6.Культура к.Р.

Домінуючий вплив християнської релігії на розвиток матеріальної та духовної культури. Церква стала своєрідним центром, у якому органічно синтезувалися витвори майстрів різних культурних сфер.

Запозичення та творче переосмислення візантійських традицій, знань, канонів. Давньоруська література розвивається в межах візантійських канонів, які визначали жанри (житія, проповіді, повчання) та стриману стильову манеру викладу. З часом виявляються і глибинні давньоруські основи.

Існування на Русі дохристиянського культурного середовище – підґрунтя для створення місцевої самобутньої культури.

Форсоване піднесення культури, поява нових культурних явищ. Існувала власна писемність та освіта. Археологами засвідчено значне поширення грамотності на Русі. Накопиченню знань, обміну інформацією, розвитку шкільництва сприяло заснування при храмах, монастирях та князівських дворах бібліотек.

8.Причини і наслідки занепаду к.Р.

• 12-14 ст. – період феодальної роздробленості. По смерті Мстислава Русь розпадається на багато князівств і земель, бо бояри не були зацікавлені у сильній владі князя.

• Причина роздробленості – великі розміри держави та пов’язані з цим труднощі управління.

• Міжкнязівські усобиці.

• У 1240 р. Батий захоплює Київ, а потім приєднав до Золотої Орди майже всю Русь. Татаро-монгольска навала значною мірою загальмувала соц..-екон., пол.., і культурний розвиток Русі. Про відродження державності не могло бути й мови.

9.Формування Галицько-Волинського князівства. Суспільні відносини в державі.

Виникненню сприяли такі чинники: 1)вдале географічне положення; 2)необхідність спільної боротьби двох князівств проти агресії з богу П. та Угорщини і проти монгольського нашестя; 3)енергійна об’єднавча політика князів Романа та Данила; 4)існування багатих родовищ солі.

Державний розвиток Г.-В. князівства в 5 етапів:

1. 1199-1205 – утворення та становлення.

2. 1205-1238 – тимчасовий розпад єдиної держави – свавілля бояр, втручання сусідніх держав; зростаюча монгольська загроза.

3. 1238-1264 – об’єднання та піднесення, активна боротьба із золотоординським ігом.

4. 1264-1323 – стабільність та піднесення.

5. 1323-1340 – поступовий занепад. Посилення впливу бояр; чвари та усобиці у феодальній верхівці; втручання іноземних держав.

10. Діяльність князів Романа та Данила

Роман.

1199р. – придушує опір великих бояр і об’єднує Галичину й Волинь. Веде активну зовнішню політику. Здійснив переможні походи проти Литви та Польщі. 1202 р. – оволодіває Києвом і стає великим князем. Стає помітною фігурою на європейській історичній сцені, у 1204 р. Папа пропонує коронувати його в обмін на прийняття католицизму. В останні роки життя запропонував модель підтримки «доброго порядку» на Русі. У 1205 р. трагічно загинув.

Данило.

Енергійно бореться за відновлення державної єдності, яку успішно відновлює у 1238 р. Навесні 1248 розгромив тевтонських лицарів Добжинського ордену. Поширює свій вплив на Київ. Зводить низку міст-замків. Намагався утворити антимонгольский воєнний союз з Угорщиною та Польщею. У 1245 їде до Золотої Орди, щоб отримати ярлик на управління землями. Цим самим намагався виграти час. Посилював боєздатність , зміцнював, укріпляв старі міста, фортеці, реорганізував військо. Налагоджує союзницькі відносини з П., У, Л. Уклав угоди з Римським Папою, проте, не відчуваючи допомоги, розірвав її і сам вступив у відкриту збройну боротьбу із Золотою Ордою. У 1254 відвойовує землі вздовж Пд. Бугу, Случі та Тетерева. 1255 – 1256 – протистояння з Литвою, бо вони розірвали союз. У 1258 р. Орда почала масований наступ. Данило змушений віддати приказ про знищення укріплень. У 1264 році помирає.