
- •1.Суб’єкти й об’єкти економічних відносин на макрорівні, особливості їх поведінки та механізму прийняття рішень.
- •2. Граничні величини та їх роль у мікроекономічному аналізі.
- •3. Економічна раціональність як базовий принцип поведінки мікросистем.
- •4. Закон попиту та обґрунтування його дії базовими положеннями теорії споживчого вибору.
- •5. Аналіз змін у попиті й величині (обсязі) попиту. Чинники попиту. Поняття методи обчислення та сфери застосування.
- •6. Цінова еластичність попиту: поняття, методи обчислення та сфери застосування.
- •7. Вплив цінової еластичності попиту на виторг виробника
- •9. Вплив різноманітних ефектів(моди, снобу, доходу тощо) на ринковий попит та структуру споживання благ.
- •10. Закон пропозиції та обґрунтування його дії.
- •11.Аналіз змін у пропозиції і у величині(обсязі) пропозиції. Чинники пропозиції.
- •12.Взаємодія попиту та пропозиції. Ринкова рівновага.
- •13. Концепція “надлишку” споживача та “надлишку” виробника як теоретичне обґрунтування взаємовигідності ринкового обміну.
- •14.Сукупна та гранична корисність блага. Принцип спадної граничної корисності та його роль у виборі споживача.
- •15. Закони Госсена, як теоретичне обґрунтування досягнення споживачем рівноваги.
- •16. Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівноваги споживача.
- •17. Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з кардиналістських позицій.
- •18.Крива байдужості та бюджетна лінія як інструменти мікроекономічного аналізу.
- •20. Залежність споживання благ від зміни доходу споживача. Лінія Енгеля .
- •21. Залежність споживання від варіацій цін на блага. Побудова лінії “ціна - споживання” та лінії попиту.
- •22. Ефекти доходу та заміщення благ як обґрунтування закону попиту.
- •23.Технологічна і економічна ефективність без виробника.
- •24.Виробнича функція: поняття, види і параметри.
- •25.Спадна віддача( продуктивність) змінного фактора виробництва та її роль у технологічному відборі товаровиробника.
- •26.Ізокватна варіація факторів виробництва.
- •28.Ефект збільшення масштабу виробництва та його відображення в характері виробництва та витрат.
- •29. Альтернативність напрямків використання обмежених ресурсів у поясненні економічної природи витрат виробництва.
- •30. “Економічний” та “бухгалтерський” підходи до визначення витрат і прибутку підприємства.
- •31. Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді.
- •32. Принцип неухильного зростання граничних витрат: сутність, графічна інтерпретація, значення в діяльності підприємства.
- •33. Ізокоста: поняття, графічна побудова, зміна положення під впливом зміни варіації цін виробничих факторів.
- •35. Типовий характер зміни витрат виробництва у довгостроковому періоді.
- •36. Концепція мінімально ефективного випуску та її прикладні аспекти.
- •37. Поняття “нормальний прибуток”, “чистий економічний прибуток”. Вплив зміни їх кількісних значень на ділову активність підприємців.
- •37. Поняття “нормальний прибуток”, “чистий економічний прибуток”. Вплив зміни їх кількісних значень на ділову активність підприємців.
- •38. Віддача від збільшення масштабів виробництва і структура галузі.
- •38. Віддача від збільшення масштабів виробництва і структура галузі.
- •39. Розширення обсягів випуску продукції. Графічна побудова ліній “експансії” та їх види.
- •40. Сутність і взаємозв’язок показників середньої і граничної виручки з ціною продукції за умов досконалої конкуренції.
- •41. Визначення оптимальних обсягів випуску за умов досконалої конкуренції. Два підходи до максимізації прибутку.
- •42. Поведінка конкурентної фірми за певних витрат виробництва та варіаціях ринкових цін на її продукцію.
- •43. Досягнення рівноваги конкурентною фірмою у короткостроковому періоді
- •44. Рівновага фірми, галузі, ринку в довгостроковому періоді за умов досконалої конкуренції, її рухливість та
- •45. Економічний прибуток як чинник ринкової самоорганізації.
- •46. Поняття і види монополій
- •47. Ринкова (монопольна) влада товаровиробників: поняття, джерела, методи діагностування та стримування.
- •48. Вибір підприємством-монополістом ціни та обсягу виробництва.
- •49. Моделі цінової дискримінації та практика їх використання.
