Висновки

1. Внутрішня форма слова, будучі унікальним явищем, в якому криється таємниця природи номінації, є традиційним об’єктом вивчення з часів античності (Платон, Аристотель, Демокрит). Розуміння внутрішньої форми слова як способу кодування національно-ціннісної інформації та вияву психології народного духу пов’язується з іменами В. фон Гумбольдтом та його послідовників (Г. Штейнталь, В. Вундт, А. Марті), серед яких особливе місце посідає концепція О.О. Потебні.

Сучасний етап розвитку лінгвістики розглядає внутрішню форму слова як багатоплановий когнітивно-лінгвальний феномен, що є способом втілення глибинного зв’язку національно зумовленого ментального образу предмета в слові як основній категорії мовної картини світу.

2. Вивчення внутрішньої форми слова як найважливішого параметра міжмовного зіставлення доцільно проводити з урахуванням трьох найголовніших складників: морфологічної структури, етимології та семантики порівнюваних лексичних відповідників різних мов. Діалектичний зв'язок зазначених критеріїв зіставлення покладено в основу процесу номінації, в якому зміст думки одержує відповідне вербальне вираження. Багатоплановість цього процесу виявляється у перетині вмотивованості та внутрішньої форми, які певним чином відбиваються у словотвірній та змістовій організації слова в цілому.

3. Загальні варіанти співвідношень внутрішньої форми іменників-еквівалентів у мовах порівняння, якими обрано українську і англійську, охоплюють: 1) повний збіг; 2) частковий збіг та 3) незбіг лексичних паралелей за внутрішньою формою. Всередині кожного з них розглядаються варіативні різновиди залежно від структурно-семантичних особливостей вираження внутрішньої форми у порівнюваних парах лексем різних мов.

4. На підставі комплексного зіставного аналізу 1292 англійських і 1292 українських іменників повний збіг внутрішньої форми слів встановлено у 398 номінаціях. Виділено три базові типи відмінних типів збігу внутрішньої форми за морфологічними особливостями найменувань: 1) збіг складених слів, утворених за допомогою злиття основ; 2) збіг слів, утворених за допомогою суфіксів; 3) збіг слів, утворених за допомогою префіксів. Основний масив збігу внутрішньої форми становлять аналоги, що відносяться до третього типу 50,5% (201 пара). Перший і другий типи становлять відповідно 18,3% (73 одиниці), 31,1% (124 одиниці).

5. Частковий збіг внутрішньої форми слова англійських та українських іменників виявився найменш чисельним — 20,2% (261 пара, 522 іменника). Частковий збіг за семантичними особливостями внутрішньої форми у словах, що складаються з декількох основ нараховує 169 пар (64,7%); частковий збіг за структурою слова та його внутрішньої форми — 92 пари (35,24%). У межах збігу за семантичними особливостями внутрішньої форми найбільшу кількість прикладів було віднесено до повного збігу одного компонента внутрішньої форми в межах складеного слова (101 пара, 38,69%). Другою за чисельністю (68 пар, 22%) в межах цього підтипу є група іменників, де спостерігається віддалений семантичний збіг мотиваційних ознак ядерної частини внутрішньої форми.

У межах групи із частковим збігом за структурою слова та його внутрішньої форми спостерігається домінування (73 пари, 30%) підтипу, до якого відносяться випадки збігу одного мотиваційного компонента внутрішньої форми при частковому збереженні залежних словотворчих елементів. Збіг ядерних семантичних основ з прозорою внутрішньою формою слова при зміні їх позиції у межах лексичної одиниці є найменш чисельним (19 пар, 5%).

5.6. Незбіг внутрішньої форми в англійській та українській мовах є найпоширенішим: 633 пари іменників, які становлять 48,9% від загальної кількості проаналізованих слів. У межах цього типу виділяється декілька підтипів: 1) найбільш частотним (277 пар, 43,7%) виявився підтип, що охоплює слова, в яких внутрішня форми не збігається через структурно-семантичні особливості лексики; 2) наступним за кількістю (216 пар, 34,1%) є підтип, де незбіг внутрішньої форми спричинений мотиваційними відмінностями та 3) найменш поширеними (140 пар, 22,1%) виявилися випадки незбігу внутрішньої форми слова через відсутність в одній з мов позначуваної словом реалії.

