25. Соціальна природа управління. Структура управління.

Управління  -  це  сфера  людської діяльності,  яка  виникла внаслідок поділу праці і за допомогою якої людина впливає на різні процеси   (технологічні,  економічні,  соціальні)  для  досягнення певних  цілей.  Управління  як  об'єктивне  явище  різноманітне  й охоплює неживу і живу природу, а також людське суспільство.       Управління  суспільством називається соціальним  управлінням (влада,  керівництво, адміністрування, менеджмент), що поділяється на відповідні підкласи, види, підвиди, форми й рівні.

Впорядкування взаємозв'язків між елементами будь-якої системи є необхідною умовою її функціонування і досягається за допомогою двох основних способів — саморегуляції та управління. Саморегуляція здійснюється без застосування зовнішніх сил, завдяки програмі, закладеній природою, на основі її об'єктивних, незалежних від людської свідомості закономірностей.    На відміну від саморегуляції управління завжди передбачає свідоме, вольове втручання людини і здійснюється у системах “людина — природа”, “людина — техніка”, “людина — людина” тощо. Взагалі будь-яка механічна, природна або біологічна система, будь-яке явище природи набувають значення для людини тільки при співвіднесенні з потребами, інтересами і цілями її життєдіяльності. Тому управління у власному розумінні починається тоді, коли в якихось явищах і процесах мають місце свідомі засади, інтереси, цілі та воля, енергія і дії людини.

найпоширенішою класифікацією видів соціального управління виступає виокремлення за ознакою характеру діяльності суб'єктів управління таких видів:    а) державне управління (суб'єкт управління — держава, її органи);    б) самоврядне, або муніципальне управління (суб'єкт управління — органи місцевого самоврядування);    в) громадське управління (суб'єкт управління — органи громадських організацій), інших об'єднань громадян;    г)  корпоративне управління (суб'єкт управління — органи господарських товариств та об'єднань підприємств);    Державне управління є одним з основних видів управління в суспільстві.

26. Сутність та функціі бюрократії.

Бюрократія - властива структура соціально неоднорідного суспільства, неминучий атрибут державних, особливо виконавчих органів. Бюрократія обслуговує інтереси, насамперед, панівних в суспільстві соціальних сил, створює умови для утвердження таких політичних відносин, які б сприяли зміцненню базових відносин.

Наукові дослідження бюрократії й бюрократизму започаткував Гегель. Він обґрунтував переваги бюрократії й бюрократичних методів управління, які базуються на спеціалізації й поділі праці в урядових структурах. Така спеціалізація, на його думку, давала можливість забезпечувати високу освіченість і професіоналізм, неупередженість і запобігання зловживанням владою та надійний захист державних інтересів.

Доминирующая черта бюрократии — четко установленная иерархия позиций, в которой низшие позиции контролируются и подчиняются высшим. Лица, облеченные наибольшими официальными (формальными) полномочиями, занимают верхние ступеньки и называются президент, главный управляющий, председатель совета. В бюрократической пирамиде объем власти уменьшается, а количество подчиненных возрастает по мере движения сверху вниз. Принцип иерархии иначе называется "командной цепью". Специализация задач. Разделение труда в бюрократической организации означает, что каждый исполнитель осуществляет одну функцию. Специализация касается не только индивидов, но и подразделений, из которых состоит организация: каждое из них выполняет одну функцию, например, отдел кадров, отдел технического контроля.