83. Зміст і особливості гатт 1994 р. Договори, суміжні з гатт.

Основних успіхів політика лібералізації досягла в області мит, загальний рівень яких у післявоєнний період істотно скоротився. Сам характер митних тарифів обумовлює їхню лібералізацію на широкій міжнародній основі. З цим пов'язане створення відповідного міжнародного інституту - Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Місцезнаходження – Женева (Швейцарія).

ГАТТ виконувала функції:

вплив на державну торговельну політику шляхом вироблення правил світової торгівлі;

форми для врегулювання і лібералізації торговельних відносин і суперечок.

До основи правового механізму ГАТТ покладені наступні принципи і норми:

- недискримінація в торгівлі, що забезпечується, з одного боку, принципом найбільшого сприяння відносно експортних, імпортних, транзитних операцій і пов'язаних з ними мит і зборів, з іншого боку – національним режимом, тобто зрівнянням у правах товарів імпортного і вітчизняного виробництва стосовно внутрішніх податків і зборів, а також правилами, що регулюють внутрішню торгівлю

-використання переважно тарифних засобів захисту національного ринку;

- прогресивне зниження митних тарифів у ході періодично проведених раундів багатосторонніх торговельних переговорів;

- взаємність у наданні торгово-політичних поступок;

- розв’язання торговельних суперечок проведенням консультацій і переговорів, а у випадку неможливості досягнення згоди – розгляд суперечок у спеціально створюваних третейських групах.

Структура ГАТТ:

-сесія договірних сторін;

- рада представників;

- комітети, робочі групи, органи по врегулюванню суперечок;

- секретаріат.

84. Генеральна угода з торгівлі послугами (гатс).

З 1947 р. міжнародна торгівля товарами регулювалася положен¬нями ГАТТ, тоді як багатостороннє міжнародно-правове регулю¬вання торгівлі послугами було відсутнє до VIII (Уругвайського) ра¬унду переговорів ГАТТ. У рамках раунду було укладено Генеральну угоду з торгівлі послугами, мета якої співзвучна з метою ГАТТ. По¬ложення ГАТТ застосовуються у ГАТС з урахуванням специфічних особливостей послуг.

Генеральна угода з торгівлі послугами поширюється на послуги, що надаються на комерційних засадах як компаніями приватного сектору економіки, так і фірмами, що перебувають у власності уря¬дів або контролюються ними. ГАТС не поширюється на послуги стосовно регулювання руху повітряних суден і пов'язаних з цим прав. Послуги, які надаються урядовим агентствам, виведено з-під дії угоди, до них застосовуються положення Угоди про державні за¬мовлення.

Загальні зобов'язання ГАТТ стосуються:

• застосування до міжнародної торгівлі послугами режиму нації

найбільшого сприяння;

• прозорості регулювання (transparency of regulations);

• взаємного визначення кваліфікаційних вимог до надавачів пос¬

луг;

• правил щодо врегулювання монополій, виключних надавачів

послуг (exclusive service suppliers) та іншої підприємницької діяль¬

ності, що обмежує конкуренцію;

• заходів лібералізації торгівлі, зокрема таких, які передбачають

зростання ролі країн, що розвиваються.

Право на надання послуг виникає на підставі сертифікатів, ліцен¬зій та інших документів. ГАТТ заохочує країни-учасниці укладати двосторонні та багатосторонні угоди щодо взаємного визнання (mutnalrecognition) кваліфікацій, необхідних для отримання доку¬ментів, що підтверджують право на надання послуг. Такі системи взаємного визнання слід тримати відкритими для приєднання до них (accession) інших країн-учасниць, якщо вони доведуть, що їх націо¬нальні стандарти і вимоги відповідають міжнародним.

Угодою передбачено заходи, що запобігають зловживанню мо¬нопольним становищем ексклюзивними надавачами послуг. Якщо у певній країні склалася ситуація, за якої конкуренція у наданні послуг обмежується, то інші країни мають право проконсультуватися з нею з метою усунення відповідних обмежень.

Захист національного надавача послуг відбувається не за допо¬могою заходів, що вживаються на кордоні, а в результаті законодав¬чого регулювання зарубіжних прямих інвестицій.

Згідно з Генеральною угодою з торгівлі послугами зобов'язання країн-учасниць щодо лібералізації доступу до ринків послуг має ви¬конуватись за допомогою внесення змін до національного законо¬давства, спрямованих на широке застосування принципу національ-ного режиму до іноземних надавачів послуг і сервісних продуктів (service prodacts). Мають усуватися такі обмеження:

• щодо індивідуальних і загальних інвестицій іноземців у сфері послуг;

• заснування іноземцями закладів, що надають послуги;

• кількості видів послуг та їх загального обсягу;

• кількості конкурентів у конкретному секторі послуг;

• організаційних форм підприємницької діяльності;

• загальної чисельності надавачів послуг на ринку.

Принцип національного режиму повинен надаватися країнами у результаті переговорів з іншими країнами-партнерами, при цьо¬му мають визначатися сектори, підсектори, умови (conditions) і ква¬ліфікаційні вимоги (qualifications) для застосування зазначеного принципу.

Відповідно до угоди насамперед слід лібералізувати доступ до ринків послуг надавачам з країн, що розвиваються. Цим країнам дозволяється жорсткіше застосовувати протекціонізм національ¬ної індустрії послуг, зокрема, допускати іноземних конкурентів у меншу кількість секторів, лібералізувати менше типів угод, а та¬кож вимагати від іноземних інвесторів утворювати спільні підпри¬ємства з національними надавачами послуг і надавати національ-ним компаніям доступ до інформації іноземних компаній та їх ка¬налів збуту.

Згідно з вимогами ГАТТ національне законодавство щодо між¬народної торгівлі послугами повинно використовуватися обґрунто¬вано й об'єктивно, право на виконання послуг має надаватися іно¬земцям без бюрократичних зволікань, також не можна застосовува¬ти обмеження щодо міжнародних трансферів і платежів (international transfers and payments), якщо країна не має серйозних проблем з пла¬тіжним балансом.

Угодою передбачено, що країни-члени проводитимуть подальші переговори з питань субсидування послуг і вжиття охоронних захо¬дів до міжнародної торгівлі послугами.

У ГАТТ містяться положення, що регулюють винятки із загаль¬них правил цієї угоди (у зв'язку з економічною інтеграцією, платіж¬ним балансом, інтеграцією ринку праці, етикою, охороною здоров'я людини, охороною навколишнього середовища, безпекою держав).

Обмеження у наданні доступу до ринку або у дотриманні принци¬пу національного режиму поділяються на горизонтальні, тобто такі, що стосуються всього комплексу послуг (entire range of services), і специфічні, які охоплюють відповідний сектор або вид послуг.

Практично всі обмеження так званих горизонтальних зо¬бов'язань (horizontal commitments) стосуються послуг, для надання яких необхідна комерційна присутність у країні-імпортері, а також пересування фізичних осіб. Економічно розвинені країни мають не¬багато горизонтальних обмежень щодо комерційної присутності (commercial presence) іноземних постачальників послуг. Горизон¬тальні зобов'язання у зв'язку з рухом фізичних осіб стосуються пере¬важно внутрішніх пересувань у компаніях "ключового персоналу" (essential personnel) — менеджерів і технічних працівників, а також нетривалих візитів ділових відвідувачів (business visitors).