
- •Поняття, функції та принципи права зовнішніх зносин.
- •Система органів зовнішніх зносин.
- •3. Дипломатичне право: основні поняття.
- •4. Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •5. Консульське право: основні поняття.
- •6. Консульські привілеї та імунітети.
- •7. Право спеціальних місій: основні поняття.
- •8. Дипломатичне право міжнародних організацій: основні поняття.
- •9. Поняття та юридична природа міжнародно-правової відповідальності.
- •10. Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності.
- •11. Види і форми міжнародно-правової відповідальності.
- •12. Поняття, типи, види й форми міжнародно-правових санкцій.
- •13. Міжнародно-протиправне діяння та його ознаки.
- •14. Класифікація міжнародно-протиправних діянь.
- •15. Особливості міжнародних спорів у сучасному світі.
- •16. Система мирних засобів вирішення міжнародних спорів.
- •17. Універсальні та регіональні механізми врегулювання міжнародних спорів.
- •18. Міжнародний судовий і арбітражний розгляд.
- •19. Міжнародні спори за участю приватних осіб.
- •20. Особливості розв’язання міжнародних економічних спорів.
- •21. Розгляд спорів Міжнародним Судом оон.
- •22. Принцип заборони застосування сили та загрози силою.
- •23. Історія і сучасна система правових гарантій міжнародної безпеки.
- •Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.
- •24. Види законного застосування сили в сучасному міжнародному праві.
- •25. Проблеми реалізації принципу незастосування сили чи загрози силою.
- •26. Право держав на самооборону.
- •27. Концепція «гуманітарної інтервенції».
- •28. Універсальна система колективної безпеки за Статутом оон. Рада Безпеки оон.
- •Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.
- •29. Міжнародні організації з проблем європейської безпеки.
- •Глава VII Статуту оон – примусові заходи військового та невійськового характеру для врегулювання спорів; використання регіональних організацій безпеки.
- •30. Основні міжнародні угоди в сфері роззброєння.
- •31. Юридичний статус і правовий режим Арктики.
- •32. Міжнародно-правовий статус Антарктики.
- •33. Поняття та джерела міжнародного морського права.
- •34. Міжнародно-правові статус і режим внутрішніх вод.
- •35. Міжнародно-правові статус і режим територіального моря.
- •36. Міжнародно-правові статус і режим прилеглої зони.
- •37. Міжнародно-правові статус і режим виключної економічної зони.
- •38. Міжнародно-правові статус і режим відкритого моря.
- •39. Делімітація, міжнародно-правові статус та режим континентального шельфу.
- •40. Дослідження і охорона морського середовища. Безпека на морі.
- •41. Статус морських суден та екіпажів.
- •42. Правове регулювання міжнародних морських торгових перевезень.
- •43. Поняття і джерела міжнародного повітряного права.
- •44. Правовий статус повітряного простору.
- •45. Правовий статус повітряного судна і його екіпажу.
- •46. Правова регламентація та юридична класифікація міжнародних повітряних сполучень.
- •47. Міжнародний аеропорт. Правове регулювання діяльності авіапідприємств.
- •48. Правове регулювання комерційної діяльності в міжнародних повітряних сполученнях. „Свободи повітря”.
- •49. Боротьба з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.
- •50. Міжнародні організації в галузі цивільної авіації.
- •51. Поняття і головні особливості міжнародного космічного права.
- •52. Джерела міжнародного космічного права.
- •53. Міжнародно-правовий режим космічного простору та небесних тіл.
- •54. Правовий статус космічних апаратів і екіпажів.
- •55. Міжнародно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об’єктами.
- •56. Проблеми делімітації космічного простору і варіанти її вирішення.
- •57. Правові аспекти дистанційного зондування Землі.
- •58. Критерії правомірності міжнародного безпосереднього телевізійного віщання.
- •59. Міжнародно-правові форми мирного дослідження і використання космічного простору.
