35. Типовий характер зміни витрат виробництва у довгостроковому періоді.
Довгостроковий період – проміжок часу, протягом якого фірма має змогу перебудувати виробництво і впливати на величину випуску, змінюючи не тільки перемінні, а й постійні витрати.
Змінні витрати (ТVC) — це витрати, які змінюються за зміни обсягу виробництва (сировина, матеріали, заробітна плата робітників та ін.).
Сукупні витрати підприємства (ТС) — це сума постійних і змінних витратТС(Q) = TFC + TVC(Q), (для коротк.пер.).
Динаміка середніх і граничних витрат у довгостроковому періоді
Для довгострокового періоду формула буде мати вигляд:ТС(Q) = TVC(Q). На динаміку витрат у довгостроковому періоді найбільше впливає характер ефекту від зростання масштабів виробництва. Варіанти кривих середніх витрат підприємства у довгостроковому періоді наведено на.Зауважимо, що навіть за умови зростаючого ефекту від масштабу виробництва фірмі слід збільшувати обсяги виробництва продукції доти, поки потенційні можливості економії на масштабах не будуть вичерпані.У деяких випадках у підприємства виникають витрати, які воно не в змозі собі відшкодувати, якщо, приміром, припинить свою діяльність та вийде з даної галузі. В такому разі говорять про незворотні витрати, альтернативна вартість яких дорівнює нулю.
36. Концепція мінімально ефективного випуску та її прикладні аспекти.
Ситуація, коли середні витрати мінімальні, а зростання економії на масштабах припиняється і настає момент постійної віддачі від масштабу, то точка, що відображає цю ситуацію називається мінімально ефективним масштабом. Усі інші ситуації менш сприятливі для випуску такої кількості продукції, бо рівень витрат при них буде вищим. Цим пояснюється, що за невеликих обсягів випуска дрібні підприємства часто бувають ефективнішими ніж великі.
Поняття «мінімально ефективний масштаб виробництва». У тривалому періоді, як неодноразово наголошувалося, підприємство може змінити обсяги застосування всіх видів ресурсів, тобто, по суті, змінити виробничу потужність. Підприємство, яке керується принципом економічної раціональності, має вибрати такий шлях розвитку, щоб виготовляти необхідну кількість продукції з мінімальними середніми витратами. Узагальнення результатів численних емпіричних досліджень функцій витрат дало змогу економістам [7, 10, 28 та ін.] висунути концепцію мінімально ефективного масштабу виробництва (Minimum Efficient Size, MES).
MES являє собою найменший обсяг випуску продукції, за якого підприємство може мінімізувати довгострокові середні витрати.
Вивчаючи мікроекономічну теорію ринків продукції, неважко переконатися, що найчастіше максимальний прибуток досягається за інших обсягів. Але, безсумнівно, чим ближче реальний випуск продукції до точки технологічного оптимуму, тим ефективніше використовуються ресурси.
У випадку, коли зростаючий ефект масштабу досить швидко вичерпує себе і різко змінюється спадним або коли спадний ефект масштабу виявляється починаючи з невеликих обсягів випуску, MES чітко виявлений.