“Що записано в книгу життя”

Твір написано 1911 р. в Чернігові. Вперше надруковано в жур­налі “Літературно-науковий вісник», 1911 р., кн.4. Про це оповідання М.Коцюбинський писав 22 березня 1911 р. у листі до одного з перекладачів його творів на російську мову: “Оповідання коротеньке, менше аркуша, називається “Що запи­сано в книгу життя”. Сфера – селянська убога родина. Сюжет: син вивозить в ліс стару, забуту смертю матір (почасти культові пережитки давнього звичаю вбивати батьків), але під непереможним впливом бажання хоч раз добре попоїсти і випити на похо­ронах – забирає її назад. Ця схема може видатись Вам грубою, але ж це тільки схема і, звичайно, важніше, як вона розроблена”.

Після опублікування твір одразу ж було перекладено росій­ською мовою і високо оцінено критикою. Журнал “Бюллетени литературы и жизни” (1912, №12), наприклад, відзначав: “Ви одвертаєтесь від страхітливої картини, ви заспокоюєте себе гадкою, що це лише візія художника, щось схоже на Дантове пекло, але нема вам спокою: хай навіть “візія”, ви, одначе, відчуваєте, що письменник підійшов впритул до якоїсь великої, страшної прав­ди життя – селянського життя”.

“Подарунок на іменини”

Твір написано 1912 р. на Капрі. Вперше надруковано в жур­налі “Літературно-науковий вісник”, 1912 р., кн.4. Робота над оповіданням припадає на початок 1912 року. 7 січня М.Коцюбинський сповіщав дружині: “От пишу тепер оповідання, тема мені подобається, а пишеться дуже погано, немож­ливо просто, не маю навіть певності, чи надрукую. Тема оповідання проста. В родині поліцейського надзирателя (околодки) завтра святкують іменини єдиного сина, гімназиста 1 класу. Мати купила синові пароходик, а батько придумав повести сина завтра на місце, де будуть вішати дівчину одну, щоб син побачив таке, чого другі діти не можуть бачити... Просто, але тут би можна багато зробити, коли ж не йде”. 7 лютого писав дружині: “Сьогодні закінчу переробку свого оповідання “Подарунок на іменини” (я його наново переробив)”.

“Коні не винні”

Твір написано 1912 р. на Капрі. Вперше надруковано в жур­налі “Літературно-науковий вісник”, 1912 р., кн.6. Про роботу над оповіданням письменник повідомляв в одному із своїх листів на початку березня 1912 р.: “Почав я писати оповідання про такого поміщика, який під час аграрних рухів сам говорив селянам, що земля їхня, а потому зрадів, коли прийшло військо його боронити”.

Сюжет оповідання не складний. До поміщика Аркадія Петровича Малини, що декларував свої демократичні погляди, приходять селяни з вимогою віддати землю. Він ніби погоджується, проте не відмовляється і від козаків, яких викликав син боронити землю від селян. Основна увага письменника зосереджена на внутрішніх переживаннях персонажа.

“Сон”

Твір написано 1911 р. в Чернігові. Вперше надруковано в жур­налі «Літературно-науковий вісник», 1911 р., кн.9. 18 квітня 1911 р. М.Коцюбинський писав одному із своїх адресатів: “На великодні свята я маю 11 вільних днів і збираюся написати оповідання, воно вже готове, ціле у голові”.

Хоча етюд (жанр визначив О.Черненко) “Сон” написаний раніше, аніж італійські етюди “Хвала життю!” і “На острові” поєднує ці твори в одну групу. В українській літературі сон як прийом обрамлення досить поширений. В творі прозаїчна дійсність – прекрасний сон, але реакцією героїв на сон. Проблематику твору можна розглядати у двох планах (за Т.Саяпіною): перший, поверхневий, підштовхує до пошуку причин родинного конфлікту на комунікативному рівні (стосунки Антона й Марти); другий план проблематики полягає у глибині індивідуальної екзистенції. В етюді “Сон” привертають увагу образи водної стихії (“...в калюжі весь город”, “Ціле море у небі і ціле небо у морі”).