14. Репрезантативність та види вибірки ксд.

Процес забезпечення репрезентативності інформації в емпіричному дослідженні, тобто досягнення близької відповідності вибіркової сукупності генеральної реалізується в ході організації вибірки. Поняття "вибірки" в статистики, соціології, маркетингу розглядається у двох значеннях. По-перше, це сукупність елементів генеральної сукупності, що підлягають вивченню, тобто вибіркова сукупність. По-друге, вибірка - це процес формування вибіркової сукупності при необхідному умови забезпечення репрезентативності. Виділяють різні типи вибірки (відбору) і види вибірок.

Що стосується типів вибірок, то в принципі їх виділяють три. стихійний відбір, тобто відбір за принципом добровільності та доступності входження одиниць генеральної сукупності у вибіркову. Він використовується досить часто, у Зокрема, у поштових і пресових опитуваннях. Основний недолік подібного відбору - Неможливість якісної репрезентації генеральної сукупності. Тим не менше, стихійна вибірка використовується і з урахуванням її економічності, а також у деяких дослідженнях, коли формування вибіркової сукупності по-іншому просто неможливо;

імовірнісний (випадковий) відбір - одна з основних, що використовуються в соціологічних дослідженнях. Головний принцип подібного відбору - забезпечення можливості кожній одиниці генеральної сукупності потрапити у вибіркову. З цією метою використовуються таблиці випадкових чисел, лотерейний підбір, механічний відбір;

квотний (стратифікованій) відбір, в основі якого лежить побудова якісної моделі генеральної сукупності, потім - відбір одиниць спостереження у вибіркову сукупність, виходячи з наявної моделі (наприклад по верствам населення, віковою, статевою ознаками і т.д.).

Нарешті, по видів вибірок виділяють одноступеневу (простий відбір з використанням відповідного принципу з генеральної сукупності у вибіркову); серійну (як одиниці відбору виступають серії - сім'ї, класи, бригади); багатоступеневу (відбір проводиться у кілька етапів: спочатку, наприклад, відбираються в місті підприємства, на них - цехи, в цехах - респонденти) і деякі інші.

15. Поняття система, структура, функція. Принципи системного підходу.

Систе́ма — множина взаємопов'язаних елементів, відокремлена від середовища і яка взаємодіє з ним, як ціле^[1]. В системному аналізі використовують різні визначення поняття «система». Зокрема, за В.М. Сагатовським, система — це скінченна множина функціональних елементів й відношень між ними, виокремлена з середовища відповідно до певної мети в межах визначеного часового інтервалу. Згідно зЮ.І.Черняком, система це відображення у свідомості суб'єкта (дослідника, спостерігача) властивостей об'єктів та їх відношень у вирішенні завдання дослідження, пізнання. Відома також велика кількість інших визначень поняття "система", що використовуються залежно від контексту, галузі знань та цілей дослідження.Соціальна структура — внутрішній устрій суспільства або соціальної групи, що складається з певним чином розташованих, впорядкованих частин (в групі — соціальних індивидів, осіб), що знаходяться у соціальному зв'язку, взаємодіють між собою.

Основні принципи системного підходу:

Цілісність, яка дозволяє розглядати систему одночасно і як єдине ціле, і як підсистему вищестоячих рівнів.

Ієрархічність побудови, тобто наявність множини (принаймні двох) елементів, які розташовані на основі підпорядкування елементів нижчого рівня елементам вищого рівня. Реалізація цього принципу добре видна на прикладі будь-якої конретної організації, яка являє собою взаємодію двох підсистем: керуючої і керованої. Одна підчиняється іншій.

Структуризація, яка дозволяє аналізувати елементи системи і їх взаємозв'язки в рамках конкретної організаційної структури. Як правило, процес функціонування системи обумовлений не стільки властивостями її окремих елементів, скільки властивостями самої структури.

Множинність, яка дозволяє використовувати множину кібернетичних, економічних і математичних моделей для опису окремих елементів і системи в цілому.Системність — властивість об'єкта володіти всіма ознаками системи.