- •50. Вхідні та вихідні бар’єри, їх вплив на економічний стан виробника-учасника ринку.
- •51. Моделі поведінки монополістичного конкурента у короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •52. Цінова і нецінова конкуренція: сфери раціонального використання у поведінці учасників ринку.
- •53. Олігополістична структура ринку і взаємообумовленість дій партнерів. Причини і механізм “цінових війн”.
- •54. Ціноутворення за олігополії: загальна характеристика.
- •55. Картельні угоди: визначення квот, умови реалізації, протиріччя, ефективність.
- •56. Порівняння ефективності різних моделей ринку.
- •Попит і проп-я на ринку праці.
- •60. Капітал як фактор виробництва
- •61.Інвестування.Визначення поточної(дисконтованої) вартості активу довгострокового і безстрокового володіння.
- •62. Земля як фактор вир-ва. Ек-на і земельна рента.
- •63. Часткова та загальна рівновага ринкової економічної системи.
- •64. Аналіз загальної рівноваги. Ефект зворотного зв’язку.
- •65. Парето-ефективний розподіл ресурсів.
53. Олігополістична структура ринку і взаємообумовленість дій партнерів. Причини і механізм “цінових війн”.
Олігополія – ринкова структура, в якій домінує декілька підприємств, а входження нових виробників у ринок ускладнене. Олігопольна структура ринку посідає проміжне становище між монополією та монополістичною конкуренцією, тому деякі її ознаки не мають однозначного тлумачення, а саме:
на ринку діє невелика кількість підприємств;
окреме підприємство може пропонувати на ринку однорідний або диференційований продукт;
підприємства мають неоднакову ринкову владу;
вступ до галузі ускладнен через різні бар’єри;
може мати місце нецінова конкуренція.
Головна риса олігополістичного ринку – загальна взаємозалежність його учасників. Кожний олігополіст при визначенні лінїї своєї економічної поведінки повинен врахувати поведінку як споживачів продукції, так і конкурентів, оскільки їх реакція на його дії може бути не однозначною. Не існує загальної теорії олігополії; моделі поведінки фірм при олігополії досить різноманітні і виходять з різних підходів щодо способів конкурентної боротьби і взаємодії із суперниками в умовах прагненнядо максимізації прибутку. Найбільш поширені моделі олігополії зазвичай розглядаються на прикладі дуополістичної структури ринку. Дуополія – це структура ринку, за якої пропозиція представлена двома постачальниками.
Цінова війна – це почергове зниження цін конкурентами спрямоване на захоплення більшої частки ринку або на витиснення конкурента з ринку. Розглянемо ситуацію, коли на ринк існує 2 компанії і рівноважна ціна уже встановлена (наприклад за картелю). Якщо фірма А знизить ціну на товар, а еластичність попиту є досить високою, то всі покупці перекинуться на товар фірми А => А збільшить об’єми продажу => збільшить TR => збільшить П, а у В її П або повністю втратить значну частину покупців (у крайньому випадку всіх) і його прибутки = 0, тому скоріше всього В знизить свої ціни, але не до рівня цін А, а ще нижче в надії, що завдяки цьому він зможе захопити весь ринок => тепер А втратить клієнтів і свої прибутки, а В навпаки захопить ринок. Таке поступове пониження цін триватиме доти поки одна із фірм не встановить ціни на тому ж рівні, що і ціни іншої компанії.
Взаємозалежність компаній обумовлена тим, що на ринку існує невелика кількість компаній зміни політики однієї з них приводять до зміни становища інших. Для прикладу розглянемо ринок, на якому існує 3 фірми: А, В,С. Припустімо, що кожна з них контролює 1/3 ринку певного продукту. Припустимо, що фірма А вирішила зменшити ціну на свій товар. => її доля на ринку збільшиться, але це приведе до негативного впливу на фірми В і С (знизить їх долі ринку). Очевидно, що можна чекати змін у поведінці фірм В і С. Цілком можливо, що ці компанії також знизять свої ціни до рівня цін А, а можливий випадок, коли вони почнуть продавати свої товари за ще нижчими цінами, втягуючи таким чином ринок у “цінову війну”. З цього прикладу можна зробити висновок, що жодна з фірм не наважиться на зміну своєї цінової політики не прорахувавши при цьому наймовірніші реакції конкурентів.