Україна має спільний кордон з ЄС.

ЄС є один з найбільш торгівельних партнерів.

Україна задекларувала курс євроінтеграції.

В Україні прийнята загальнодержавна програма адоптації законодавства України до законодавства ЄС.

Тема: «Історія становлення і розвиток європейської інтеграції»

1. Історичні передумови Європейської інтеграції.

2. Етапи формування і розвитку європейських співтовариств.

3. Етапи формування і розвитку ЄС.

4. Місце ЄС між інших європейських міждержавних організацій (Західноєвропейський Союз, НАТО, Рада Європи, ОБСЄ).

5. Регулювання відносин Європейської асоціації торгівлі.

6. Лісабонська угода. Основні напрямки формування.

1.

Протягом історії Європа декілька разів об’єднувалася за допомогою воєнної сили примусово (Римська Імперія, Священна Римська Імперія, Завойовницькі війни Наполеона); разом з тим примусове об’єднання сприяло формуванню передумовам європейської інтеграції.:

1. Релігія (поширення християнства);

2. Присутність у європейській свідомості категорії індивідуалізму;

3. Рецепція римського права (більшість сучасних понять, термінів успадковані з римського права);

4. Спільність мов (більшість мов в Європі відносяться до Романо-германських);

5. культ об’єктивної істини (раціоналізм у мисленні).

2.

Європейській інтеграції сприяли проблеми, з якими Європа зіткнулася після 2 Світової війни:

1. відновити економічне життя;

2. зміцнити позиції Європи у світових справах (Франція, Німеччина, Англія);

3. запобігти 3 Світовій війні;

4. запобігти комуністичному впливу.

У 1950 році французький міністр закордонних справ Роберт Шуман він запропонував створити наднаціональну організацію, яка б незалежно від держав-учасників управляла б ключовими на той момент галузями економіки, а саме видобутком вугілля і виробництвом сталі.

18 квітня 1951 року у Парижі було підписано договір (Паризький) Про європейські співтовариства вугілля і сталь (ЄСВС). Засновниками цього співтовариства, а значить і засновниками євроінтеграції виступило 6 країн: Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Договір набув чинності 23 липня 1952 року, договір укладено на 50 років.

У 2002 році ЄСВС припинило своє існування. А майно і повноваження були передані до європейського співтовариства.

Враховуючи досвід ЄСВС 25 березня 1957 року у Римі було одночасно підписано 2 договори: (Договір Про європейське економічне співтовариство; Договір про європейське співтовариство з атомної енергії). Засновниками цих співтовариств виступили ті самі 6 країн. Договори набули чинності 1 січня 1958 року та ці договори укладено безстроково.

Надалі співтовариство розвивалися за 2 напрямками:

1. Зростання кількості учасників;

2. Реформування системи норм (інституційні зміни).

І. 1 січня 1973 року приєдналося 3 нові країни: Велика Британія, Ірландія, Данія.

1 січня 1981 року приєдналася Греція.

1 січня 1986 рік приєдналися 2 піренейські країни: Іспанія, Португалія.

ІІ. Інституційні зміни проявилися у 2 договорах:

1. Договір про злиття. Цей договір створив єдину систему органів для всіх 3 товариств: перший орган – це Комісія (виконавчий орган); 2 – рада міністрів (сьогодні Рада Європейського Союзу)- виконувала законодавчі функції; 3 – парламентська асамблея - консультативні функції; 4 – суд (Страсбург) співтовариство.

Основні положення Європейського акту 1986 року:

1. Створення суду першої інстанції.

2. Створення Європейської ради.

3. Розширення компетенції співтовариств. Товариства займаються соціальною, регіональною політикою, охоронною навколишнього середовища, наукові дослідження, технологічний розвиток.

4. Взаємні консультації із зовнішніх справ.

5. Створення єдиного внутрішнього ринку, який передбачає 4 свободи: вільний рух товарів, послуг, капіталів, робочої сили в межах союзу.

3.

Діяльність співтовариств створило умови для створення на початку 90-х років Європейського Союзу.

7 лютого 1992 року у м. Маастрихт було підписано договір про Європейський Союз 12 країнами.

Договір набув чинності 1 листопада 1993 року.

Основні положення цього договору:

1. Запроваджено громадянство союзу.

2. Розширилась компетенція співтовариств (додалися питання: культура, охорона здоров’я, захист прав споживачів).

3. Додалися нові сфери співробітництва (оборона, безпека і зовнішні справи + співробітництво у кримінальних справах).

Назва ЄС змінилася на ЄСпв.

4. Створення економічно і валютного союзу і запровадження Євро.