- •60. Співробітництво держав у рамках міжурядових космічних організацій.
- •61. Міжнародне гуманітарне право як галузь міжнародного права.
- •62. Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Гааги”.
- •63. Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Женеви”.
- •64. Сфера дії міжнародного гуманітарного права.
- •65. Заборонені засоби і методи ведення воєнних дій.
- •66. Особи, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права.
- •67. Роль Міжнародного комітету Червоного Хреста у збройних конфліктах.
- •68. Реалізація та імплементація норм міжнародного гуманітарного права.
- •69. Поняття та джерела міжнародного кримінального права.
- •70. Міжнародні злочини. Відповідальність за злочини проти миру та людства.
- •71. Поняття та види злочинів міжнародного характеру. Зобов’язання держав згідно з міжнародними конвенціями.
- •72. Міжнародні кримінальні трибунали ad hoc. Міжнародний кримінальний суд.
- •73. Правова допомога у кримінальних справах.
- •74. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол).
- •75. Поняття та джерела міжнародного економічного права.
- •76. Принципи міжнародного економічного права.
- •77. Договірно-правовий та інституційний механізми міжнародних економічних відносин.
- •78. Суб’єкти міжнародного економічного права.
- •79. Примусові заходи в міжнародних економічних відносинах.
- •80. Проблема встановлення нового міжнародного економічного порядку і створення системи міжнародної економічної безпеки.
- •81. Світова організація торгівлі: створення, членство, функції, структура.
- •82. Міжнародні торговельні договори системи вто (сот).
- •83. Зміст і особливості гатт 1994 р. Договори, суміжні з гатт.
- •84. Генеральна угода з торгівлі послугами (гатс).
- •85. Угода з торгових аспектів прав інтелектуальної власності (тріпс).
- •86. Врегулювання спорів в рамках вто (сот).
- •87. Принципи та джерела міжнародного екологічного права.
- •88. Охорона навколишнього середовища та сталий розвиток.
- •89. Міжнародні організації та охорона довкілля.
- •90. Світовий океан як об’єкт міжнародно-правової охорони.
- •91. Захист довкілля від радіоактивного зараження.
- •92. Охорона тваринного світу. Охорона рослинного світу.
- •93. Охорона атмосферного повітря.
- •94. Охорона біологічного розмаїття.
- •95. Охорона довкілля під час збройних конфліктів.
- •96. Міжнародно-правові питання оцінки шкідливого транскордонного впливу на довкілля.
89. Міжнародні організації та охорона довкілля.
Міжнародне співробітниц¬тво в галузі охорони на¬вколишнього середовища настільки ускладнилося, а акту¬альність завдань, які стоять перед нею, настільки загост¬рилася, що без налагодження належного інституційного механізму реалізація норм міжнародного права навко¬лишнього середовища стала неможливою.
На універсальному рівні:
ООН:
ГА ООН – провідна роль у нормативному забезпеченні охорони навколишнього середовища
ЕКОСОР – забезпечує дослідження стану навк.середовища (НС), підготовку доповідей щодо НС, дає рекомендації ГАООН. Основні завдання щодо НС лежать на Комітеті із природ.ресурсів при ЕКОСОР.
ЮНЕП – здійснює ф-цію координації природоохоронних заходів і програм ООН.
ЮНЕСКО – існує список природних об’єктів, що охороняються; веде просвітницьку роботу. під її егідою розроблена і реалізується програма "Людина і біосфера". Результатом діяльності ЮНЕСКО є конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, про водно-болотні угіддя та ін.
МОП – підготовка конвенцій і рекомендацій з урахуванням раціонального природокористування, охорони об’єктів НС і людини в процесі трудової діяльності.
ВООЗ – проблеми забруднення НС і вплив на людину, розробляє карантинні та санітарні норми, аналізує національне законодавство окремих країн у зонах небезпечного для здоров'я людини навколишнього середовища;
ІКАО – розробляє стандарти щодо запобіганню забруднення повітряного простору, зменшення шуму.
