
- •1.Суб’єкти й об’єкти економічних відносин на макрорівні, особливості їх поведінки та механізму прийняття рішень.
- •2. Граничні величини та їх роль у мікроекономічному аналізі.
- •3. Економічна раціональність як базовий принцип поведінки мікросистем.
- •4. Закон попиту та обґрунтування його дії базовими положеннями теорії споживчого вибору.
- •5. Аналіз змін у попиті й величині (обсязі) попиту. Чинники попиту. Поняття методи обчислення та сфери застосування.
- •6. Цінова еластичність попиту: поняття, методи обчислення та сфери застосування.
- •7. Вплив цінової еластичності попиту на виторг виробника
- •9. Вплив різноманітних ефектів(моди, снобу, доходу тощо) на ринковий попит та структуру споживання благ.
- •10. Закон пропозиції та обґрунтування його дії.
- •11.Аналіз змін у пропозиції і у величині(обсязі) пропозиції. Чинники пропозиції.
- •12.Взаємодія попиту та пропозиції. Ринкова рівновага.
- •13. Концепція “надлишку” споживача та “надлишку” виробника як теоретичне обґрунтування взаємовигідності ринкового обміну.
- •14.Сукупна та гранична корисність блага. Принцип спадної граничної корисності та його роль у виборі споживача.
- •15. Закони Госсена, як теоретичне обґрунтування досягнення споживачем рівноваги.
- •16. Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівноваги споживача.
- •17. Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з кардиналістських позицій.
- •18.Крива байдужості та бюджетна лінія як інструменти мікроекономічного аналізу.
- •20. Залежність споживання благ від зміни доходу споживача. Лінія Енгеля .
- •21. Залежність споживання від варіацій цін на блага. Побудова лінії “ціна - споживання” та лінії попиту.
- •22. Ефекти доходу та заміщення благ як обґрунтування закону попиту.
- •23.Технологічна і економічна ефективність без виробника.
- •24.Виробнича функція: поняття, види і параметри.
- •25.Спадна віддача( продуктивність) змінного фактора виробництва та її роль у технологічному відборі товаровиробника.
- •26.Ізокватна варіація факторів виробництва.
- •28.Ефект збільшення масштабу виробництва та його відображення в характері виробництва та витрат.
- •29. Альтернативність напрямків використання обмежених ресурсів у поясненні економічної природи витрат виробництва.
- •30. “Економічний” та “бухгалтерський” підходи до визначення витрат і прибутку підприємства.
- •31. Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді.
- •32. Принцип неухильного зростання граничних витрат: сутність, графічна інтерпретація, значення в діяльності підприємства.
- •33. Ізокоста: поняття, графічна побудова, зміна положення під впливом зміни варіації цін виробничих факторів.
- •35. Типовий характер зміни витрат виробництва у довгостроковому періоді.
- •36. Концепція мінімально ефективного випуску та її прикладні аспекти.
- •37. Поняття “нормальний прибуток”, “чистий економічний прибуток”. Вплив зміни їх кількісних значень на ділову активність підприємців.
- •37. Поняття “нормальний прибуток”, “чистий економічний прибуток”. Вплив зміни їх кількісних значень на ділову активність підприємців.
- •38. Віддача від збільшення масштабів виробництва і структура галузі.
- •38. Віддача від збільшення масштабів виробництва і структура галузі.
- •39. Розширення обсягів випуску продукції. Графічна побудова ліній “експансії” та їх види.
- •40. Сутність і взаємозв’язок показників середньої і граничної виручки з ціною продукції за умов досконалої конкуренції.
- •41. Визначення оптимальних обсягів випуску за умов досконалої конкуренції. Два підходи до максимізації прибутку.
- •42. Поведінка конкурентної фірми за певних витрат виробництва та варіаціях ринкових цін на її продукцію.
- •43. Досягнення рівноваги конкурентною фірмою у короткостроковому періоді
- •44. Рівновага фірми, галузі, ринку в довгостроковому періоді за умов досконалої конкуренції, її рухливість та
- •45. Економічний прибуток як чинник ринкової самоорганізації.
- •46. Поняття і види монополій
- •47. Ринкова (монопольна) влада товаровиробників: поняття, джерела, методи діагностування та стримування.
- •48. Вибір підприємством-монополістом ціни та обсягу виробництва.
- •49. Моделі цінової дискримінації та практика їх використання.
- •50. Вхідні та вихідні бар’єри, їх вплив на економічний стан виробника-учасника ринку.
- •51. Моделі поведінки монополістичного конкурента у короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •52. Цінова і нецінова конкуренція: сфери раціонального використання у поведінці учасників ринку.
- •53. Олігополістична структура ринку і взаємообумовленість дій партнерів. Причини і механізм “цінових війн”.
- •54. Ціноутворення за олігополії: загальна характеристика.
