72. Міжнародні кримінальні трибунали ad hoc. Міжнародний кримінальний суд.

Трибунал – це надзвичайний суд, нерідко (але не обов’язково) військовий, так чи інакше протиставлений регулярним судам загальної юрисдикції. Назву «трибунал» носили суди інквізиції. За зразком Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі (напередодні якого відбувався Нюрнберзький процес) таку назву мають Міжнародний карний трибунал по колишній Югославії, Міжнародний карний трибунал по Руанді та інші. Міжнародні кримінальні трибунали ad hoc - міжнародні судові органи, утворювані тимчасово для покарання воєнних злочинців. МІЖНАРОДНІ ВОЄННІ ТРИБУНАЛИ - суд. органи, засновані відповідно до спец, міждержавних угод з метою суд. переслідування і покарання осіб, що скоїли тяжкі злочини, передбачені міжнар. правом, у зв'язку з війною та під час війни. Мають обмежену (тобто персональну, територіальну і часову) юрисдикцію. Склад, структура, юрисдикція і принципи роботи М. в. т. визначаються їхніми статутами, які додаються до відповідної міжнар. угоди та є її невід'ємною частиною. Осн. міжнар. злочином, що лежить в основі предметної юрисдикції М. в. т. і визначає їх призначення, є планування, підготовка, розв'язання чи ведення війни або ведення війни з порушенням міжнар. договорів. Переслідуванню підлягають також скоєні під час війни і пов'язані з нею ін. міжнар. злочини: воєнні злочини і злочини проти людяності. Однак М. в. т. покликані розглядати лише діяння, скоєні представниками д-ви, яка розв'язала війну.

Перший такий трибунал був утворений на підставі Версальського мирного договору 1919, ст. 227 якого передбачала можливість міжнар. суд. процесу над нім. кайзером Вільгельмом II. Проте процес не відбувся, оскільки уряд Нідерландів, куди втік кайзер, відмовився видати його союзникам. Поняття «міжнародні воєнні трибунали» фактично стосується тільки двох міжнар. трибуналів, які були створені після Другої світової війни 1939—45 : М. в. т. для суду над гол. воєнними злочинцями європ. держав — союзниць нацист. Німеччини (Нюрнберзький трибунал) і М. в. т. для Дал. Сходу (Токійський трибунал). Безпрецедентні масові злочини, звершення під час Другої світової війни, викликали настільки сильну реакцію у широких верств населення, що створення міжнародних кримінальних судів для покарання винних стало неминучим. У 1945 р. СРСР, США, Великобританія і Франція уклали Угоду, до якого був прикладений Статут Міжнародного військового трибуналу для суду над головними військовими злочинцями європейських країн осі (Німеччини та її союзників). До Угоди приєдналися ще 19 держав. Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу заснований Угодою 1946 за участю СРСР, США, Великобританії, Китаю, Франції, Австралії, Канади, Нової Зеландії, Нідерландів, Індії і Філіппін. З представників цих країн і був сформований трибунал. З позицій міжнародного права того часу статути трибуналів не були бездоганними. Загалом, це були суди переможців над переможеними. Але якщо повернутися в той час і згадати британське пропозицію вчинити позасудовому розправу над керівниками переможених держав, то установа трибуналів представиться дуже гуманним і відповідає духу міжнародного права актом, не кажучи вже про вплив статутів на прогресивний розвиток міжнародного права. Здається, що нам достатньо зупинитися на одному з трибуналів в силу їх принципової єдності. Нюрнберзький трибунал складається з чотирьох членів і чотирьох їхніх заступників, які призначалися кожної із сторін підписали Угоду (СРСР, США, Великобританія, Франція). У разі хвороби члена його місце займав заступник, що забезпечувало безперервність процесу. До юрисдикції трибуналу ставилися злочину проти миру, військові злочини і злочини проти людяності. Відповідно до Статуту Суду посадове становище підсудних як глав держав або відповідальних чиновників не могло бути підставою для звільнення від відповідальності, не давало їм імунітету. Вчинення злочину за наказом начальника не звільняло їх від відповідальності, не могло служити пом'якшує вину обставиною. Передбачалася можливість заочного розгляду справ (заочно було розглянуто справу Бормана). Обвинуваченим надавалися усі права на захист.

