51. Поняття і головні особливості міжнародного космічного права.

Слід вказати на те, що космічний простір, розташований у юридичному і фізичному смислі за межами земного повітряного простору що простирається в безкраїсть не маючи ніякої межі, не пристосований для життя і діяльності людини, а також ніяких інших живих істот, крім спеціальних апаратів і пристроїв, причому на обмежений час. Тому в даний час для держав немає сенсу оголошувати територіальні претензії на певні ділянки таких просторів.

У результаті такої обмеженої функціональності юридичний статус космічного простору з початку космічної діяльності склався як статус міжнародного простору, тобто простору, на який не поширюється суверенітет або юрисдикція будь-якої держави. Правовий режим космічного простору (практично в межах усієї сонячної системи) також типовий для міжнародного простору.

Міжнародне космічне право — галузь сучасного міжнародного права, що регулює діяльність держав з дослідження і використання космічного простору, що встановлює його правовий режим.

Потреба міжнародного правового регулювання космічної діяльності була породжена науково-технічним прогресом, що призвів до запуску Радянським Союзом 4 жовтня 1957 року першого штучного супутника Землі, що ознаменував початок освоєння людством космічного простору.

Космічною діяльністю займається нині дуже обмежене число високорозвинених держав і держав, що володіють відповідними можливостями. Саме вони і виступають основними суб'єктами міжнародного космічного права. Але в результаті такої діяльності й у її міжнародно-правовому регулюванні зацікавлені всі держави світу, людство в цілому. Тому правове регулювання космічної діяльності із самого початку стало здійснюватися шляхом укладання, головним чином, універсальних міжнародних угод, відкритих для участі всіх держав. Основна роль у справі розроблення таких договорів належить Організації Об'єднаних Націй в особі Генеральної Асамблеї, її допоміжного органу — Комітету з використання космічного простору в мирних цілях і його підкомітету з правових питань.

52. Джерела міжнародного космічного права.

1. Міжнародні договори:

а) міжнародно-правові акти, розроблені у межах ООН, а потім підписані та ратифіковані великою кількістю держав:

1) Договір про принципи діяльності держав по дослідженню і викори¬станню космічного простору, а також Місяця та інших небесних тіл (від¬критий для підписання 10 січня 1967 р., набрав чинності 10 жовтня 1967 р.). Його скорочено називають Договір про космос (1967). Він встановлює найбільш загальні міжнародно-правові принципи косміч-ної діяльності;

2) Угода про рятування космонавтів, повернення космонавтів і по¬вернення об'єктів, запущених у космічний простір (відкритий для під¬писання 22 квітня 1968 р., набрав чинності 3 грудня 1968 р.);

3) Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об'єктами (відкрита для підписання 29 березня 1972 р., набрала чинності 1 вересня 1972 р.);

4) Конвенція про реєстрацію об'єктів, які запускаються у космічний простір (відкрита для підписання 14 січня 1975 р., набрала чинності 15 вересня 1976 р.);

5) Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах (від¬крита для підписання 18 грудня 1979 р., набрала чинності 11 липня 1984 р.).

б) численні міжнародні науково-технічні угоди, що регулюють спільну діяльність держав у космосі. За своєю назвою, формою, призначенням, характером норм, належних до змісту, вони досить різноманітні. Серед них є установчі акти міжурядових організа¬цій, багатосторонні та двосторонні угоди із загальних і конкретних питань спільної діяльності держав у космосі.

в) договори, що частково регулюють космічну діяльність:

1) Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, у космічному просторі і під водою, 1963 року;

2) Конвенція про заборону воєнного або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище, 1977 року.

г) регіональні угоди;

д) двосторонні угоди:

- джентльменська угода про нерозміщення в космічному просторі будь-яких об'єктів із ядерною зброєю й іншими засобами масового знищення між США та СРСР 1963 р.

2. Міжнародні звичаї. Якщо держава не є учасником вказаних договорів або якесь питання не врегульовано міжнародно-правовими актами, то застосовують звичаєво-правові норми. їхній зміст розкривається в серії резолюцій ГА ООН, які відображають загальну практику (право на здійснення телевізійного мовлення за допомогою супутників, розмежування повітряного та космічного простору на висоті 100-110 км над рівнем моря та ін.).

3. Допоміжним джерелом є доктрина (праці найбільш кваліфікованих фахівців-юристів у галузі міжнародного космічного права).