- •55. Картельні угоди: визначення квот, умови реалізації, протиріччя, ефективність.
- •56. Порівняння ефективності різних моделей ринку.
- •Попит і проп-я на ринку праці.
- •60. Капітал як фактор виробництва
- •61.Інвестування.Визначення поточної(дисконтованої) вартості активу довгострокового і безстрокового володіння.
- •62. Земля як фактор вир-ва. Ек-на і земельна рента.
- •63. Часткова та загальна рівновага ринкової економічної системи.
- •64. Аналіз загальної рівноваги. Ефект зворотного зв’язку.
- •65. Парето-ефективний розподіл ресурсів.
23.Технологічна і економічна ефективність без виробника.
Ефективність — це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами, причому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною вартістю, або частиною їх вартості у формі виробничих витрат (виробничо спожиті ресурси). Якщо при цьому врахувати, що результати виробництва не лише є різноманітними, але й можуть бути представлені в різних формах: вартісній, натуральній, соціальній, то стає очевидною необхідність в ідентифікації категорії ефективності відповідно до тих аспектів діяльності підприємства, які важливо проаналізувати й оцінити. Доцільно розрізняти такі види ефективності: технологічну, економічну і соціальну. Технологічна ефективність — це результат взаємодії факторів виробництва, що характеризує досягнуту продуктивність живих організмів, які використовуються в сільському господарстві як засоби виробництва. За результат діяльності підприємств береться валове виробництво певного виду продукції і цей результат зіставляється з ресурсом. Досягнутий рівень технологічної ефективності виробництва істотно впливає на економічну ефективність, насамперед через існування постійних витрат, на які, як відомо, виробники в короткостроковому періоді впливати не можуть. Важливо й те, що показники технологічної ефективності відображають специфіку й особливості будь-якого господарства, пов’язані з функціонуванням у цій галузі основного засобу виробництва. Вони дають змогу здійснювати порівняльну оцінку результативності виробництва в динаміці і в територіальному аспекті за окремими підприємствами і регіонами. Економічна ефективність — це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. При цьому можливі три варіанти вказаного співвідношення: 1) ресурси і результати виражені у вартісній формі; 2) ресурси — у вартісній, а результати — у натуральній формі; 3) ресурси — у натуральній, а результати — у вартісній формі. Вимірювальну систему економічної ефективності виробництва доцільно будувати таким чином, щоб вона була здатна повністю розкривати дві взаємопов’язані і взаємо доповнюючі результативні сторони діяльності будь-яких підприємств — раціональність використання ними землі через показники загального ефекту і економічність виробництва, показники якої розкривали б, якою ціною одержано цей ефект. З огляду на сказане для оцінки ефективності діяльності підприємств слід широко використовувати показники ефективності використання авансованого капіталу, показники собівартості продукції і продуктивності праці, фондовіддачі виробничих фондів.
24.Виробнича функція: поняття, види і параметри.
Підприємство є ринково-виробничою системою. Воно водночас виступає у ролі споживача факторів виробництва (купує ресурси на ринках факторів), виробника продукції та її продавця на ринках товарів і послуг. Виробнича функція є важливою характеристикою діяльності підприємства. Виробнича функція показує залежність між максимально можливим обсягом випуску продукції (Q) та обсягом ресурсів, які для цього використовуються. Наприклад, якщо для виробництва застосовуються два фактори робоча сила (L) та капітал (К), то виробнича функція матиме вигляд: Q=f(K,L). Ця функція відноситься до довгострокового періоду. Функція в короткостроковому періоді матиме лише одну змінну, і буде показувати максимально можливі обсяги випуску продукції за різних обсягів використання цього фактору при незмінних обсягах залучення інших факторів. Тому вона отримала назву однофакторної. Загальний обсяг виробництва, який досягається за певного залучення одного фактору при незмінному обсязі використання інших факторів, називається сукупним продуктом (TP). Величина сукупного продукту змінюється за зміною обсягів використання змінного фактора. Середній продукт (МР) – показує середню віддачу (продуктивність) змінного фактора, тобто загальний обсяг продукції, що припадає на одиницю фактора (X). AP=TP/X. Граничний продукт (МР) – це приріст загального обсягу продукції досягнутий завдяки збільшенню використання змінного фактора на одну додаткову одиницю за незмінної величини всіх інших факторів виробництва. МР = ТР/X, де ТР – приріст виробництва, X – приріст змінного фактору. Якщо витрати змінного фактора збільшувати в нескінченно малих кількостях, то граничний продукт саме й виражатиме граничну продуктивність фактора. Це поняття посідає центральне місце в теорії фірми, оскільки зіставлення продуктивності та ринкової ціни фактора виробництва обґрунтовує рішення фірми щодо доцільності залучення додаткових одиниць змінного фактора.