за межами митної території ЄС. Аналогічно процедурі внутрішньої переробки, зовнішня переробка дозволяє ввозити в ЄС продукти переробки з повним або частковим звільненням від сплати імпортних мит.

Процедура переробки під митним контролем дозволяє іноземним товарам змінити свою природу або перебування на митній території ЄС, але без сплати імпортних мит і без застосування інших заходів торгової політики. Товари, отримані в результаті переробки, можуть бути випущені у вільний обіг в ЄС із сплатою імпортних мит по ставках, передбачених для відповідних продуктів переробки.

Процедура тимчасового ввезення дозволяє ввозити в ЄС іноземні товари, що підлягають реекспорту без зміни свого стану, з повним або частковим звільненням від сплати митних зборів.

Вільна зона і вільний склад. Даний митний режим багато в чому аналогічний процедурі митного складування. Відмінність полягає в місцезнаходженні вільної зони (складу). Митний кодекс ЭС визначає вільні зони як територіальні анклави на митній території ЄС, встановлені компетентними органами влади держав-членів в районах, де концентрується зовнішньоторговельна активність.

Згідно Митного кодексу ЄС іноземні товари можуть бути у будь-який час реекспортовані з митної території ЄС. Реекспорт раніше ввезених в ЄС товарів може бути проведений після їх проходження через економічні митні процедури (митне складування, внутрішня переробка) або після їх знаходження у вільній зоні (складі). Митний кодекс для режиму реекспорту встановлює такі ж формальності, як і для митної процедури експорту, включаючи правила відносно експортної декларації. Таким чином, основна відмінність між режимом реекспорту і процедурою експорту полягає в митному статусі товарів, що оформляються.

Знищення товару і відмова від товару. Положення Митного кодексу допускають для іноземних товарів можливість знищення або відмови. Загальною умовою для обох дій є відсутність додаткових витрат у митних органів.

Знищення товарів проводиться на основі попереднього повідомлення і під наглядом митних властей. Відносно відходів, що виникли після знищення товарів, Кодекс наказує обов'язкове переміщення під один з митних режимів, відповідних іноземним товарам. Доти відходи залишаються під митним контролем.

Що стосується відмови від товару, то тут Кодекс посилається на національні норми держав-членів ЄС. Існує також Регламент № 3665/93, приписуючий переміщення відмовних (а також арештованих і конфіскованих митними властями) товарів під процедуру митного складування з можливістю їх подальшого продажу. Необхідна умова продажу — зобов'язання покупця негайно помістити товари під який-небудь митний режим (виключаючи, зрозуміло, режим знищення або відмови). Відмовні товари можуть бути також знищені митними органами держав-членів.