11. Соціологічне дослідження: поняття, етапи, види.

СД — це процес, в якому в єдності представлені теоретико-методологічні і емпіричні рівні пізнання, де поєднуються дедуктивний і інду­ктивний методи пізнання, що забезпечує цілісність пізнання і уявлень про соціальні явища.Розрізняють такі основні види конкретно-соціологічного до­слідження:1) за метою їх проведення:теоретичні (спрямовані на глибоке узагальнення зібраного фактичного матеріалу та отримання на цій основі нового знання про об'єкт пізнання.),емпіричні (спрямовані на розв'язання конкретної соціальної проблеми.);2) за частотою проведення:разові ,повторні 3) за глибиною вивчення проблеми:розвідувальні (йде випробування інструментарію, тобто методичних документів: анкети, бланк-інтерв'ю, опитувального лис­та, карток спостереження, карток вивчення документів та ін.),описові (отримують емпіричну інформацію, яка дає відносно цілісне уявлення про соціальне явище, що вивчається.),аналітичні (Воно не лише описує елементи явища або процесу, що вивчається, але й дозволяє виявити причини, які лежать в його основі);4) за способом забезпечення репрезентативності:суцільне,локальне,вибіркове;5) за масштабом проведення:міжнародне,загальнонаціональне,регіональне,галузеве.Соціологічне дослідження має свою структуру, яка передбачає послідовність дій соціолога, що дають змогу вирішити поставлену проблему. Цю послідовність дій можна визначити як етапи соціологічного дослідження. В узагальненому вигляді їх п’ять:розробка програми;підготовка до збору інформаціїзбір емпіричних даних (польовий етап);обробка інформації;аналіз та узагальнення отриманої інформації.

12. Поняття програми соц. Дослідження та її структури.

Програма соціологічного дослідження - науковий документ, який містить методологічні та процедурні основи дослідження соціального об'єкта

. Під об'єктом в соціологічному дослід­женні розуміється галузь соціальної дійсності: соціальні групи, ін­ститути, процеси, відношення, які містять певні соціальні протиріч­чя, породжують проблемну ситуацію і на які націлений процес нау­кового пізнання. Предмет дослідження — найбільш суттєві сторони об'єкта до­слідження, які характеризують протиріччя, що в ньому виникли; ті або інші ідеї, властивості, характеристики об'єкта, пізнання яких не­обхідне для розв'язання проблемної ситуації

Структура програми соц досліджен

Методологічний розділ(що,для чого робити): формулювання проблеми, визначення обєкта,предмета дослідження; визначення мети і завдань; інтерпретація основних понять; попередній системний аналіз обєкта; розробка робочих гіпотез. Процедурний розділ(як):стратегічний; обгрунтування вибірки; методи і процедури збору та аналізу первинних даних; вид підсумкового документа

13. Основні методи збору інформації та їх особливості.

Основні  методи  збирання соціологічної інформації: 1) аналіз документів; 2) опитування; 3) спостереження; 4) експеримент. Кожний з цих методів диференціюється за певними ознаками, а також має свою внутрішню структуру. Метод аналізу документів — основний спосіб збирання даних у соціологічних дослідженнях, який передбачає отримання та використання інформації, зафіксованої у рукописних або друкованих текстах, на магнітних стрічках, кіноплівках, інших носіях соціальної інформації. Залежно від засобів фіксації даних документи розподіляють на: 1) текстові; 2) статистичні; 3) іконографічні, кожен з яких містить різноманітні форми документальних повідомлень. Аналіз документів буває зовнішнім та внутрішнім. Зовнішній аналіз документів пов´язаний з появою документа, його загальною характеристикою, видом, формою, обставинами формування, автором, метою створення, надійністю і вірогідністю. Внутрішній аналіз документів — це дослідження їх змісту, сутності інформації, що в них міститься, у контексті завдань дослідження за відповідною схемою, визначенням текстових індикаторів ключових понять концепції дослідження. Ще один соціологічний метод — найпоширеніший, багато в чому універсальний — метод соціологічного опитування. Його основу становить сукупність запитань респондентові, відповіді якого є необхідною для дослідника інформацією. Опитування — це метод одержання первинної соціологічної інформації, що грунтується на усному або письмовому зверненні до людей за допомогою анкети, наслідки якого важливі на емпіричному й теоретичному рівнях. Запитання, які соціолог закладає в анкету та адресує респондентові, поділяються на такі: І)результативні(змістові) — щодо змісту об´єкта; 2) функціональні, за допомогою яких упорядковується сам процес опитування. Функціональні запитання, у свою чергу, диференціюються на такі: а) функціонально-психологічні (для усунення напруженості); б) запитан-ня-фільтри (для визначення того, чи належить респондент до вказаної групи); 3)контрольні запитання (для перевірки вірогідності даних). Кожен з видів анкетування також позначений певною внутрішньою структурою. Так, анкетування поділяється напресове (анкети друкуються засобами масової інформації з проханням надіслати їм відповіді); поштове (анкети розсилаються поштою); роздаткове (анкети роздаються групою осіб, зосереджених у певному місці).

Інтерв ´ю (тобто бесіда, що проводиться за певним планом) може бути особистим і груповим, телефонним, клінічним (глибоким, довгочасним) і фокусованим (короткочасним), структурованим і неструктурованим.

До аналізу документів та опитування близький ще один із соціологічних методів — метод спостереження. Спостереження — це цілеспрямоване сприйняття явищ об´єктивної дійсності, у процесі якого одержують знання щодо зовнішніх сторін, властивостей та відносин об´єктів, що вивчаються. Іншими словами, спостереження — це пряма реєстрація подій (що відбуваються) з боку очевидця, тобто того, хто спостерігає. На відміну від буденного спостереження, у науковому спостереженні наперед планується його організація, розробляється методика реєстрації, опрацювання та інтерпретації даних, що забезпечує відносну надійність отриманої інформації. Головним об´єктом при цьому є поведінка окремих людей і соціальних груп, а також умови їх діяльності. Використовуючи метод спостереження можна вивчати реальні стосунки у дії, аналізувати реальне життя людей, конкретну поведінку суб´єктів різноманітної діяльності.

Специфіка експерименту — у відсутності відомостей про нього у тих, хто досліджується, щоб не деформувати очікувані результати. У свою чергу, експеримент — це спосіб отримання інформації, що проводиться у спеціально створених і контрольованих умовах, які дозволяють щоразу поновлювати хід явища при повторенні умов. Розрізняють дві основні функції соціального експерименту як одного з методів соціологічних досліджень: 1) досягнення ефекту в практично-перетворювальній діяльності; 2) перевірка наукових гіпотез, тобто визначення ефективності функціонування соціального об´єкта.