5.7. В усіх проаналізованих випадках внутрішня форма українських та англійських слів, що порівнювались, слугувала підтвердженням положення про наявність універсальних, спільних та унікальних тенденцій номінації в різних мовах, що демонструє єдність відмінностей в організації національно-мовних культур на планетарному рівні.

5.8. Проведений аналіз дозволяє визначити особливий прогностичний потенціал внутрішньої форми слова, яка програмує подальший семантичний розвиток лексичних одиниць. Внутрішня форма може також виконувати функцію тлумачення змісту слова з огляду на конкретний контекст та бути інструментом розкриття первинного значення слова, що становить значну цінність для етимологічних досліджень.

5.9. Перспектива дослідження полягає у подальшому вивченні прогностичної функції внутрішньої форми слова та її впливу на лексичне значення не лише іменників, але й інших частин мови. Запропонована система порівняння внутрішньої форми слів також може бути розширена за рахунок інших мов.

Основні результати дослідження відображено в одноосібних публікаціях:

1. Токарев. К.О. Особливості внутрішньої форми слова в аспекті зіставлення / К.О. Токарев // Нова філологія. — Запоріжжя: ЗНУ, 2006. — Вип. 25. — С. 174-178.

2. Токарев К.О. Збіг внутрішньої форми слова у структурно-семантичному полі (на матеріалі англійської та української мов) / К.О. Токарев // Нова філологія. – Запоріжжя: ЗНУ, 2007. – Вип. 28. – С. 166-169.

3. Токарев К.О. Як внутрішня форма слова впливає на його уживаність в мові (на матеріалі української, російської, англійської мов) / К.О. Токарев // Наукові записки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2007. – Вип. 73. – С. 306-311.

4. Токарев К.О. Погляди О.О. Потебні на внутрішню форму слова в аспектах зіставного мовознавства / К.О. Токарев // Нова філологія. – Запоріжжя: ЗНУ, 2008. – Вип. 29. – С. 199-203.

5. Токарев К.О. Типи відмінностей внутрішньої форми слів різних мов та їх особливості (на матеріалі української, англійської мов) / К.О. Токарев // Наукові записки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2008. – Вип.75. – С. 323-326.

6. Токарев К.О. Концепт та внутрішня форма у світлі проблеми мовних картин світу / К.О. Токарев // Наукові записки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2009. – Вип. 81. – С. 51-53.

7. Токарев К.О. Проблема вивчення втраченої внутрішньої форми слова у зіставному мовознавстві / К.О. Токарев // Наукові записки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2010. – Вип. 89. – С. 96-98.

8. Токарев К.О. Повний збіг внутрішньої форми іменників в англійській та українській мовах / К.О. Токарев // Учёные записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. – Симферополь, 2011. – Вип. 23. – С. 209-213.

9. Токарев К.А. Культурные особенности внутренней формы слов (на материале русского и английского языка) / К.А. Токарев // Материалы международной научно-практической конференции “Традиционная культура славянских народов в современном социокультурном пространстве”. – Славянск-на-Кубани: Издательский центр СГПИ, 2005. – С. 77-80.

10. Токарев К.А. К вопросу о классификации отличий внутренней формы слов английского, русского и украинского языков (на материале английского, русского и украинского языков) / К.А. Токарев // Лингвистические основы межкультурной коммуникации. Сборник материалов международной научной конференции. – Нижний Новгород: Нижегородский государственный лингвистический университет им. Н.А. Добролюбова, 2007. – С. 298-299.

11. Токарев К.О. Образність як ключова характеристика внутрішньої форми слова / К.О. Токарев // Матеріали ІХ Міжвузівської конференції молодих учених “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських та германських мов і літератур”. – Донецьк, ДонНу, 2011. – С. 206-208.