28.Структура грошової маси. Грошові агрегати.

Грошові агрегати – це особливе поєднання ліквідних фінансових активів, які є альтернативними вимірниками обсягу та структури грошової маси. Це специфічний елемент грошової маси ,що характеризує певний набір її елементів в залежності від її ліквідності.

Склад і кількість застосовуваних агрегатів визначається насамперед особливостями фінансової системи і різниться залежно від країни. Найпоширеніша класифікація грошових агрегатів використовується у США, де використовують такі агрегати як М1, М2, М3, L, D. Інші високоліквідні фінансові активи утворюють квазігроші. Вони не функціонують безпосередньо як засоби платежу і є предметом певних обмежень з боку банків на їх обмін за вимогою вкладників і на строк платежу. Але квазігроші можуть швидко і без ризику значних фінансових втрат перетворюватися в готівкові гроші або трансакційні депозити. Вони є складовою частиною грошових агрегатів М2 і М3. Структура і розміщення грошової маси залежить від таких факторів, як розвинутість фінансової системи країни, схильність населення до поточного споживання і заощадження доходів в інститутах фінансової системи, структура депозитів і ліквідних активів фінансового ринку, рівень прибутковості та оподаткування ліквідних фінансових інструментів, рівень життя та ступінь багатства населення тощо. Тому в перехідних економіках структура грошової маси значно відрізняється від її структури в розвинутих країнах. Згідно з класифікацією, що використовується в Україні, грошові агрегати визначаються таким чином:

Агрегат МО маса готівки, яка перебуває поза банківською системою

Агрегат М1 МО + вклади в банках , які можуть бути використані власниками негайно без попередження банків

Агрегат М2 М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків , кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках

Агрегат М3 М2+ кошти за трастовими операціями банків

29.Підприємництво: зміст, основні принципи та ознаки.

Підприємництво — економічна категорія, що виражає відносини між су­б'єктами господарської діяль­ності, спрямованої на досяг­нення такої комбінації еконо­мічних ресурсів, яка здатна забезпечити їм комерційний успіх — максимізувати дохід, підірвати монополію конку­рентів та створити свою влас­ну монополію.

Об'єкт підприємництва — сукупність певних видів економічної діяльності, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець домагається максимізації доходу.

  Головний суб’єкт – підприємець. Це той, хто займається підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутку. Справжній підприємець в своїй діяльності має за мету не лише прибуток, а й засіб самоутвердження, само визнання.Більшу частину прибутку він вкладає в розвиток найбільш перспективних напрямків своєї господарської діяльності.

Підприємництво здійснюється у виробництві, торгівлі, фінансовій сфері та комерції.

За формою організації підприємств розрізняють: індивідуальне (одноосібне володіння), товариство (партнерство), корпорація.

Індивідуальні підприємства є власністю однієї особи, котра покладає на себе не тільки фінансовий ризик, а й ви­ключну відповідальність за управління. Підприємець є водно­час і власником, і працівником, і бухгалтером, і управлінцем.

Товариства (партнерства) — форма організації під­приємництва, що ґрунтується на спільному (пайовому) формуванні громадянами чи юридичними особами статут­ного капіталу, на розподілі прав та відповідальності залежно від частки у статутному фонді та місця у структурі управління товариством.

Корпорація (акціонерне товариство) — форма об'єднан­ня капіталів учасників акціонерного товариства (АТ). Вона засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає право акціо­неру на отримання доходу та участь в управлінні товари­ством. Акціонерні товариства бувають закритого (ЗАТ) та відкритого типу (ВАТ). Різниця між ними в тому, що перші не випускають акцій, або випускають їх без права вільної купівлі-продажу, а другі (ВАТ) — випускають акції, які вільно купують та продають.

У сучасній ринковій економіці активізується роль об'єд­нання підприємств: Картель, Синдикат, Трест, Концерн, Конгломерат.

За рівнем концентрації та централізації виробниц­тва і капіталу підприємства поділяють на малі (дрібні), середні та великі (крупні).

Основними принципами підприємницької діяльності є: 1. Вільний вибір видів діяльності. 2. Залучення на добровільних засадах майна та коштів юридичних осіб і громадян. 3. Самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів. 4. Вільний найм працівників. 5. Вільне розпорядження прибутком після внесення платежів, встановлених законодавством. 6. Самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності, використання належної підприємцю валютної виручки на власний розсуд.