7. Драматичні твори Панаса Мирного. Драма “Лимерівна”. Приро­да конфлікту, особливості композиції. Викриття панівних верств в комедії “Перемудрив”

Панас Мирний не претендував на лаври дра­матичного письменника, добре усвідомлюючи епічну природу свого хисту. Взявся ж за перо драматурга, для репертуару українського театру.

Його п'єса “Лимерівна” (1883) – класичний твір реалістичної літератури. Драму засновано на мотивах фольклорної балади про Лимерівну, але дію “вписано” в дійсність пореформеної доби. За ідейним спрямуванням “Лимерівна” є викриттям деспотичної сваволі в родинному житті. Стара Лимериха силоміць зруйнувала доччине кохання з парубком Василем і домоглася її заміж­жя з багатим самодуром Карпом. Це віддало На­талю на поталу деспотичній свекрусі Шкандибисі. Нестерпне життя волелюбної героїні зумовило потьмарення розуму й самогубство Наталі. Виконавиця головної ролі Марія Заньковецька тракту­вала мелодраматичну розв'язку п'єси (5 акт) як свідомий протест: у нерівній боротьбі вона про­грає.

Драма задумувалась як перша частина трилогії. У 1884 р. Панас Мирний написав своєрідне про­довження “Лимерівни” – драму “У черницях”. Від третьої частини “На Запорожжі” до нашого часу зберігся тільки план. П'єси єднають пафос визволення людини, спільні персонажі (той же бунтівний Василь Безрідний; небайдужа до нього Маруся, Наталина подруга), сміливість у художньому моделюванні дійсності. “У черницях”, як і остання драма Панаса Мирного “Не вгашай духу” (1905) (побудована на біографії М.Заньковецької), зали­шилися неопублікованими.

“Середньої міри”, на думку І.Франка, сценічна вартість комедії Панаса Мирного “Перемудрив” (1885). Колоритним і вдалим є образ адвоката-пронози Василя Храпка, порівняно з ним образ його сина інтелігента-народника Петра. Цей твір здобув друге життя в сценічній переробці М.Старицького під назвою “Крути, та не перекручуй”. Не вдалися Панасові Мирному комедія “Згуба” (1896) й містерія на біблійний сюжет “Спокуса” (1901 р. написано, 1908, альманах “Нова рада”). Показо­во, що останньою п'єсою він прагнув модернізувати власну художню манеру відповідно до філо­софських віянь літератури XX ст., але без успіху.

8. Значення творчості Панаса Мирного в розвитку національної і світової літератури

Панас Мирний увійшов в історію українсько­го письменства як митець масштабного епічного таланту. “Люди з усіма людськими рисами стоять у нього на першому плані”, як писав С.Єфремов.

Епік-аналітик, він художньо дослідив багато-вимірність зв'язків людини і соціуму, всієї дійсності в її русі з минулого в майбутнє, через життя поколінь, у національній та соціальній динаміці. Він збагатив українське письменство дру­гої половини XIX – перших двох десятиріч XXст. ідейно, тематично, жанрово (передовсім як співав­тор національної епопеї й автор новели.