Особливо відзначимо положення про можливість визнання трибуналом групи або організації злочинною організацією. На цій підставі влади кожного з учасників має право залучати до національного суду за приналежність до такої організації. Нюрнберзьким трибуналом 12 підсудних були засуджені до смертної кари, сім - до тюремного ув'язнення, троє виправдані. Таким чином, Нюрнберзький трибунал – Міжнародний військовий трибунал, створений в рамках Нюрнберзького процесу (міжнародний судовий процес над колишніми керівниками гітлерівської Німеччини), що проходив у м. Нюрнберг з 20 листопада 1945 по 1 жовтня 1946 р. Токійський трибунал – Міжнародний військовий трибунал, створений в рамках Токійського судового процесу, який був проведений над головними японськими воєнними злочинцями з 3 травня 1946 р. по 12 листопада 1948 р. у Міжнародному військовому трибуналі для Далекого Сходу. За участь у підготовці та розв'язанні агресивної війни, за здійснення масового знищення мирного населення в окупованих країнах і полонених та інші злочини семи найбільшим злочинцям було винесено смертний вирок, 16 — довічне ув'язнення. Серед страчених були колишні прем'єр-міністр Японії, військовий міністр, представники вищого генералітету. МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД - (International Criminal Court), МКС (ICC) — постійно діючий міжнар. суд. орган, уповноважений здійснювати юрисдикцію щодо осіб, обвинувачуваних у скоєнні особливо тяжких злочинів, які викликають стурбованість міжнар. співтовариства (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочини агресії, щодо яких не діють строки давності). МКС доповнює нац. системи крим. юстиції. Утв. 17. VIІ 1998 відповідно до рішення Дипломатичної конференції під егідою ООН по заснуванню Міжнародного кримінального суду (15.VI—I7.VII 1998, Рим, Італія). Тоді ж було прийнято і статут МКС. Відповідно до нього МКС встановлює відносини з ООН через угоду, яка затверджується асамблеєю держав — учасниць статуту та укладається надалі від імені МКС його головою (ст. 2).

МКС має міжнар. правосуб'єктність і може здійснювати свої функції та повноваження на тер. ін. держави — учасниці статуту, а за наявності спец, угоди — і на тер. тієї д-ви, яка не є учасницею статуту (ст. 4). Крім того, МКС наділений юрисдикцією щодо злочинів проти здійснення ним правосуддя (ст. 70). Статутом передбачено, що МКС здійснюватиме юрисдикцію щодо злочину агресії тільки після прийняття положення стосовно визначення цього злочину та умов здійснення такої юрисдикції, для чого створено роб. групу. Д-ва, яка стає учасницею статуту, визнає цим юрисдикцію МКС щодо зазначених вище злочинів. МКС здійснює свою юрисдикцію щодо передбачених злочинів, коли ситуація, за якої вчинено один чи кілька злочинів, передана державою-учасницею прокурору МКС або Раді Безпеки ООН або коли прокурор почав самост. розслідування відповідно до процедури, передбаченої ст. 15 статуту. До складу суду входять: президія, апеляційне відділення, судове відділення і відділення поперед, провадження, канцелярія прокурора, секретаріат. Суд складається з 18 суддів. Строк їх повноважень — 9 років без наст, переобрання. Судді обираються на засіданні асамблеї держав — учасниць статуту шляхом таєм. голосування з-поміж кандидатів, поданих д-вами, і виконують свої функції на пост, основі. До президії МКС входять голова суду, перший і другий віце-голови. Президія відповідає за суд. управління справами МКС (крім канцелярії прокурора) та виконує ін. функції, передбачені статутом. Канцелярія, очолювана прокурором, діє як незалежний від МКС орган і несе відповідальність за розслідування справи, збирає та досліджує докази. Відділення поперед, провадження складається не менш як із 6 суддів. Воно перевіряє правильність проведеного прокурором розслідування по справі, видає прокурору ордер на арешт обвинувачуваного, наказ про його явку в суд та дозвіл на розслідування справи, а також проводить слухання з питання затвердження обвинувачення, на підставі якого прокурор наполягає на проведенні суд. засідання. Суд. відділення теж складається не менш як із 6 суддів. Здійснює суд. розгляд справ із забезпеченням прав обвинуваченого, потерпілих та свідків. Апеляц. відділення складається з голови МКС та 4 суддів. Воно переглядає відповідні оскаржені суд. рішення, може скасовувати або змінювати їх. Секретаріат відповідає за несуд. керування справами та обслуговування суду. Обов'язок по доведенню вини обвинувачуваного покладається на прокурора. МКС за потреби може застосовувати міжнар. договори, принципи і норми міжнар. права, загальні принципи права, взяті з нац. зак-ва правових систем світу. Як покарання застосовуються: позбавлення волі на визначений строк, але не більше ЗО років, або пожиттєве позбавлення волі в тих випадках, коли це виправдано особливо тяжким характером злочину та індивід, особливостями особи, визнаної винною у його скоєнні. Суд також може призначити штраф і конфіскацію доходів, майна та активів, отриманих злочин, шляхом. Офіц. мови МКС — англ., араб., ісп., кит., рос. та французька; робочі — англ. та французька. Місцеперебування — м. Гаага (Нідерланди). У 1998 році було підписано Римський договір - Статут Міжнародного кримінального суду, відповідно до якого створювався постійно діючий орган у сфері міжнародного кримінального судочинства, що фактично означало закріплення у міжнародному публічному праві