Лекція №5 Територіальний аспект органів публічної влади в державі.

1. Загальна характеристика територіальних органів публічної влади.

2. Форми територіального устрою держави:

А) Федералізм;

Б) Унітаризм.

-1-

Територіальний устрій – це система взаємовідносин між різними рівнями публічної влади в державі, тобто між державою в цілому і окремими частинами її території ( між. центр. владою і місцевими владами.

Розрізняють:

1. Адміністративно – територіальні одиниці – це такі території, які управляються з зверху і не мають ніякої самостійності.

2. Політико – територіальні одиниці – мають відносну самостійність і вплив центральної влади зведено до мінімуму

Розрізняють дві форми територіального устрою:

1. Федералізм;

2. Унітаризм.

Головна різниця у федеральні держави складаються з суб’єктів федерації, які мають ознаки держави, а унітарна з адміністартивних одиниць.

Унітарна	Федерація
1. Єдина Конституція	1.Кожен суб'єкт може мати свою Конституцію
2. Єдина правова система	2. Двохрівнева пр. система - федеральна і
3.Єдиний парламет і майже завжди	пр. системи кожного суб'єкта.
однопалатний ( Італія, Франція)	3. Кожний суб'єкт має однопалатний парл.
4. Існує єдине громадянство	і існує Федеральний парламент.
5. Адміністративно - територіальна одиниці	4.Є громадянство суб'єктів федерації
не мають права зак. Ініціативи	системи кожного суб'єкта.
	5. Всі суб'єкти федерації мають право зак.
	ініціативи.

Федералізм – це така форма територіального устрою, яка передбачає, що держава, яка є носієм складається з державно – подібних утворень ( суб’єктів федерації).

Класифікація федерація:

I. На яких юридична підставах утворені федерації:

1.Договірні ( США).

2. Конституційні ( СРСР, Бельгія).

II. залежності від мети:

1. Утворення за територіальними принципами ( США).

2. Утворення для вирішення національних питань ( Югославія, Індія).

Розмежування компетенції між федерацією і суб’єктів федерації.

I.Виключна компетенція, якісь питання можуть вирішуваи або федерація або суб’єкти федераціх ( чеканка монет, війни і миру – федерація, місцеве самоврядування та ін. )

II. Сумісна компетенція, перелік питань, які вирішують і федерація і суб’єкти федерації( федерація видає закон. Принцип, а суб’єкти федерації видає свої закони на основі цього принципу, враховуючі місцеві обставини).

III. Залишкова компетенція – я, вона, прямо не знаходить свого відображення, а виглядає у формі представництва ( якщо федерація по питанню не вирішує, то це вирішує суб’єкти федерації).

Унітаризм – це форма територіального устрою, яка передбачає, що держава, яка є її носієм складається з адміністративних, в ряді випадків, автономних утворень, або взагалі не ділиться на територіальні одиниці ( Ватикан).

В залежності від ступеню самостійності і тер. одиниць:

1. Децентралізовані держави;

2. Централізовані;

3. Відносно – централізовані.

Децентралізовані – всі тер. одиниці, від общинного рівня до обласного, є самоуправні ( Японія, Франція, Італія)

Відносно – централізовані – передбачають наявність місцевого самоврядування на общинному або районному рівня, але не вище ( Болгарія, Польща, Великобританія).

Централізовані – заперечують місцеве самоуправління ( Тропічна Африка).

Представницька і безпосередня демократія в державі

1. Зміст принципу народного суверенітету.

2. Вибори в зарубіжних країнах ( виборче право, виборчий процес і виборча система)

3. Референдум і плебісцит та ін. види народних голосувань.

-2-

Зміст народного суверенітету:

1. Єдиним джерелом влади є народ.

2. Народ здійснює цю владу через:

• представницьку демократію;

• безпосередню демократію.

Представницька демократія – народ обирає представників публічної влади.

Безпосередня демократія – проявляється у виборах, референдумах, відзові посадових осіб, зібрання, сходи, мітинги, бойкутування.

-3-

Вибори – це процедура формування органів публ. Влади або наділення повноваженнями посадової особи, яка здійснюється шляхом голосування уповноважених осіб – виборців, при умові, що на кожний мандат претиндує декілька представників.

Вибори виконують 4 соціальні функції:

1. Важливий засіб забеспечення легітивності влади.

2. Виступають барометром політичного життя в країні.

3. Це засіб відбору політичних лідерів.

4. Це важливий засіб формування демократичного режиму.

Види виборів:

1. За територією:

1. Національні ( вибори Парламенту, вищих органів).

2. Регіональні ( стосуються суб’єктів федерації).

3. Місцеві ( місцеве самоврядування).

2. За часом проведення:

1. Чергові ( закріплюються в законах)

2. Позачергові.

3. За макс. Можливими кіл. Турів:

1. Однотурні ( 10 % 1 голос)

2. Двохтурові ( спочатку більшість, потім відносна більшість).

3. Багатотурові.

4. За кількістю мандатів:

1. Унімандатні ( один).

2. Поліномінальні ( декілька).

5. Залежно від ролі населення:

1. Прямими ( прямо видає голос).

2. Непрямими ( народ вибирає виборців, а вони – президента).

Складові елементи виборів:

1. Виборче право.

2. Виборчий процес.

3. Виборча система.

Виборче право – використовується в двох значеннях:

1. Об’єктивне: - це система правових норм. Які регклюють відносини повязані з виборами.

2. Суб’єктивні: - це комплекс юр. можливостей людини, а також суб’єктів виборів.

• АКТИВНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО ( МОЖЛИВІСТЬ ОБИРАТИ)

• Пасивне виборче право ( можливість бути обраним)

Принципи виборчого права ( в демократичних державах):

1. Принципи свободи волевиявлення – вибори повинні бути добровільними і контоль є неможливим з боку держави.

2. Загальне виборче право – у виборах можуть приймати участь всі громадяни за винятком неповнолітні і недієздатні.

3. Рівне виборче право:

   0. Рівна кількість голосів виборців ( 1 виборець – 1 голос_

   1. Рівна вага цього голосу.

4. Пряме виборче право – виборці голосують особисто за вибраного кандидата чи партію.

5. Таємність голосування – кожен виборець має право особисто заповнювати бюлетень.