Тема: «Джерела права єс».

1. Поняття права ЄС, його співвідношення з поняттям Європейське право.

2. Співвідношення права ЄС з міжнародним публічним правом та національним правом держав-членів.

3. Види та ієрархія джерел. Зміст, поняття …..

4. Загальна характеристика договору про ЄС.

5. Загальна характеристика договору про функціонування ЄС.

1.

Право ЄС – це правова система ЄС, яка включає в себе установчі договори (Договір Про ЄС та договір Про функціонування ЄС), загальні принципи ЄС, а також правові акти, що приймаються органами ЄС.

Під Європейським правом розуміють норми міжнародних міждержавних організацій, що створенні і функціонують у європейському регіоні: Норми Ради Європи, Норми ОБСЄ, Норми Західного Європейського Союзу та ін..

Є 2 точки зору на співвідношення понять право ЄС та європейське право:

1. Формально-юридична, право ЄС – це частина європейського права;

2. ЄС – це найбільш впливова європейська організація, а її норми найбільш дієві серед інших європейських

Право ЄС ототожнюється з європейським правом.

2.

Право ЄС і міжнародне публічне право:

1. Питання про співвідношення права ЄС і міжнародного публічного права було з’ясовано у рішенні суду європейського співтовариства 1959 року. У цьому рішенні суд встановив, що співтовариство (ЄС) є особливим правопорядком у міжнародному публічному праві, а тому до права ЄС можуть бути застосовані практично всі поняття і принципи міжнародного публічного права.

2. Зазвичай норми права ЄС з нормами міжнародного права співвідносяться з нормами міжнародного публічного права як спеціальні та загальні.

Право ЄС з правом національним держав-членів:

1. Виключна і спільна компетенція. Правові акти у виключній союзу та спільній компетенції союзу держав-членів є частиною правопорядку і союзу і держав-членів (такі норми мають пріоритет перед нормами держав-членів, мають пряму дію).

3.

Право ЄС поділяється на 2 групи: первинне і вторинне.

Первинне право – це акти основоположного характеру, що мають найвищу юридичну силу у правовій системі ЄС. Зараз це 2 договори: Про ЄС, і Про функціонування ЄС.

Вторинне право – це правові акти органів ЄС, які приймаються відповідно до установчих договорів і не можуть їм суперечити. Відповідно до ст. 288 Договору «Про функціонування ЄС» передбачено 5 актів вторинного права: 1) регламенти; 2) директиви; 3) рішення; 4) рекомендації; 5) висновки.

Ієрархія. Розташування джерел права ЄС від вищої до нижчої:

1. Установчі договори; Договору «Про функціонування ЄС» та Договір «Про ЄС»;

2. Регламенти;

3. Директиви;

4. Рішення;

5. Документи, що не мають вищої юридичної сили: рекомендації та висновки;

«Аки комуникатер» - Правове надбання ЄС – це правопорядок ЄС.

Всі норми і джерела, які мають обов’язків характер складають зміст «аки комуникатер».

4.

Договір Про ЄС було підписано у м. Маастри (Нідерланди) 7 лютого 1992 року. Набув чинності 1 листопада 1993. До нього вносилися зміни 3 рази: мінським, амстердамським та лісабонським договорами. Діє лісабонська редакція договору. Преамбула та 6 розділів.

Договір укладено на невизначений строк (безстроково). Дипозитарієм договору призначено Уряд Італійської Республіки.

Зміни вносяться таким чином:

1. Зміни пропонують уряди держав-членів;

2. Створюється судовий орган Конвент (входять представники національних парламентів держав-членів, а також глави держав і урядів держав-членів);

5.

Договір Про функціонування ЄС прийнято 25 березня 1957 року, набув чинності 1 січня 1958 року. Сьогодні діє в редакції Лісабонського договору.

Структура: Преамбула та 7 частин з додатками. 358 статей.

Частина 1 складається з 2 розділів та називається «Принципи»;

Частина 2 Громадянство союзу;

Частина 3 складається з 24 розділів і називається «Політики союзу та внутрішня діяльність».

Частина 4 «Асоціювання заморських країн та територій».

Частина 5 складається з 7 розділів «Зовнішня діяльність союзу».

Частина 6 складається з 3 розділів «Інституційні та фінансові положення».

Частина 7 загальні та прикінцеві положення.

2 додатки до договору:

1. Перелік с/г продуктів до ст. 38 (особливий правовий режим);

2. Відноситься до частини 4 та містить перелік заморських територій.

До договору є 65 декларацій – це односторонні застереження.

Територіальні дії договору. Договір поширюється на Гваделупу, на Французьку Гевіану, на Мартініку, на Реніньйон, острів Святого Парфоломея, Святого Мартіна, ос. Мадейра, на Канарські острови, на Алансь острови і частково на Норманські острови та ос. Мен.

02.11.11