ІМО – сприяє забезпеченню безпеки на морі, дотриманню норм і принципів охорони морського середов.
МАГАТЕ – збереження й охорони НС від радіаційного забруднення. здійснює програму "Ядерна безпека і захист навколишнього середовища"
ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН) – розробляє нормативи раціонального природокористування, технічні проекти з опустеленням, засоленням ґрунтів, річок і озер, збереження флори і фауни, сприяє підготовці відповідних міжнародних угод ….
Всесвітня метеорол.союз (ВМО) – співпраця держав у ефективному застосування метеорології в авіації, на морі, сіль/госп.
Всесвітній природоохоронний союз (ВКЮ)- 6 комісій в галузі охорони НС; допомага Д-вам у розробці та реалізації націон.програм з охорони НС.
На універсальному рівні активну природоохоронну роботу також ведуть Комісія з права навколишнього середови¬ща (МСОП), Міжнародна рада з права навколишнього середовища (достатньо лише вказати на розробку ними Міжнародної хартії з навколишнього середовища і роз¬витку, яка була схвалена в березні 1995 р. на конгресі ООН) та інші міжнародні організації.
На регіональному рівні:
Європейський Союз, у рамках якого функціонує Європейське агентство з навко-лишнього середовища і Європейська мережа інформації та спостереження за навколишнім середовищем. На Агентство (створення затверджено постановою Ради ЄС 7 травня 1990 р.) покладено такі обов'язки: забезпечення ЄС і держав-членів широкомасштабною повноцінною інформацією про вироблення політики в галузі навко¬лишнього середовища; підготовка науково обгрунтованих доповідей щодо наслідків, характеру та інтенсивності впливу на природне середовище; аналіз стану якості повітря і викидів у атмосферу, води і джерел її забруднен¬ня; грунту та інтенсивності його пошкодження негатив¬ними впливами; дослідження стану флори і фауни; підго¬товка рекомендацій і нормативів у сфері землекористу¬вання, природних ресурсів, шумового забруднення, хімічного й радіоактивного забруднення, регулювання викидів і відходів, охорони басейнів річок, озер і морів тощо.
З 1993 р. при Міжнародному Суді ООН діє Екологічна палата у складі семи суддів — членів Міжнародного Су¬ду, завдання якої — вирішувати проблеми, пов'язані з на-вколишнім середовищем.
У рамках СНД укладено Угоду про взаємодію в галузі екології й охорони навколишнього середовища (лютий 1992 р.) і створено Міждержавну економічну раду (МЕР) та Міждержавний екологічний фонд (МЕФ). Мета Угоди полягає в забезпеченні виконання державами-членами зобов'язань у таких сферах: розробки і прийняття еколо¬гічних законів, екологічних норм і стандартів; проведення обліку природних ресурсів і їх використання; здійснен¬ня ефективного контролю за станом навколишнього сере¬довища і його ресурсів; вжиття заходів щодо відтворення живих ресурсів і збереження біологічного різноманіття, розвитку мережі заповідників, національних парків, природоохоронних територій і комплексів; належної оцінки екологічних наслідків господарської діяль¬ності; виділення спеціальних коштів на попередження і ліквідацію екологічних катастроф і аварій; проведення екологічних експертиз програм і прогнозів розвитку продуктивних сил; встановлення науково обгрунтованих норм використання природних ресурсів у господарській та іншій діяльності; ведення державних Червоних книг і подання матеріалів до міждержавної Червоної книги; дотримання міжнародних зобов'язань з екологічних пи¬тань та ін.
22 січня 1993 р. було укладено Угоду держав—членів СНД про взаємодію в галузі попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного і техноген¬ного характеру.
Активну роботу у сфері охорони навколишнього сере¬довища ведуть міжнародні неурядові організації: Грінпіс, Міжнародний екологічний суд, Всесвітній фонд диких тварин та ін.