5. Розвиток відбувався за 2 напрямками: кількісні зміни (1 січня 1995 року додалися 3 країни: Австрія, Швеція, Фінляндія; 1 травня 2004 року приєдналося 10 країн: Латвія, Литва, Естонія, Польща, Чехія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Мальта і Кіпр; 1 січня 2007 рік додалися Румунія, Болгарія) у ЄС 27 держав, населення - 427млн; якісні (інституційні) зміни (у 1997 році були зміни у амстердамському договорі:1) ЄС почав ототожнюватися з простором безпеки, свободи і справедливості;2)нова редакція ст..7 договору. Ніцька угода 2000 року – здійснено підготовку до прийняття нових членів. За Лісабонським договором 2007 року відбулися кардинальні зміни у Європейській інтеграції.

14.09.11

4.

Західноєвропейський союз (ЗЄС) початкова назва західний союз утворена у 1948 році, утворена 5 державами: Англія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Це організація колективної безпеки і оборони. Створення таких організацій передбачено ст. 102 статуту ООН.

Задумувався цей союз з 1954 року. Та називався ЗЄС. Задумувався як страховка у війні з Німеччиною.

ЄС розглядає ЗЄС як гарантію власної безпеки суто європейськими збройними силами. На сьогодні ЗЄС є структурою ЄС.

НАТО офіційна назва організація Північноатлантичних утворень, утворена 1949 році штаб-квартира Вашингтон, ЗЄС штаб-квартира – Брюссель.

В Нато входять 2 американські держави: США і Канада і 24 європейські країни. На сьогодні саме НАТО забезпечує безпеку Європейського союзу.

Для членства в ЄС членство в НАТО не є обов’язковим критерієм, але є бажаним фактором.

Рада Європи. Утворена у 1949 році, штаб-квартира Страсбург(Франція) (палац правосуддя). 47 країн. Крім Статуту основним документом є Конвенція 1950 року.

Країна кандидат на членство в ЄС має бути учасником Конвенція 1950 року ЄКПЛ та членом Ради Європи.

ОБСЄ створена 1975 році, штаб-квартира – Хельсенки (Фінляндія). З 1990 року стає міжнародною організацією. Учасниками є Канада США і більшість європейських держав.

ОБСЄ займається 3 напрямками:

1. Свобода слова у європейських країнах;

2. Моніторинг виборів у європейських країнах;

3. Посередництво у примиренні сторін.

5.

Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) створена у Стокгольмі у 1960 році, створили 7 країн: Велика Британія, Данія, Австрія, Португалія, Норвегія, Ліхтенштейн, Швейцарія.

ЄАВТ була створена як альтернатива співтовариству.

Різниця полягає в тому що співтовариства утворювалися шляхом передачі суверенних прав від держав учасників на користь співтовариства, а в ЄАВТ держави не передавали своїх суверенних прав; співробітництво здійснювалося шляхом лібералізації торгівлі між 7 країнами.

Ефективність діяльності виявилася вищою тому держави почали виходити і ЄАВТ і почали подавати заявки на вступ до співтовариств.

На сьогодні членами ЄАВТ є 4 країни: Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн, Швейцарія.

У 1992 році у м. Порто був підписаний двосторонній договір з однієї сторони ЄАВТ з іншої СРСР. Договір називається «про європейський економічний простір». Договір набув чинності 1994 році. Учасники 30 держав, 27 держав члени ЄС, 3 члени ЄАВТ, крім Швейцарії.

Європейський економічний договір – найбільша зона європейської торгівлі, яка об’єдную 500 млн. споживачів.

Основні положення:

1. Вільний рух товарів, послуг, капіталів і осіб в межах 30 країн;

2. Поступова лібералізація = (встановлення рівних прав) щодо с/г;

3. На країн членів ЄАВТ поширюється дія правових документів ЄС, які називаються aquis communautaire = (основа правопорядку ЄС);

4. Діяльність ЄП управляється органами ЄС;

5. Країни члени ЄАВТ утворили для себе Наглядову раду, яка здійснює моніторинг за дотриманням країнами-членами ЄАВТ зобов’язань за договором про ЄП.

6.

Лісабонська угода підписана 2007, набула чинності у 2009 році, назва Договір про реформи. З 1 грудня 2009 року є 2 основні договори: 1. Договір про ЄС; 2. Договір про функціонування ЄС.

Основні положення цих договорів:

1. Європейське співтовариство було ліквідовано, а його правонаступником став ЄС;

2. Євратом було перетворено з міжнародних організацій в агенцію ЄС;

3. До лісабонських угод у ЄС не було правосуб’єктності. ЄС став повноцінним суб’єктом права: як міжнародного так і національного держав-членів;

4. Передбачається можливість виходу з ЄС;

5. Запроваджується посада президента Європейської Ради (Герман Ван Ромпей);

6. Запроваджується посада верховного представника ЄС із спільної політики безпеки і спільної закордонної політики (Кетрін Ештан);

7. Запроваджується дипломатична служба;

8. Створена система головних органів так званих інституцій ЄС: їх 7: Європейська Рада, Рада ЄС, Європарламент, Суд ЄС, Комісія ЄС, Рахункова Палата, Європейських центральний банк.

9. Змінена процедура голосування в органах ЄС.

19.10.11.