Тема 2: «Джерела права єс»

1. Регламент і директива як джерело права ЄС.

2. Індивідуальні та рекомендаційні акти ЄС.

3. Оприлюднення джерел права ЄС. Офіційні мови ЄС.

4. Міжнародні договори як джерело права ЄС.

5. Питання про існування правила прецеденту щодо рішень Суду ЄС.

6. Принципи права ЄС (загальні та функціональні).

1.

Регламенти і директиви – це акти, що приймаються установами ЄС відповідно до ст. 288 Договору «Про функціонування ЄС».

Регламент – це правовий акт, що має обов’язкову силу у всіх його частинах, поширюється на всіх суб’єктів права ЄС та на всю територію держав членів. Регламенти є методом уніфікації правових систем держав-членів ЄС.

Директиви – це правові акти, що мають адресний характер (спрямовані на декілька або всіх держав-членів ЄС). Директиви обов’язкові лише у регулятивній частині. Методи і способи досягнення цього результату держави обирають самі. Директиви є методом гармонізації правових систем держав-членів.

2.

Індивідуальні акти – розуміють зазвичай рішення, а під рекомендаційними – власне рекомендації та висновки. (прийняття, функціонування - ст. 288 Договору «Про функціонування ЄС»).

Рішення – це правові акти, які мають обов’язкову силу і мають адресних характер (стосуються лише тих суб’єктів, які зазначені в цьому рішенні).

Рекомендації – це правові акти, які не мають обов’язкової сили, але при цьому формулюють модель бажаної поведінки суб’єктів права ЄС. (Акти європейського омбудсмена).

Висновки – це акти, які також не мають юридичної сили, але які констатують наявність певної ситуації у ЄС (Звіт рахункової палати).

3.

Правові акти в ЄС публікуються у двох друкованих виданнях:

1. Збірник судових рішень (European Court Reports). Публікуються лише рішення, які приймає Суд ЄС. Через значну кількість неопублікованих рішень у збірнику публікуються лише вибіркові рішення, що мають найбільший вплив на право ЄС. Всі інші рішення публікуються в електронному вигляді на сайті Суду ЄС.

2. Офіційний вісник ЄС. (Official Journal of EU). У цьому джерелі публікуються усі інші правові акти, крім рішень Суду ЄС. Набуття чинності: зазвичай регламенти набувають чинності з дати, що в ньому зазначена або на 20 день з моменту опублікування в офіційному віснику.

Директиви і рішення зазвичай набувають чинності з моменту офіційного повідомлення суб’єктам права ЄС.

Офіційні мови ЄС: до них відповідно до ст. 55 Договору «Про ЄС» відносяться 23 мови: Англійська, Ірландська, Данська, Фінська, Шведська, Французька, Голландська, Німецька, Польська, Естонська, Латвійська, Литовська, Чеська, Словацька, Угорська, Румунська, Болгарська, Словенська, Грецька, Мальтійська, Італійська, Іспанська, Португальська.

Правове значення офіційних мов:

1. Звернення до установ ЄС можливе лише однією з офіційних мов ЄС;

2. Відповідь на запит дається тією самою мовою;

3. Позови до суду ЄС мають подаватися однією з офіційних мов ЄС;

4. Правові акти оприлюднюються офіційними мовами.

4.

Договори, що укладаються від імені союзу (Союзом) відповідно до ст.. 216 Договору «Про функціонування ЄС» є обов’язковими для держав-членів і є джерелом права ЄС.

Відповідно до ст. 3 Договору «Про функціонування ЄС» Союз уповноважений укладати договори у 3 випадках:

1. Коли укладення такого договору передбачено правовим актом ЄС;

2. Коли укладення такого договору є необхідним для здійснення Союзом своїх повноважень;

3. Коли такі договори змінюють спільні правила, що діють в ЄС або змінюють їх обсяг.

Договори, що укладаються окремими державами-членами ЄС не є джерелом права ЄС, оскільки створюють права та обов’язки лише для цих держав.

5.

Рішення Суду ЄС не можна назвати прецедентами в абсолютному значені, але вони мають прецедентний характер:

1. З одного боку суд має дотримуватися своєї попередньої практики і це забезпечує послідовність, зрозумілість права ЄС;

2. З іншого боку виключно суд дає офіційне тлумачення права ЄС, а тому для розвитку права ЄС суд може відійти від своєї попередньої практики по аналогічним справам виходячи із конкретних обставин по конкретній справі, що розглядається.

6.

Загальні принципи права ЄС не відрізняються від загальних принципів будь-якої іншої правової системи, тому що вони засновані на здоровому глузді.

У своїй практиці Суд ЄС сформулював такі загальні принципи права ЄС:

1. Принцип рівності (справа № 345 від 1972 року)/(справа № 1589 від 1986 року);

2. Принцип правової визначеності (Справа № 455 від 1976 року);

3. Принцип права на слухання (Справа № 1063 від 1974 року);

4. Принцип захисту прав людини (Справа № 419 від 1969 року);

До функціональних принципів відноситься принцип субсидіарності та пропорційності.

Принцип субсидіарності – це можливість Союзу вийти за межі своєї виключної компетенції за наявності двох умов:

1. Коли держави-члени ні кожна окрема ні всі разом не можуть досягти певного результату;

2. Коли Союз має всі можливості для досягнення цього результату.

Принцип пропорційності перевіряє принцип субсидіарності.

Принцип пропорційності означає, що при здійсненні певних повноважень дії Союзу не можуть ні за змістом ні за формою виходити за межі, які потрібні для досягнення певного результату. Суд встановив існування цих принципів у справах № 1125 від 1970 року; № 1211 від 1977 року.

*******

Суб’єкти права ЄС

План :

1.Набуття Членства в ЄС.

2.Правовий статус Держав-членів.

3. Призупинення членства ЄС.

4. Вихід с ЄС.

5. Громадянство ЄС

6. Права Людини в Єс

1.Набуття Членства в ЄС.

Відповідно до ст.49 договору про ЄС будь-яка Євро Держава, яка поважає цінності зазначені в ст. 2 цього договору, може подати заявку на набуття членства в ЄС.

---- на членство в ЄС може претендувати лише та держава, яка визнана міжнародним приватним правом

---- географічні критерії, тобто країна повинна географічно входити до європи.

---- ст.2 цінності – повага до люд. Гідності , - свобода , демократія, верховенство права, повага до прав людини ( до національних меншин).

Европейська рада виробила додаткові критерії членства в ЄС :

1. Копенгагенський критерій 95-го року

- Політичний

- Економічний

- Юридичний.

2. Мадридський критерій 95-го року

Країна кандидат має поступово і гармонійно інтегрувати до ЄС.

3. Членство у Раді Європи і участь Євро конвенція з прав людини 1950р

4. Бажане членство в НАТО.

Процедура вступу до ЄС

1. Подання заяви Міністром закордонних справ країни-кандидата до Ради ЄС.

2.Про цю заяву повідомляється Європарламент і Національні Парламенти держав-учасниць ЄС.

3. Комісія ЄС починає переговори с країною-кандидатом.

4.Якщо є згода комісії, то ведеться робота над проектом договору.

5.Рада отримує згоду Європарламенту і одночасно мають проголосувати за вступ до ЄС країни-кандидата.

6. Підписаний договір – ратифікується.

7. З моменту набуття чинності договору, країна отримує статус члена ЄС.