“Маленький грішник”

Твір написано 1893 р. у Вінниці. Вперше надруковано в жур­налі “Дзвінок”, 1893 р., ч.15, 16. Оповідання мало великий успіх, ще за життя письменника часто перевидавалося. Журнал “Дзвінок” двічі друкував твір – у 1893 та 1905 р.р.

“Помстився”

Твір написано 1893 р. у Вінниці. Вперше надруковано в жур­налі “Зоря”, 1894 р., ч.2. Літо й осінь 1892 р. М.Коцюбинський провів на виноградниках с. Каменці, Оргіївського повіту, та с. Джурджулешти, Ізма­їльського повіту, працюючи у філоксерному загоні. В листопаді після закінчення сезонних робіт повернувся до Вінниці, де за­вершив образок “Помстився”. У ньому ожили мальовничі крає­види с. Джурджулешти, розташованого при самому злитті рік Пруту і Дунаю. М.Коцюбинський так захоплювався чарівною природою цих місць, що пробував змалювати придунайські пей­зажі до свого альбома (у Вінницькому музеї М.Коцюбинського експонується “Вид на с. Джурджулешти”).

“Відьма”

Твір написано 1893 р. в Чернігові. Вперше надруковано в жур­налі “Літературно-науковий вісник”, 1914, т.6, кн.4. Твір був опублікований з приміткою редакції журналу: “Оповідання “Відьма”, яке друкуємо в сій книжці в річницю нашої тяжкої втрати – смерті М.Коцюбинського, передала шановна дружина небіжчика. Належить воно до циклу бессарабських оповідань автора і написане перед кількома роками. Оповідання зовсім викінчене, але М.Коцюбинський, що був дуже суворий суддя для своєї творчості і завжди багато працював над обробленням своїх творів, чомусь хотів ще переглянути і трохи обробити його і через те не дав його до друку. За місяць до смерті він взяв був його на перегляд, але хвороба не дала Йому того зробити. Певно, сей останній дотик пензля такого видатного майстра, як М.Коцюбинський надав би сьому оповіданню ще кілька рисок тонкої краси, та в кожнім разі і беї того оповідання є дуже гарним і визначається всіма прикметами чарівного таланту небіжчика. Редакція”.

4. Формально-тематичне (сюжетно-композицій­ний та жанровий рівні) новаторство в казці “Хо”

Твір написано 1894 р. у Вінниці. Вперше надруковано в жур­налі “Зоря”, 1894 р., ч.24. Казку “Хо” М.Коцюбинський розпочав писати, ще коли жив у с. Лопатинцях. У листі до В.Лукича від 19 травня 1893 р. М.Ко­цюбинський повідомляв: “Незабаром пришлю для “Зорі” казку під за (головком) “Хо”, де головною фігурою – страх людський”. Публікація казки “Хо” в “Зорі” викликала між М.Коцюбин­ським та редактором журналу дискусію про вироблення єдиної загальноукраїнської літературної мови. В 1894 р. казка вийшла у Львові окремим виданням.

Твір присвячено В.Боровикові, з яким М.Коцюбинський працював у філоксерному загоні.

5. Автобіографічні елементи в оповіданні “Для загального добра”, співвідношення соціального і психологічного у втіленні конфлікту, мотивації поведінки героїв “Для загального добра”

Твір написано 1895 р. у Вінниці. Вперше надруковано в жур­налі “Зоря”, 1896 р., ч.1 – 6. 2 січня 1895 р. М.Коцюбинський завершив роботу над твором “На крилах пісні”, а 28 лютого – закінчив “Для загального доб­ра”. Ще восени 1892 р. письменник повідомляв В.Лукича, що має “багато призбираного матеріалу та готовий план дов­шої повісті”. Влітку 1894 року в листі до того ж адресата пи­сьменник знову згадує про свій намір: “Осінь та зиму матиму вільніші, тож гадаю... спробувать свої сили на більшій праці, наприклад, повісті. Потому докладніше напишу Вам про се”.

Згодом рукопис твору автор послав до Львова на конкурс журналу “Зоря”, де він був опублікований з приміткою: “Відзна­чене премією на конкурсі редакції “Зорі””.

Окреме видання твору у Львові вийшло 1896 р. Примірник цього видання, який був надісланий зі Львова в Алупку на ім'я М.Коцюбинського, опинився в поліції. Начальник Таврійського губернського жандармського управління писав у свій департамент: “Вся повість дуже тенденційно написана і, потрапивши до рук простого селянина, може викликати озлоблення і навіть прямий опір при роботах по розвідці і знищенню філоксери”.

Коли в 1897 р. М.Коцюбинський хотів влаштуватися на роботу в Чернігівській земській управі, він змушений був написати пояснювальну записку на ім'я губернатора з приводу оповідання “Для загального добра”, оскільки поліція була проти того, щоб надати М.Коцюбинському в земській управі посаду завідуючого книжковим складом: очевидно, побоювалась, що як завідувач губернського книжкового складу він може займатись розповсюджен­ням антиурядових видань.

Глибокі враження спонукали М.Коцюбинського написати повість “Для загального добра”. Уже в самій назві явний глибокий підтекст і певна доля іронії, адже те, що робилося антифілоксерною комісією, не рятувало загальних інтересів, але окремим господарям приносило розорення, злидні й навіть смерть. Шкоду держава не компенсувала, просочена отруйною сумішшю земля роками не родила нічого.

В основі твору лежить морально-філософська проблема – чи можна будувати щастя на нещасті хоча б однієї людини. Керівник філоксерної експедиції Тихонович – інтелегент – замислюється, чи творить він благо, знищуючи шкідника виноградників, якщо разом із шкідником знищує і сам виноградник, а відтак – добробут, умови і смисл існування цілої родини. Зображує автор виноградник Замфіра Нерона. Письменник акцентує, що урожайність лози побільшила непосильна праця, ретельний догляд, що намагання вибитися із злиднів підірвало здоров'я Неронової дружини Маріори: “Зігнутий, наче під важким гнітом, стан робить цю двадцятип'ятилітню жінку старою бабаю”.

Нещастя, яке звалилося на плечі сім'ї з виявленням на їхній землі філоксери, привело до смерті жінки. Нерон не допустив до хворої лікаря, оскільки слово “доктор” в його уяві від часу спалення виноградника асоціювалося з словом “вбивця”: “Божа воля... Божа воля... а доктора? Навіщо? Щоб отруїв мені жінку, як ті – виноградник?.. Ніколи!..” Під час роботи в антифілоксерній комісії М.Коцюбинський зацікавився історією Молдавії і навіть задумав написати нарис, в якому планував розповісти і про українців, які “живуть колоніями скрізь по Басарабії”.