інститут міжнародної кримінальної відповідальності фізичних осіб. Структура Суду побудована таким чином, щоб забезпечити максимальну ефективність діяльності МКС на рівні вищого міжнародного кримінального судового органу. Структура його органів, кожен з яких має специфіку роботи, чітко визначена статтею 34 Статуту: 1) Президія. Судді, що входять до складу Президії, виконують свої функції на постійній основі з моменту свого обрання. Голова та перший та другий заступники Голови обираються абсолютною більшістю голосів суддів. Вони виконують свої функції протягом 3-річного строку або до завершення строку їх повноважень як суддів, в залежності від того, який з цих термінів збігає раніше. Вони можуть бути переобрані лише один раз. Перший заступник Голови виконує повноваження Голови у випадку, якщо Голова відсутній або відведений. Другий заступник здійснює функції Голови у випадку, якщо Голова або перший заступник Голови відсутні або відведені. Голова зі своїми заступниками утворюють Президію, яка несе відповідальність за: - сумлінне ведення справ Суду, за винятком Канцелярії Прокурора; - інші функції, що покладені на нього. При виконанні своїх обов’язків, зазначених вище, Президія координує діяльність Суду разом з Прокурором та отримує згоду останнього з усіх питань, що мають спільний інтерес. 2) Судові палати.Саме ці органи покликані забезпечити виконання головної мети створення Міжнародного кримінального суду – це притягнення до відповідальності осіб винних у скоєнні міжнародних злочинів. Як зазначалося раніше до складу МКС входить 3 судові палати: Палата попереднього провадження, Судова палата та Апеляційна палата. 3) Канцелярія прокурора діє незалежно як окремий орган Суду. Вона відповідає за отримання будь-якої інформації про міжнародні злочини. Канцелярія очолюється Прокурором, який має усі повноваження щодо керівництва Канцелярією, включаючи персонал, приміщення та інші ресурсі.Прокурор розпочинає розгляд справи на підставі інформації про злочини, що належать до юрисдикції Суду. Він перевіряє серйозність отриманої інформації, а потім, якщо робить висновокпро наявність достатніх підстав для порушення справи, звертається до Палати попереднього провадження з проханням видати санкцію на проведення розслідування. До повноважень Прокурора відносять призначення консультантів з досвідом юридичної діяльності щодо спеціальних питань, які стосуються ґвалтування, гендерного насилля та насилля по відношенню до дітей, але не обмежуючись лише цими питаннями. Держави, що ратифікували Римський статут, а також Рада Безпеки ООН може звертатися до Прокурора з проханням розслідувати один або декілька злочинів, якщо вони належать до юрисдикції Суду (ст.42 Статуту). 4) Секретаріат відповідає за несудові аспекти управління справами та обслуговування Суду без нанесення шкоди для функцій та повноважень Прокурора відповідно до ст.42 Статуту. Секретаріат очолюється Секретарем, який є головною адміністративною посадовою особою Суду. Він виконує свої функції під керівництвом Голови Суду. Саме Секретар створює у структурі Секретаріату Групу з надання допомоги потерпілим та свідкам. Секретар за згодою Президії та Прокурора пропонує Положення про персонал, що містить умови, за яких персонал Суду призначається, отримує винагороди та звільнюється. Секретар бере участь у розробці Регламенту Суду та будь-яких додатків до нього шляхом проведення консультацій разом з Прокурором (п.2 ст.52). У Секретаря зберігається точний протокол по кожній справі, укладений Судовою палатою, а також перелік держав-учасниць, що готові надати свою територію для відбування покарання засуджених осіб. Не дивлячись на широке коло повноважень, якими володіє Суд для притягнення фізичних осіб до міжнародної кримінальної відповідальності, його компетенція все ж таки обмежена як у часі та і територіально. Це означає, що до юрисдикції МКС входять лише міжнародні злочині, вчинені після 1 липня 2002 року, коли Римський статут вступив в силу. Якщо ж будь-який конфлікт - наприклад, війна в Уганді - триває вже 20 років, то компетенція Суду обмежена лише тими діяннями, вчиненими саме після вступу Статуту в силу. До компетенції МКС входять також лише ті злочини, які були скоєні або на території держави-учасниці Римського договору, або громадянином держави-учасниці. Якщо не дотримано ні особистого, ні територіального принципу, Суд не може діяти. Це положення гарантує право держав вирішувати, чи піддавати фізичних осіб, що мають її громадянство або територію під юрисдикцію Суду, чи ні. Проте у цього принципу є виняток: Рада Безпеки ООН може у вигляді резолюції, що прийнята відповідно до глави VII Статуту ООН, передати до МКС певну ситуацію, в якій йдеться про міжнародні злочини, скоєні ані на території держави-учасниці, ані громадянами держави-учасниці. Рада Безпеки скористалася цим правом, коли до Суду було передано ситуацію у Дарфурі. Судан не є державою-учасницею МКС. Отже, оскільки діяльність МКС та зміст його Статуту являють собою фактично узагальнення усього історичного міжнародного досвіду та практики у розслідуванні міжнародних злочинів та притягненні винних у їх скоєнні, закріплення принципу індивідуалізації міжнародної кримінальної відповідальності можна вважати дієвим у попередженні міжнародної злочинності та таким, що цілком виправдовує створення постійно діяючого у сфері міжнародного кримінального судочинного орагну.