89. Міжнародні організації та охорона довкілля.

Міжнародне співробітниц¬тво в галузі охорони на¬вколишнього середовища настільки ускладнилося, а акту¬альність завдань, які стоять перед нею, настільки загост¬рилася, що без налагодження належного інституційного механізму реалізація норм міжнародного права навко¬лишнього середовища стала неможливою.

На універсальному рівні:

ООН:

ГА ООН – провідна роль у нормативному забезпеченні охорони навколишнього середовища

ЕКОСОР – забезпечує дослідження стану навк.середовища (НС), підготовку доповідей щодо НС, дає рекомендації ГАООН. Основні завдання щодо НС лежать на Комітеті із природ.ресурсів при ЕКОСОР.

ЮНЕП – здійснює ф-цію координації природоохоронних заходів і програм ООН.

ЮНЕСКО – існує список природних об’єктів, що охороняються; веде просвітницьку роботу. під її егідою розроблена і реалізується програма "Людина і біосфера". Результатом діяльності ЮНЕСКО є конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, про водно-болотні угіддя та ін.

МОП – підготовка конвенцій і рекомендацій з урахуванням раціонального природокористування, охорони об’єктів НС і людини в процесі трудової діяльності.

ВООЗ – проблеми забруднення НС і вплив на людину, розробляє карантинні та санітарні норми, аналізує національне законодавство окремих країн у зонах небезпечного для здоров'я людини навколишнього середовища;

ІКАО – розробляє стандарти щодо запобіганню забруднення повітряного простору, зменшення шуму.

ІМО – сприяє забезпеченню безпеки на морі, дотриманню норм і принципів охорони морського середов.

МАГАТЕ – збереження й охорони НС від радіаційного забруднення. здійснює програму "Ядерна безпека і захист навколишнього середовища"

ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН) – розробляє нормативи раціонального природокористування, технічні проекти з опустеленням, засоленням ґрунтів, річок і озер, збереження флори і фауни, сприяє підготовці відповідних міжнародних угод ….

Всесвітня метеорол.союз (ВМО) – співпраця держав у ефективному застосування метеорології в авіації, на морі, сіль/госп.

Всесвітній природоохоронний союз (ВКЮ)- 6 комісій в галузі охорони НС; допомага Д-вам у розробці та реалізації націон.програм з охорони НС.

На універсальному рівні активну природоохоронну роботу також ведуть Комісія з права навколишнього середови¬ща (МСОП), Міжнародна рада з права навколишнього середовища (достатньо лише вказати на розробку ними Міжнародної хартії з навколишнього середовища і роз¬витку, яка була схвалена в березні 1995 р. на конгресі ООН) та інші міжнародні організації.

На регіональному рівні:

Європейський Союз, у рамках якого функціонує Європейське агентство з навко-лишнього середовища і Європейська мережа інформації та спостереження за навколишнім середовищем. На Агентство (створення затверджено постановою Ради ЄС 7 травня 1990 р.) покладено такі обов'язки: забезпечення ЄС і держав-членів широкомасштабною повноцінною інформацією про вироблення політики в галузі навко¬лишнього середовища; підготовка науково обгрунтованих доповідей щодо наслідків, характеру та інтенсивності впливу на природне середовище; аналіз стану якості повітря і викидів у атмосферу, води і джерел її забруднен¬ня; грунту та інтенсивності його пошкодження негатив¬ними впливами; дослідження стану флори і фауни; підго¬товка рекомендацій і нормативів у сфері землекористу¬вання, природних ресурсів, шумового забруднення, хімічного й радіоактивного забруднення, регулювання викидів і відходів, охорони басейнів річок, озер і морів тощо.

З 1993 р. при Міжнародному Суді ООН діє Екологічна палата у складі семи суддів — членів Міжнародного Су¬ду, завдання якої — вирішувати проблеми, пов'язані з на-вколишнім середовищем.

У рамках СНД укладено Угоду про взаємодію в галузі екології й охорони навколишнього середовища (лютий 1992 р.) і створено Міждержавну економічну раду (МЕР) та Міждержавний екологічний фонд (МЕФ). Мета Угоди полягає в забезпеченні виконання державами-членами зобов'язань у таких сферах: розробки і прийняття еколо¬гічних законів, екологічних норм і стандартів; проведення обліку природних ресурсів і їх використання; здійснен¬ня ефективного контролю за станом навколишнього сере¬довища і його ресурсів; вжиття заходів щодо відтворення живих ресурсів і збереження біологічного різноманіття, розвитку мережі заповідників, національних парків, природоохоронних територій і комплексів; належної оцінки екологічних наслідків господарської діяль¬ності; виділення спеціальних коштів на попередження і ліквідацію екологічних катастроф і аварій; проведення екологічних експертиз програм і прогнозів розвитку продуктивних сил; встановлення науково обгрунтованих норм використання природних ресурсів у господарській та іншій діяльності; ведення державних Червоних книг і подання матеріалів до міждержавної Червоної книги; дотримання міжнародних зобов'язань з екологічних пи¬тань та ін.

22 січня 1993 р. було укладено Угоду держав—членів СНД про взаємодію в галузі попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного і техноген¬ного характеру.

Активну роботу у сфері охорони навколишнього сере¬довища ведуть міжнародні неурядові організації: Грінпіс, Міжнародний екологічний суд, Всесвітній фонд диких тварин та ін.