2.2. Зміст і характер праці

Подвійний характер праці втіленої в товарі виявляється через конкретну і абстрактну працю - це не два види праці, а дві сторони всіх видів праці, матеріалізованих у відповідних товарах.

Якщо ми розглядаємо будь-який вид праці конкретно, тобто зосереджуючи на ньому свою увагу: які при його виробництві використовувалися матеріали, які застосовувалися технології, праця якої кваліфікації і яких професій була необхідна – це загальні атрибути конкретної сторони праці. Саме цією стороною відрізняються один від одного всі види праці: праця шахтаря від праці медика, праця балерини від праці живописця. Тому конкретна праця створює споживчу вартість товару.

Але будь-який вид праці можна розглядати і абстрактно, як витрати фізичної, психічної і інтелектуальної енергії. Для того, щоб обмінювати товари їх потрібно порівнювати, а можливо це лише за допомогою виявлення в них загального. Цією загальною є абстрактна праця, він є вартістю товару.

Найповніше суть праці розкривається в категоріях «зміст праці» (рисунок 2.2) та «характер праці» (рисунок 2.3). Зміст праці характеризує функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності, зумовлені предметом праці, засобами праці й формою організації виробничого процесу. Поняття "зміст праці" включає ступінь відповідальності й склад­ності праці, рівень творчих можливостей, співвідношення ви­конавських та управлінських функцій, рівень технічної осна­щеності, ступінь різноманітності трудових функцій, монотон­ності, самостійності й т. ін. Зміст конкретного виду трудової діяльності формує певні вимоги щодо освіти, кваліфікації, здібностей індивіда.

Це основний чинник, що характеризує можливості розвитку особи у процесі праці, визначає спрямо­ваність трудових навичок та реалізації творчих, фізичних та інших здібностей індивіда. Він впливає на ставлення до праці, задоволеність нею, ступінь інтересу до праці, плинність кад­рів, рівень продуктивності праці.

Слід розрізняти соціальний і функціональний зміст праці. Соціальними є доцільність діяльності працівника, мотивація, ставлення до праці на суспільному (як до професії, виду діяль­ності) та індивідуальному (як до конкретно виконуваної робо­ти) рівнях.

Функціональний зміст праці виявляється в конкретних ролях, функціях, які виконує працівник. При аналізі змісту праці у виробничому процесі реалізуються такі функ­ції:

Машини

Регламентована

• логічна — визначення мети й підготовка системи необ­хідних трудових операцій;

• виконавська — приведення засобів праці в дію різними способами залежно від стану продуктивних сил і безпосеред­нього впливу на предмети праці;

• контрольно-реєстраційна — спостереження за техноло­гічним процесом, ходом виконання виробничої програми;

• регулювальна — коригування, уточнення заданої вироб­ничої програми;

• управлінська — реалізація планів для забезпечення оптимального функціонування системи загалом.

Кожна з перелічених функцій може бути наявна тією чи ін­шою мірою в діяльності окремого працівника, але неодмінно властива сукупній праці.

Характер праці — соціально-економічна природа трудово­го процесу, суспільна форма його організації, спосіб взаємодії людей у процесі праці (рисунок 2.3).

Рис. 2.3. Складові категорії „характер праці”

До показників характеру праці належать:

• форма власності;

• ставлення працівників до праці;

• співвідношення розподілу виготовлених продуктів і послуг;

• ступінь соціальних розбіжностей у процесі праці.

Характер праці виражає соціально-економічні відмінності. Відмінності у складності й, відповідно, у продуктивності праці є соціально значимими, а виконання роботи певної складності дає соціально-економіч­ну характеристику (кваліфікацію) працівникові. Відмінності у кваліфікації — одна з форм вияву соціальної неоднорідності праці. Характер праці задає параметри і межі кваліфікаційних відмінностей у праці.

Таким чином, характер праці зумовлений двома компонентами. По-перше, змістом операцій, які працівник виконує у процесі праці. По-друге, суспільними відносинами, в яких відбувається процес праці.