- •1. Визначення плазми
- •2. Самостійний та несамостійний розряди
- •3. Рух зарядів в схрещених електричному та магнітному
- •4. Високочастотний розряд.
- •5 . Рух зарядів в неоднорідних магнітних полях.
- •6. Термоемісійний перетворювач енергії.
- •7. Газорозрядні і плазмові лазери.
- •8. Фоторекомбінаційні процеси в плазмі.
- •9. Збудження атомів і молекул електронами.
- •10. Дуговий розряд
- •11. Адіабатичний інваріант.
- •12. Тліючий розряд
- •13. Ефективний переріз розсіювання. Довжина вільного пробігу.
- •14. Таунсендівський пробій.
- •15. Плазмова технологія осадження плівок
- •16. Ударно-випромінювальна рекомбінація
- •17. Пружна взаємодія електронів з атомами і молекулами
- •18. Коротка магнітна лінза.
- •19. Непружна взаємодія електронів з атомами і молекулами.
- •20. Темний таунсендівський розряд
- •21. Адіабатичний інваріант.
- •22. Плазмові технології осадження алмазних плівок
- •23. Плазмова технологія осадження плівок
- •24. Дуговий розряд
- •25. Взаємодія важких частинок в плазмі
- •26. Рух зарядів в схрещених електричному та магнітному
- •27. Асоціативна іонізація
- •28. Плазмове травлення
- •29. Перезарядка
- •30. Непружна взаємодія першого та другого роду.
- •31. Високочастотний розряд.
- •32. Таунсендівський пробій.
- •33. Коливальне збудження молекул в плазмі
- •34. Радіус дебая
- •35. Магнетронний розряд
- •36. Плазмова частота
- •37. Синтез вуглецевих мононуклеозів
- •38. Рух зарядів в схрещених електричному та магнітному
- •39. Стримерний пробій
- •40. Іскровий розряд
1. Визначення плазми
Плазма – квазінейтральнитй іонізований газ, що містить зарядженні частинки обох знаків, а також нейтральні частинки.
Умова квазінейтральності означає:
малість сумарного заряду плазми у порівнянні з сумою зарядів одного знаку;
плазма в середньому нейтральна в достатньо великих об’ємах, або ж за достатньо великий час.
Величина об’ємів чи проміжків часу, в яких проявляється квазінейтральність, визначається просторовими та часовими масштабами розділу зарядів. Температура плазми визначається так: Енергія іонізації лежить в проміжку 3-24 eV, причому 24 – для гелію.
Фундаментальною особливістю поведінки плазми є її здатність екранувати діючі на неї електричні поля. Характерним масштабом екранування або товщини шару є дебаївська довжина: де n – густина плазми. Іонізований газ являється плазмою тільки тоді, коли густина достатньо велика, тобто .
Дебаївське екранування має місце тільки тоді, коли в зарядженій хмарі знаходиться достатньо багато частинок. Для того, щоб плазма мала «колективні властивості», повинна виконуватися умова: . Поняття «колективні властивості» означає, що в плазмі рух частинок визначається не тільки локальними умовами, а й її станом у віддалених областях.
Якщо - характерна частота плазмових коливань, - середній час між зіткненнями з нейтральними атомами, то для того, щоб іонізований газ володів властивостями плазми, повинна виконуватися умова:
2. Самостійний та несамостійний розряди
Електричним пробоєм називається процес перетворення непровідної речовини в провідник в результаті прикладення до нього достатньо сильного поля.
Головним елементом пробою є електронна лавина. Під дією електричного поля електрон набирає енергію. Досягаючи енергії, що перевищує потенціал іонізації, він іонізує молекулу, втрачаючи при цьому свою енергію. В результаті з’являється 2 повільних електрона, які знову прискорюються полем і з’являється 4 електрона і т.д.
Розглянемо, що відбувається в плоскому газовому проміжку, включеному в коло с джерелом живлення, якщо підвищувати напругу V на електродах. Нехай ел. поле однорідне: E=V/d, d-відстань між електродами. Інколи у катода з’являються випадкові електрони. Поле рухає їх до аноду. Чим швидше електрони проходять проміжок і сильніше поле, тим менше гинуть. Тому ел. струм зростає зі збільшенням V.З деякої напруги практично всі заряди попадають на електроди. Струм досягаю насичення і не залежить від V. Він визначається швидкістю появи зарядів під дією постійних джерел – космічних променів або штучного іонізатора. Цей розряд несамостійний.
Нехай катод освітлюється ультрафіолетовим випромінюванням лампи, що створює фотострум і0. Ел. струм на аноді і струм в колі і зростає порівняно з струмом електронів, що вилітають з катоду в раз, - іонізаційний коефіцієнт Таунсенда. Повний струм на катоді складається з струму ел. і0 і струму, розжарених при іонізації і витягуючих полем на катод, . Вертикальна ВАХ стає більш похилою. При подальшому зростанні напруги з’являються вторинні процеси – народження електронів під дією тих частинок, які з’являються а результаті первинного процесу іонізації газу електронами. З врахування вторинної емісії стаціонарний розрядний струм визначається:
, де гама - ефективний коефіцієнт вторинної емісії з катода, яка відбувається під дією додатних іонів, фотонів і метастабільних атомів, що народжуються в результаті іонізації і збудження атомів електронами.
Умова запалювання самостійного розряду. Якщо на електроди подати таку напругу , за якого і знаменник в попередній формулі від’ємний, формула втрачає фізичний зміст. Це означає, що за кожної такої напруги струм не може бути стаціонарним. З іншого боку, при , коли , тече нестаціонарний несамостійний струм. Умова переходу або
(*)
еквівалентно умові протікання стаціонарного самостійного струму в однорідному полі , де відповідна напруга визначається з нерівності (*).
Насправді, формально при , коли , тобто струм тече навіть у відсутності побічного джерела електронів. Процеси в розрядному проміжку при цьому самі без побічної допомоги забезпечують відтворення електронів, що видаляються полем. Від одного електрона, що вилетів з катода, народжується іонів, та, наближаючись до катода, кожен вириває електронів (якщо емісія іонно-електронна). На заміну одному первинному електрону з’являється один вторинний ( ) і т д. Перехід несамостійного розряду в самостійний можна в той же час розглядати і як настання пробою. Умова (*) через відомі функцію визначає напругу пробою в залежності від довжини проміжку . Для запалювання самостійного розряду електрон повинен здійснити на довжині проміжку актів розмноження, приблизно , якщо